17 липня 2018 р. справа № 818/1840/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Кузченко Т.М.
представника відповідача - Клочко Е.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1840/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2017 №Ф-4555-17. Свої вимоги мотивує тим, що 08.11.2017 Головним управлінням ДФС у Сумській області сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-4555-17 на суму 18463,24 грн. Ну думку позивача, контролюючий орган не мав законних підстав для формування та направлення вимоги про сплату боргу. Позивач зазначає, що він звільнений від обов'язку сплачувати єдиний внесок, оскільки був мобілізований з 14.05.2015 та, не звільняючись з військової служби, уклав контракт на проходження військової служби до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. При цьому, Президент України не оголошував указів про скасування особливого періоду або про демобілізацію не оголошувалось.
Ухвалою суду від 16.05.2018 відкрито провадження у справі та визначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
04.06.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За даними інтегрованої картки платника єдиного внеску за позивачем рахується борг за період з 21.07.2014 по 19.10.2017 в розмірі 18463,24 грн. 20.11.2017 платником подана заява про звільнення від нарахування єдиного внеску за період проходження служби у Збройних Силах. При цьому, відповідач зазначає, що діючим законодавством визначені підстави звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з мобілізацією. Проте, положення пункту 9 прим.2 ч.2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містять норми щодо звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичних осіб-підприємців, прийнятих на військову службу за контрактом. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.32-33).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Кузченко Т.М. позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача Клочко Е.Д. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований у Державній податковій інспекції у м.Сумах як фізична особа-підприємець (а.с.20).
08.11.2017 Головним управлінням ДФС у Сумській області сформовано позивачу вимогу про сплату боргу №Ф-4555-17, у якій зазначено, що загальна сума боргу ОСОБА_1 станом на 31.10.2017 становить 18463,24 грн. (недоїмка) (а.с.24).
07.05.2018 ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та вимогою про сплату боргу (недоїмки), що підтверджується заявою (а.с.22).
Не погодившись з вказаною вимогою, ОСОБА_1 оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок зокрема, та визначено інші обов'язки платника.
Поряд з цим, 08.06.2014 набрав чинності Закон України від 20.05.2014 №1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" (далі - Закон №1275-VII), яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-2, відповідно до якого під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Законом №1275-VII встановлено, що цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", та протягом усього особливого періоду.
Аналогічні норми містяться і в Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженій наказом Міністерства фінансів України" від 20.04.2015 №449.
Зокрема, пунктом 7 розділу ІV вказаної Інструкції визначено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники, визначені підпунктами 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, якщо вони не є роботодавцями.
При цьому, зазначені платники звільняються від виконання обов'язків платника єдиного внеску, якщо вони не є роботодавцями, з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або завершено його лікування (реабілітацію).
Отже, за змістом пункту 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для настання передбачуваних наслідків, а саме: звільнення від виконання обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", визначальним є те, що особа призвана на військову службу під час мобілізації або ж залучена до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, при цьому не є роботодавцем.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, на підставі Указу Президента України від 14.02.2015 №15/2015 "Про часткову мобілізацію" з 23.04.2015 по 10.05.2016 проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у Державній прикордонній службі України. З 10.05.2016 прийнятий на військову службу за контрактом. Військову службу проходить у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) по теперішній час (а.с. 19).
Листом від 28.12.2017 №14647/18-28-13-08 Головне управління ДФС у Сумській області повідомило ФОП ОСОБА_1 про те, що відповідно до п.9 прим. 2 ч.2 р.8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2100 №2464 "про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначені ст. 4 Закону №2464, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених п. 2 ст. 6 Закону №2464, якщо вони не є роботодавцем.
Також, під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" для платників єдиного внеску, визначених у ст. 4 Закону №2464, призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм ст. 25 Закону №2464 (а.с.21).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення позивача від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з моменту мобілізації.
Посилання відповідача на відсутність підстав для звільнення позивача від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 10.05.2016, тобто після прийняття на військову службу за контрактом, як на підставу для відмови в задоволення позову, є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 з військової служби не звільнявся, особливий період не закінчений, рішення про демобілізацію позивача не приймалось.
Факт перебування позивача у лавах Збройних Сил України по мобілізації по теперішній час підтверджується копією військового квитка та довідкою Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби України (а.с.15-19).
Питання щодо наявності особливого періоду в державі поза часом проведення мобілізації вже було предметом судового розгляду.
Зокрема, Вищий адміністративний суд у постанові від 16.02.2015 (справа №800/582/14), виходячи з системного аналізу норм Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.
З матеріалів справи вбачається, що до оскаржуваної вимоги відповідача включені суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ті періоди коли позивач проходив військову службу по мобілізації та за контрактом під час особливого періоду, тобто ті періоди, коли позивач не здійснював підприємницьку діяльність і був звільнений від сплати податку та платежів.
Таким чином, оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своєї вимоги про сплату боргу.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Сумській області, на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, понесені ним у загальному розмірі 704,80 грн (а.с.4).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2017 №Ф-4555-17.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 704,80 грн, сплачений при зверненні до суду.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар
Повний текст рішення виготовлений 20.07.2018.