Провадження № 2-а/760/308/18
Справа № 760/27134/17
10 липня 2018 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Букіної О.М.
при секретарі - Кривулько С.В.
за участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора роти №6 батальйону №4 полку №1 УПП у м. Києві ДПП Мишака Романа В'ячеславовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
06.12.2017 позивач звернувся до суду з позовом та просить визнати дії щодо винесення постанови від 01.12.2017 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 неправомірними та визнати постанову про накладення адміністративного стягнення від 01.12.2017 серії БР № 763084 незаконною та скасувати дану постанову про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги мотивує тим, що 01.12.2017 відносно нього інспектором роти №6 батальйону №4 полку №1 УПП у м. Києві ДПП рядовим Мишаком Р.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 763084, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 020,00 грн.
Вказує, що відповідно до постанови, 01.12.2017 близько 9.00 години, на прохання свого батька ОСОБА_3, який є інвалідом ІІ групи, ОСОБА_1 під'їхав до супермаркету «Novus», що знаходився за адресою: м. Київ, просп. Лобановського, 4д та дійсно припаркував автомобіль на місце, що позначене відповідною дорожньою розміткою, на якій дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.
Зазначив, що при перевірці документів працівниками поліції, позивач пояснив останнім, що він здійснив стоянку автомобіля на місці для водіїв з інвалідністю, оскільки використовував автомобіль для перевозки особи з інвалідністю, а саме його батька. Проте на думку відповідача, дане місце для стоянки може бути використане лише водієм із інвалідністю, а оскільки позивач таким не є, а тому інспектор УПП склав постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Вважає вказану постанову незаконною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
З урахуванням вищенаведеного, просив позовні вимоги задовольнити.
06.12.2017 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08.12.2017 у справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач - інспектор роти №6 батальйону №4 полку №1 УПП у м. Києві ДПП Мишак Р.В. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Суд вважає, що справу можна розглянути у відсутність відповідача в порядку, передбаченому ст. 205 КАС України на підставі наявних у справі доказів, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду поданого позову.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.12.2017 інспектором роти №6 батальйону №4 полку №1 УПП у м. Києві ДПП Мишаком Р.В. було винесено постанову серії БР № 763084 від 01.12.2017 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністратвине правопорушення та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП України. Даною постановою на позивача накладено адміністративний штраф у розмірі 1 020,00 гривень. (а.с.6)
Як вбачається з даної постанови, 01.12.2017 близько 9.30 години у м. Киїєві на пр-кті Лобановського, водій ОСОБА_1 здійснив стоянку на місці з позначеною розміткою 1.30 ПДР, яким дозволено стоянку ТЗ, яким керують водії з інвалідністю, чим порушив ПДР.
Дослідивши складену постанову серії БР № 763084 від 01.12.2017 та матеріали справи, суд вбачає, що жодних доказів, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, зокрема порушення п. 34 ПДР України, крім викладених інспектором обставин, в постанові не міститься.
Диспозиція частини 5 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил зупинки чи стоянки транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю".
Крім того, розмітка 1.30 позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять інвалідів чи на яких установлено розпізнавальний знак «Інвалід».
Разом з тим, як вбачається з пенсійного посвідчення, виданого на ім'я ОСОБА_3, який є батьком позивача, ОСОБА_3 є інвалідом 2 гр. захворювання по опорно - руховому апарату(а.с.6).
В судовому засіданні встановлено та не спростовано відповідачем, що 01.12.2017 близько 9.30 години у м. Киїєві на пр-кті Лобановського, позивач здійснив стоянку на місці з позначеною розміткою 1.30 ПДР, оскільки перевозив свого батька ОСОБА_3, який є інвалідом -2-ї групи по опорно - руховому апарату.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що правові підстави накладення на позивача адміністаративного стягнення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КпАП України, відсутні.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була винесена без достатніх правових підстав.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, суд вважає за можливе скасувати постанову серії БР № 763084 від 01.12.2017, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання дій інспектора роти №6 батальйону №4 полку №1 УПП у м. Києві ДПП Мишака Р.В. неправомірними, оскільки позивачем не надано доказів неправомірності таких дій.
Крім того, позивач зі скаргою на дії інспектора не звертався, службова перевірка наявності в діях інспектора ознак протиправної поведінки не проводилася та відповідно до вимог ст. 222 КУпАП інспектор Управління патрульної поліції у м. Києві Мишак Р.В. має право розглядати справи про адміністративні порушення і накладати адміністративні стягнення, безпосередньо за ч. 5 ст.122 КУпАП України, тобто останній діяв в межах своїх повноважень.
Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1, задовольнити частково.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БР №763084 від 01.12.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020,00 гривень скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В іншій частині позову, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: