23 червня 2018 року м. РівнеСправа №817/592/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2
доРівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне про визнання дій та рішення протиправними щодо відмови в перерахунку пенсії та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю; зобов'язання вчинення дій щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення 18.03.2009, а також щодо здійснення перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалою Рівненського міського суду від 02.02.2018 дану справу передано на розгляд Рівненському окружному адміністративному суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була передана до провадження судді Щербакова В.В.
Ухвалою судді від 26.02.2018 року позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви, який продовжено ухвалами суду від 19.03.2018, 06.04.2018 та 07.05.2018. У встановлений судом строк позивач допущені недоліки усунув. Згідно з новою редакцією позовної заяви позивач зазначив відповідачем Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області та просить суд визнати протиправними його дії, що полягають у відмові перерахувати пенсію ОСОБА_2, та зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за періоди: 2009, 2012,2013 роки по дату рішення по справі.
На обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач перебуває на обліку органу Пенсійного фонду як інвалід 3 групи від захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС. Повідомлено, що в 2009, 2012 та 2013 і по сьогодні позивач звертався до відповідача з заявою щодо перерахунку розміру його пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ч.1 ст.50, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", мотивуючи це збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на що отримав відповідь, якою йому було відмовлено у такому перерахунку. Вважає дії щодо відмови протиправними, оскільки, на його думку, обчислення розміру пенсії повинно здійснюватися із врахуванням мінімальної пенсії за віком, яка визначається згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою суду від 21.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), та встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву (відзив).
У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив (а.с.71-72), в якому він заперечив проти позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що постановою Рівненського міського суду від 04.05.2011 у справі №2а-1205/11 зобов'язано управління зробити перерахунок та виплатити позивачу пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення з 05.03.2009, а також зробити перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Водночас, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 постанову Рівненського міського суду від 04.05.2011 скасовано в частині зобов'язання зробити перерахунок та виплатити позивачу пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення з 05.03.2009 по 16.07.2010 та залишено без розгляду позовні вимоги в цій частині. Враховуючи це, відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивачу. Однак, повідомлено, що у 2018 році позивач знову звернувся до відповідача із заявою про перерахунок йому пенсії. Відповідач наголошує, що органи Пенсійного фонду України з 01.01.2012 проводять виплату пенсій у розмірах, обчислених згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Більше того, з 01.01.2015 визначення порядку і розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено, що з 18.02.2002 ОСОБА_2 перебуває на обліку в Рівненському об'єднаному управління Пенсійного фонду України Рівненської області як інвалід 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, та особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.03.2018, посвідченням особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 від 22.02.2002, довідкою МСЕК серії РВП №0193600 від 01.02.2012, експертним заключенням №7463 від 27.12.2001 (а.с.56-60).
Матеріали справи свідчать, що постановою Рівненського міського суду від 04.05.2011 у справі №2а-1205/11 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Рівне зробити перерахунок та виплатити позивачу пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення з 05.03.2009, а також зробити перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 постанову Рівненського міського суду від 04.05.2011 скасовано в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м.Рівне зробити перерахунок та виплатити позивачу пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення з 05.03.2009 по 16.07.2010 та залишено без розгляду позовні вимоги в цій частині.
В березні 2018 ОСОБА_2 вчергове звернувся до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії за 2009, 2012, 2013 роки відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.25).
Листом від 22.03.2018 за №137/10 Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України повідомило, що розмір пенсії ОСОБА_2 обчислено відповідно до норм чинного законодавства із врахуванням положень постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, а тому підстав для її перерахунку немає (а.с.37-38).
Вважаючи дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії незаконними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796).
Статтею 49 цього Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Таким чином, оскільки позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, то він має право на одержання пенсії по інвалідності на підставі ст.54 Закону №796-ХІІ та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 цього Закону.
Згідно із статтею 50 Закону №796-XII визначено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 54 Закону №796-XII (в редакції, що діяла в редакції Закону від 09.07.2007, на яку посилається позивач) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;.
Статтями 50, 54 Закону №796-XII визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 та державної пенсії визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №3491-VI від 14.06.2011 (далі - Закон №3491-VI ) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік
Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При цьому, Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.
На виконання п.7 Закону №3491-VI 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" № 745, яка набрала чинності з 23.07.2011, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, з 01.09.2011 виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №745 від 06.07.2011 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", а з 01.01.2012 здійснюється у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Водночас, Законами України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", "Про Державний бюджет України на 2012 рік", "Про Державний бюджет України на 2013 рік", "Про Державний бюджет України на 2014 рік", "Про Державний бюджет України на 2015 рік", встановлено, що у 2011 - 2015 роках положення, зокрема, статей 50, 54 Закону №796- XII, застосовуються у порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 - 2015 роки.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 було внесено зміни до статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Так, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції від 28.12.2014, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно зі статтею 54 даного Закону в редакції від 28.12.2014 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Оскільки зміни до статей 50 та 54 Закону №796-ХІІ внесено Законом України №76-VІІІ від 28.12.2014 і Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" №80-VІІ прийнято 28.12.2014, то пунктом 9 Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" було вказано, що норми і положення статей 20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Надалі в Законах України "Про Державний бюджет України" відсутні обмеження застосування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки з 28.12.2014 діє нова редакція статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з пунктом 3 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.02.2012 № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З системного аналізу вищенаведених норм та встановлених обставин вбачається, що відповідач правомірно здійснює виплати позивачу пенсії та додаткової пенсії у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У рішенні Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, яким було визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 з наступними змінами, вказано, що Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Крім того, у даному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
У рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 Конституційним Судом України визначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2,3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Даним рішенням Конституційного суду дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Під час розгляду вказаної справи суд бере також до уваги позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні "Великода проти України" №43331/12 від 03.06.2014. Так, Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19.01.2010 щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 та ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01.11.2011, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19.01.2010, і таким чином для скарги немає підстав.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Arras та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").
Як встановлено судом, постановою Рівненського міського суду від 04.05.2011 у справі №2а-1205/11 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Рівне зробити перерахунок та виплатити позивачу пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення з 05.03.2009, а також зробити перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 постанову Рівненського міського суду від 04.05.2011 скасовано в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м.Рівне зробити перерахунок та виплатити позивачу пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення з 05.03.2009 по 16.07.2010 та залишено без розгляду позовні вимоги в цій частині. Таким чином, період 2009 року, за який позивач просить здійснити перерахунок пенсії був охоплений постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 та постановою Рівненського міського суду від 04.05.2011.
З огляду на встановлене, суд вважає, що розмір і порядок отримання соціальних виплат згідно з статями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема з листопада 2011 року включно, визначається Кабінетом Міністрів України і в даному випадку мала місце зміна законодавства, а отже відповідач правомірно здійснював нарахування і виплату позивачу його пенсії з відповідними надбавками за ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що, у свою чергу, вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Дана позиція суду узгоджується також з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2018 по справі №385/1319/15-а (К/9901/14513/18) та від 13.02.2018 по справі №193/877/16-а (2-а/193/14/16) (К/9901/74784/18).
Доводи позивача не підтверджують протиправності поведінки відповідача та не дають суду підстав для задоволення позову.
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 (33000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (33000, вул.Яворницького, 34, м.Рівне, код ЄДРПОУ 40373305) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 липня 2018 року.
Суддя Щербаков В.В.