Справа № 755/25342/13-ц
Ухвала
"17" липня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
за участі секретаря Гноілек М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 755/25342/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Валігура Ганна Валеріївна про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,-
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус КМНО Валігура Ганна Валеріївна про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
В судове засідання позивач не з'явилася, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.
Представник відповідача ОСОБА_4 до суду подав клопотання в якому просить провести розгляд справи у його відсутності та у разі залишення позову без розгляду вирішити питання про зняття арешту з нерухомого майна, а саме квартири, що являється предметом спору.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Як убачається із матеріалів справи, в судові засідання призначені на 05.06.2018 року та на 17.07.2018 року позивач не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчать поштові конверти з судовими повістками, які повернулися за закінченням строку зберігання (а.с. 169, 176).
Про причини неявки позивача суд не повідомлено, будь яких доказів щодо поважності причин неявки в судове засідання позивачем не надано, заява про розгляд справи без участі позивача до суду не надходила та така у матеріалах справи відсутня.
Відповідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» № 11 від 17.10.2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Як зазначено вище, позивач в судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про розгляд справи, її неявка має ознаки повторності, заяви про розгляд справи у відсутності позивача до суду не надходили.
За нормою частини 5 ст. 223; пункту 3 частини 1 ст. 257 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За вищевикладених обставин суд вважає, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання, що перешкоджає вирішенню спору, оскільки позивачем не заявлено доказів відповідно яких суд міг би з'ясувати обґрунтованість позовних вимог, та відсутність заяви про розгляд справи без позивача.
Згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
У даній справі ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.12.2013 року за заявою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.11.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Валігурою Ганною Валеріївною, зареєстрованим у реєстрі за № 2173.
Відповідно положень ч. ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
З урахуванням вищевикладеного наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 158, 223, 257, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Валігура Ганна Валеріївна про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що залишення заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року у цивільній справі № 755/25342/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Валігура Ганна Валеріївна про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.11.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Валігурою Ганною Валеріївною, зареєстрованим у реєстрі за № 2173.
Виконання ухвали в частині скасування заходів забезпечення позову доручити Дніпровському районному відділу державної виконавчої служби в м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Виниченко Л.М.