12.07.2018
Справа № 497/326/18
Провадження № 2/497/310/18
заочне
12.07.2018 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кравцової А.В.,
секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Болград за відсутністю сторін цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
26.02.2018 року представник позивача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 13.07.2010 року в сумі 24337,76 грн. та судових витрат - в розмірі сплаченого позивачем судового збору - 1762грн., посилаючись в обгрунтування своїх вимог на те, що відповідач добровільно не виконує зобов'язань за вказаним кредитним договором, надавши відповідні докази, а також докази оплачених судових витрат.
Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, до суду не з'явився, не надав суду заперечень або пояснень щодо предмету та підстав позову.
Представник позивача надав суду заяву, якою підтримав позовні вимоги, просив суд розглянути справу за його відсутністю, задовольнивши позов в повному обсязі, погоджуючись на ухвалення судом рішення заочно, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Судом обгрунтовано ухвалено, що справа підлягає розгляду у заочному порядку.
Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що справа підлягає заочному розгляду, а позовні вимоги підлягають задоволенню, але частково, - за наступних підстав.
Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що справа підлягає заочному розгляду, а позовні вимоги підлягають задоволенню, але частково, - за наступних підстав.
Згідно матеріалів, наданих суду позивачем, 13.07.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 2100грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на це, підписавши Заяву разом з Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою між ним та Банком, що, згідно Договору, підтверджується його підписом у заяві.
При укладанні Договору, сторони керувались ч.1ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.
Статтею 599 ЦК України регламентовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст.526,527,530 цього ж Кодексу - що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
На твердження позивача, у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконував ніяким чином. Представник позивача стверджує, що відповідач не виконує своїх зобов'язань за договором зі своєчасного повернення коштів, внаслідок чого в нього станом на 31.12.2017 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 24337,76грн., з яких: 1950,96грн. - заборгованість за кредитом; 20751,67грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500грн. - штраф (фіксована частина); 1135.13грн. - штраф (процентна складова), відповідно до умов договору, надавши суду докази на підтвердження своїх доводів.
Відповідач не надав суду доказів щодо виконання ним умов договору в повному обсязі - повернення кредитних коштів, а також не надав будь-яких пояснень щодо виконання своїх зобов'язань перед позивачем, та пояснень щодо предмету і підстав позову, також не заявляв клопотання щодо застосування стосовно його заборгованості перед позивачем строку позовної чи спеціальної давності.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України регламентується недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання; відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору, зобов'язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч.1ст.1054 ЦК України), а відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання.
З позовних вимог, вбачається, що відповідач отримав в якості кредиту від позивача кредитну картку з кредитним лімітом 2100грн. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач почав користуватися кредитними коштами 13.07.2010 року збільшуючи потім суму кредиту та повертаючи заборгованість нерівномірними частинами, внаслідок чого, стверджується у позові, тіло кредитної заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.12.2017 року складає 1950.96грн., проте сума боргу відповідача перед позивачем, загалом, на твердження представника позивача, становить 24337,76грн. з врахуванням штрафних санкцій, пені та відсотків за користування кредитними коштами - що є санкціями за неповернення боргу та платою за користування кредитними коштами.
Проте, згідно ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», умови договору несправедливі, якщо штрафні санкції перевищують 50 % від суми заборгованості. А згідно зі ст.233 ЦК України, в разі, якщо штрафні санкції, що підлягають до оплати занадто великі, - порівняно із збитками кредитора, суд має право знизити розмір санкцій.
За змістом ч.3ст.551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов'язання.
Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч.3ст.51 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до п.п.1,2ч.1ст.214 ЦПК України є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно правового висновку Верховного Суду України, що викладений у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), ч.3ст.551 ЦК України, з урахуванням положень ст.3 ЦК України - щодо загальних засад цивільного законодавства та ст.5,6,ст.10 ЦПК України - щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Таким чином, суд може з власної ініціативи застосувати ч.3ст.551 ЦК України до вимог про стягнення пені, за умови, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків.
Отже, встановивши, що визначений позивачем розмір пені перевищує основний розмір боргу відповідача, суд дійшов наступного.
З обставин справи, викладених у позові, та доказів, наданих суду представником позивача, вбачається лише факт надання позивачем відповідачу кредиту на умовах, визначених самим позивачем, до яких відповідач мав право лише приєднатися, з чого вбачається, за умови добровільності угоди (що нічим не спростовується), умови, вбачається, є несправедливі, оскільки штрафні санкції значно перевищували 50 % від суми заборгованості, про що йдеться у вищевикладеній статті ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів»; обґрунтованого висновку про наявність значних збитків, завданих відповідачем позивачу неповерненням 1950.96грн. заборгованості, суду представником позивача не надано.
Тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених ч.3ст.551 ЦК України, для зменшення розміру пені і штрафних санкцій, що підлягають стягненню на користь банку з відповідача, враховуючи положення ст.ст.3,509, 627 ЦК України та засади справедливості, добросовісності та розумності, визначивши розмір пені та штрафних санкцій в розмірі 50 % від заборгованості за тілом кредиту, що становить 975,48грн. (1950,96 : 2 = 975,48), та нараховані відсотки, оскільки відповідач, підписуючи умови кредитного договору, знав про плату за користування кредитом, яка нарахована позивачем, не заперечується відповідачем, який не надавав суду заяви про застосування строку позовної та спеціальної давності.
Дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позову, хоча й частково, суд вважає, що вимоги позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат - в даному випадку - в розмірі судового збору - 1762гривень, - що був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, - підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки судовий збір позивачем був сплачений в мінімальному розмірі, встановленому законодавством.
Керуючись ст.ст.526,1049,1050,1054,551 ЦК України, ст.ст.5,6,10,12,80,263-265,280-284,354 ЦПК України,ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд
ухвалив:
Позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Cтягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_1, виданий 17.07.2006р. Болградським РВ ГУМВС України в Одеській області, ІПН НОМЕР_2), - на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (скорочено ПАТ КБ "ПриватБанк", код ЄРПОУ 14360570, МФО №305299, р/рах.№29092829003111, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського,1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50) - заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.07.2010року в розмірі 1950 ( одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) гриень 96 коп., 20751 (двадцять тисяч сімсот п'ятдесят одну) гривню 67 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом та 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень 48коп. пені і штрафних санкцій, а також 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судових витрат, а всього, разом - 25440 (двадцять п'ять тисяч чотириста сорок) гривень 11 копійок.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Болградським районним судом Одеської області за заявою відповідача, яка подається до канцелярії суду особисто відповідачем чи його представником, або надсилається ними поштою на адресу суду.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) повністю або частково шляхом подання до Апеляційного суду Одеської області Апеляційної скарги у письмовій формі з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 12.07.2018 року.
Суддя А.В. Кравцова