Провадження №2/748/434/18
Єдиний унікальний № 748/897/18
"09" липня 2018 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Кухта В.О.,
секретарі Оніщенко Ю.В., Авраменко Ю.М.
з участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Чернігів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Чернігівська районна державна нотаріальна контора, про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладання шлюбу,-
У квітні 2018 позивач звернулася до суду з позовом у якому зазначила, що з 11.11.1978 вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, який помер 20.06.2017. Звернувшись до нотаріуса для прийняття спадщини, але нотаріус виявила, що шлюб між ними було розірвано за рішенням Чернігівського районного суду від 16.07.2012. Проте, після розірвання шлюбу та поділу майна згідно з ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12.02.2013 вони продовжили проживати разом та вести спільне господарство до смерті ОСОБА_6 Тому для визнання права спільної сумісної власності на майно набуте за час їх спільного проживання вона просить встановити факт проживання її та ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 16.07.2012 по 20.06.2017.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві та доповнили, що встановлення цього факту необхідне також для прийняття спадщини. Також позивач зазначила, що вона прала речі ОСОБА_6, готувала йому їсти, він залишився проживати з нею в одному будинку, але почав все частіше вживати спиртні напої. Відповідач возив його лікувати, але проживати він залишався з нею. Також вона приймала участь в організації поховання ОСОБА_6
Відповідач (двоюрідний брат ОСОБА_6В.) та його представник заперечили проти позову та зазначили, що ОСОБА_5 після розірвання шлюбу господарство з колишньою дружиною не вів, між ними був здійснений поділ майна за ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області. ОСОБА_5 сам себе обслуговував та проживав у времянці, а до будинку йшов ночувати лише коли було холодно. Відповідач передавав йому харчі та ліки, возив на лікування, також після смерті ОСОБА_6 він забирав тіло з моргу, домовлявся щодо його поховання, купував продукти для поминального обіду.
Заслухавши сторони та їх представників, свідків, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу позивач 11.11.1978 уклала шлюб з ОСОБА_5 Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 він помер 20.06.2017.
За рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.07.2012 цей шлюб було розірвано. Це рішення набрало законної сили 26.07.2012.
Згідно з ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.Тобто у період з 16.07.2012 по 26.07.2012 позивач ще перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, а тому для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у цей період підстав немає.
Щодо проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 після розірвання шлюбу та до смерті ОСОБА_6, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За ч.1 ст.74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Також відповідно до ст.1264 ЦК України особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини мають право на спадкування за законом у четверту чергу.
З дослідженої копії спадкової справи встановлено, що позивач подала заяву про прийняття спадщини за законом, як спадкоємець четвертої черги, а відповідач подав заяву про прийняття спадщини за заповітом, відповідно до якого ОСОБА_5 заповів ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та ? частину земельної ділянки, що знаходяться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, село Старий Білоус, вулиця Калініна, 10, ОСОБА_7 09.02.2018 відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на це майно.
Отже, встановлення зазначеного факту необхідне позивачу для реалізації стверджуваних нею прав на спадщину та на частину спільного сумісного майна.
Судом проаналізовані показання свідків, допитаних в судовому засіданні, в результаті чого зроблено наступні висновки.
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 дали показання, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали в одному господарстві, позивач прала речі ОСОБА_6, готувала йому їжу, також він ночував у будинку.
Проте, як вбачається з ухвали Апеляційного суду Чернгівської області від 12.02.2013 було затверджено мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя та було визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частину будинка А-1 за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, село Старий Білоус, вулиця Калініна, 10, та на будинок Б-1 за цією ж адресою в цілому і на частину земельної ділянки. На іншу частину будинку А-1 та земельної ділянки визнано право власності за ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_12, яка надавала ОСОБА_6 правові консультації з приводу поділу майна, зазначила, що він їй розповідав, що жив в основному в будинку Б-1 та іноді ночував у великому будинку, харчувався сам. Під час судових засідань з ОСОБА_1 він не розмовляв, вважав, що позивач може підсипати йому у їжу отруту та неприязно відзивався про неї. Після розлучення змінив пенсійну картку та завжди носив її при собі. Він вживав заходів щодо присвоєння окремого номеру будинку Б-1 та у 2014 році отримав свідоцтво про право власності на ? частину майна, що була виділена йому при поділі.
Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 повідомили, що ОСОБА_5 проживав окремо від дружини у времянці (будинок Б-1) та харчувався самостійно про що їм розповідав.
Крім цього, в рішенні Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.07.2012, яким було розірвано шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_1, зазначено, що він давав пояснення, що не веде з ОСОБА_1 спільне господарство та припинив з нею шлюбні відносини з березня 2012. Судом надавався строк для примирення терміном на 1 місяць, але примирення досягнуто не було.
19.09.2013 ОСОБА_5 звертався до Старобілоуської сільської ради з заявою про присвоєння окремих номерів будинкам А-1 та Б-1. 08.04.2014 ним було отримане свідоцтво про право власності на ? частину житлового будинку А-1.
Отже враховуючи, що ОСОБА_5 після розірвання шлюбу намагався виокремити власні майнові права та припинити правовідносини, що пов'язували його з ОСОБА_1, те що він не мав іншого житла та навіть після поділу майна залишився проживати в одному господарстві з ОСОБА_1, яка залишилася співвласницею цього господарства, суд доходить висновку, що їх спільне проживання після розірвання шлюбу та часткова пов'язаність спільним побутом була зумовлена тим, що після поділу майна вони залишилися співвласниками житла та не мали іншого місця проживання, і ці відносини не носили характеру сімейних. Також відсутні будь-які докази, що між ними існували взаємні права та обов'язки зумовлені саме проживанням однією сім'єю, а не права та обов'язки співвласників майна.
Довідка Старобілоуської сільської ради від 02.03.2018 №284 не є доказом ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільного господарства, оскільки, як зазначили допитані в судовому засіданні секретар сільської ради ОСОБА_19 та Старобілоуський сільський голова ОСОБА_20, ця довідка була видана виходячи з письмових пояснень свідків та з того, що вони були зареєстровані за однією адресою.
Таким чином відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю після розірвання шлюбу, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3, 74, 114 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
Вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 15504, с.Старий Білоус Чернігівського району та області, вул.Соснова, 10) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: 03057, м.Київ, провул.Польовий, 5, кв.117), третя особа: Чернігівська районна державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ 02901782, місцезнаходження: 14027, м.Чернігів, вул.Шевченка, 48), про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладання шлюбу - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 19.07.2018.
Суддя В.О.Кухта