Провадження № 2/760/2508/18
В справі № 760/15339/17
09 липня 2018 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря - Гак Г.М.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача 1 - Бугай А.Г
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом?янського р-ну м. Києва», Житлово-експлуатаційної дільниці №905 про визнання боргу безнадійним та його списання, суд
Позивачка звернулась до суду з позовом і, з урахуванням виправленої позовної заяви, просила:
-зобов'язати директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» визнати свою провину та надати розпорядження начальнику Житлово - експлуатаційної дільниці №905 списати борг у сумі 14 044, 56 гр.;
-зобов'язати начальника Житлово - експлуатаційної дільниці №905 списати попередній борг у сумі 14 044, 56 гр., який утворився до грудня 2015 року та надати виправлені дані по оплаті з урахуванням того, що у квартирі проживає одна особа.
В квітні 2017 року, подаючи заяву про застосування строків позовної давності, додатково просила списати безнадійний борг у сумі 14 336, 53 гр. з балансу КП »Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом»янського р-ну м. Києва».
Посилається в позові на те, що вона з 2005 року є наймачем неприватизованої однокімнатної квартири АДРЕСА_1.
У 2006 році зазначена квартира була визнана Інститутом мікробіології та вірусології імені Д.К. Заболотного у Висновку №7 - 2006 ІМВ непридатною для проживання та були нараховані вісім видів шкодочинних для здоров»я людини мікроскопічних грибів, які у шість разів перевищують допустиму концентрацію і мають тенденцію до поширення.
З того часу балансоутримувач будинку не вчиняв ніяких дій для виправлення ситуації.
Протягом тривалого часу вона вела переписку з керівниками експлуатаційних дільниць з цього приводу, однак в результаті халатного ставлення до виконання покладених обов'язків балансоутримувач будинку продовжує відмовлятися виконати ремонтні роботи.
У відповідях на її звернення балансоутримувач будинку посилається на те, що з 31 травня 1996 року до 03 липня 2006 року були складені акти про недопуск до квартири для проведення ремонту.
Вона, як споживач послуг, має право відмовитись від договору про виконання робіт та вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором.
З грудня 2015 року їй призначена субсидія за житлово - комунальні послуги, а також було запропоновано зробити ремонт.
За розрахунками субсидії з грудня 2015 року до травня 2017 року вона сплатила 291,97 гр., але без урахування висновку №7 - 2006 ІМВ, а також не підписаного нею Договору з відповідачем, їй нараховується велика сума боргу в розмірі 14 336, 53 гр. та пропонується її оплатити.
Зазначена сума боргу нараховувалася з 2007 року на п'ять осіб, які зареєстровані в квартирі, однак син, невістка та їх двоє малолітніх дітей проживають окремо, винаймаючи різні квартири, у зв'язку з неможливістю проживання в квартирі через плісняву.
Вважає, що зазначені обставини є порушенням ст. 27 Конституції України.
Крім того, зазначила, що строк позовної давності становить три роки, а тому від неї не мають права вимагати сплати даного боргу.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
В судовому засіданні позивачка додатково посилалася на те, що її син з сім»єю в складі 4-х осіб тривалий час не проживає в квартирі, винаймає житло і сплачує за надані житлово-комунальні послуги за місцем проживання.
За таких обставин вважає, що плата за надані послуги додатково з розрахунку 4-х осіб нараховувати та стягувати відповідач не має права, а в зв»язку з пропуском встановленого законом строку для її стягнення вона підлягає списанню, як безнадійна.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала.
Журнальною ухвалою суду за клопотанням позивачки була проведена заміна відповідачів на належних - Житлово - експлуатаційну дільницю №905 «Відрадненський» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва».
Представник відповідача - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» в судовому засіданні проти позову заперечувала.
Посилалася на те, що позивачка є наймачем квартири АДРЕСА_1 та проживає в даній квартирі.
Окрім неї в квартирі проживають та зареєстровані чотири члени її сім»ї як наймача квартири.
Будинок АДРЕСА_1 перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва та переданий до сфери управління Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, закріплений на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» та обслуговується ЖЕД №905.
12 жовтня 2017 року у квартирі завершені ремонтні роботи і згідно з розпискою позивачки, наданої працівникам ЖЕД №905, ремонтні роботи виконані в повному обсязі.
Претензій споживач житлово - комунальних послуг не має.
Зазначила, що квартира є придатною для проживання, підключена до системи централізованого опалення, водопостачання та водовідведення.
Позивачкою не надано доказів того, що протягом тривалого часу вона не отримувала житлово - комунальні послуги чи отримувала послуги неналежної якості, а тому вона повинна сплатити кошти за користування житлово - комунальними послугами, які їй надавались у користування.
У зв'язку з тим, що наймачі квартири свого обов'язку по оплаті житлово - комунальних послуг не виконують, станом на 01 березня 2018 року утворилася заборгованість в розмірі 15 148, 12 гр.
Крім того, зазначила, що згідно з листом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 17 травня 2007 року №12/1-64 списання боргів за спожиті житлово - комунальні послуги чинним законодавством не передбачено.
Виходячи з цього, просить у позові відмовити.
Представник відповідача - Житлово - експлуатаційної дільницф №905 «Відрадненський» в судові засіданні неодноразово не з»являся, про час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Про причини неявки суд до відома не ставив.
Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з ч.1 ст.13 Закону від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
За змістом ч. 3 ст. 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.
Таким чином, позивачка разом є споживачем житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено, що позивачка з 2005 року є наймачем квартири АДРЕСА_1
В зазначеній квартирі, окрім позивачки, зареєстровані ще чотири особи, а саме: сім»я сина позивачки з 4-х осіб.
Будинок АДРЕСА_1 перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва та переданий до сфери управління Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, закріплений на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» та обслуговується ЖЕД №905.
Згідно з довідкою Комунального Концерну «Центр комунального сервісу» від 07 березня 2018 року №02/09-04-66 заборгованість за житлово-комунальними послугами по квартирі, наймачем якої є позивачка, станом на 01 березня 2018 року складає 15 148, 28 гр.
Відповідно до Довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку НОМЕР_1, який належить позивачці, складеної Комунальним Концерном «Центр комунального сервісу»,заборгованість позивача з листопада 2009 року по квітень 2018 року складає 15 442, 58 гр.
/ а.с. 61 /
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачка посилається на те, що заборгованість, яка утворилася в розмірі 14 336, 53 гр., є безнадійною, оскільки нарахована з пропуском строків позовної давності.
Судом встановлено, що рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року стягнуто з позивачки, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 2 479, 07 гр. заборгованості за надані послуги.
Рішенням суду від 08 серпня 2013 року стягнуто за період часу з 01 листопада 2010 року до 01 березня 2013 року 6 034, 29 гр. боргу.
Всього стягнуто заборгованості станом на 01 березня 2013 року в розмірі 8 513, 36 гр.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що на виконання рішення суду отримані виконавчі листі, які на даний час знаходяться на виконанні в органах виконавчої служби.
Рішення суду не виконані.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з п.1 ч.3 ст.20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 08 жовтня 1992 року, встановлено, що власники та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За змістом ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У тих випадках, коли закон не встановлює обов'язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.
За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до вимог закону споживачі зобов'язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.
Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15.
Судом встановлено та не спростовується позивачкою, вона тривалий час не вносить плату за житлово-комунальні послуги, дані обставини були предметом вирішення суду.
Станом на 01 березня 2018 року заборгованість за наданими послугами становить 15 148, 28 гр.
З довідки ЖБК »Хімік-17» від 21 липня 2015 року вбачається, що ОСОБА_6 разом з чоловіком та дітьми проживають АДРЕСА_2 без реєстрації.
Житлово-комунальні послуги сплачують у повному обсязі.
Непроживання даних осіб у спірній квартирі позивачка підтверджує також Актом від 21 жовтня 2016 року.
/ а.с. 69 - 70 /
Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні.
Доказами відсутності споживача або членів його сім'ї можуть слугувати будь-які довідки з іншого місця перебування (роботи, лікування, навчання, довготривалого відрядження тощо), видані установами і організаціями та завірені у встановленому порядку печаткою.
Право споживача на зменшення розміру плати за відповідні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї реалізується на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їхню відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Тобто, для реалізації такої можливості позивачка, як наймач, мала подати до житлово-експлуатаційної контори відповідну письмову заяву, а також документи, що підтверджують відсутність членів її сім» в квартирі.
Крім того, відповідно до п.п. 1.2, 2 Порядку звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей за період їх тимчасової відсутності від оплати за комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, газопостачання), який є додатком до Рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 409/1843, наймач (власник) квартири (приватного будинку) та члени його сім'ї за період тимчасової відсутності мають право на несплату вартості ненаданих послуг з холодного та гарячого водопостачання, водовідведення, газопостачання при дотриманні певних умов, зокрема при тимчасовій відсутності одного або декількох членів сім'ї: за умови своєчасного подання в житлово-експлуатаційну організацію та в управління експлуатації газового господарства документів, що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім'ї.
Наймач (власник) квартири (приватного будинку) та члени його сім'ї звільняються від оплати за комунальні послуги за період тимчасової відсутності не менше одного місяця.
Пунктом 3 Порядку встановлено, що для звільнення від оплати наймач (власник) квартири (приватного будинку) повинен надати наступні документи у випадку, передбаченому пунктом 1.2 даного Порядку:
- заяву в житлово-експлуатаційну організацію та в управління експлуатації газового господарства про тимчасову відсутність одного або декількох членів сім'ї із зазначенням періоду та місця перебування;
- документ, що підтверджує факт перебування одного або декількох членів сім'ї в іншому місці (документ повинен містити кутовий штамп з реєстраційним номером, дату видачі, бути завірений печаткою);
- для працюючих - довідку з місця роботи про перебування у відпустці, відрядженні (із зазначенням терміну відпустки, відрядження).
Згідно з п. 4 Порядку перерахунок за ненадані послуги з холодного та гарячого водопостачання, водовідведення, газопостачання проводиться у випадку, передбаченому пунктом 1.2 даного Порядку після надання документа, що підтверджує факт відсутності одного або декількох членів сім'ї, не пізніше місячного терміну.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що такої інформації в житлово-експлуатаційній конторі, яка обслуговує будинок АДРЕСА_1, немає і будь-яких документів з цього приводу позивачка та члени її сім»ї не подавали.
Позивачка в судовому засіданні підтвердила, що така заява та докази непроживання членів її сім» в квартирі нею не подавалася.
Суд вважає, що надані позивачкою документи: довідка про місце проживання та Акт про не проживання членів її сім»ї в спірній квартирі, не може бути підставою для звільнення її від сплати заборгованості, оскільки законом чітко визначені дії наймача або членів його сім»ї, які мають бути вчинені для звільнення від сплати житлово-комунальних послуг при непроживанні в займаному приміщенні.
Крім того, в довідці ЖБК »Хімімк-1» зазначено про сплату житлово-комунальних послуг у орендованій членами сім»ї позивачки квартирі, однак не зазначено, ким вони сплачуються.
Суд при цьому також виходить з того, що з точки зору закону утримання будинку та прибудинкової території проводиться з метою збереження та належного безпечного функціонування житла, а тому споживачі має нести відповідні витрати незалежно від того, чи проживає він у квартирі.
Відповідно до частини 1 підпункту 14.1.11 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно з п. 4.11 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08 жовтня 1999 року, безнадійна дебіторська заборгованість є поточною дебіторською заборгованістю, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, та вона підлягає списанню з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.
За змістом Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.
Особовий рахунок, відкритий на ім'я позивачки, є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ЦК України.
Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, спосіб захисту порушеного права визначено законом.
Покладення зобов'язання на відповідача щодо списання заборгованості за оплату комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту цивільних прав.
Виходячи з цього, підстави для задоволення вимог позивачки відсутні.
Керуючись ст. ст. 11, 15, З;an=843047">16, 205, ч.1 ст.633, ч.2 ст.639 ЦК України, ст.ст. 162, 179 Житлового Кодексу України, ст. ст. 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 1, 4, 13, 20, 24 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства» Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом»янського р-ну м.Києва, Житлово-експлуатаційної дільниці №905 про визнання боргу безнадійним та його списання відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 липня 2018 року.
Суддя Л.А.Шереметьєва