Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/6868/18
25 червня 2018 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , володільця майна ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність прокурора Київської місцевої прокуратури № 7, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, -
ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаною скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність прокурора Київської місцевої прокуратури № 7, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
Скаргу обґрунтовував тим, що у провадженні слідчого відділу Подільського УП ГУНП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017101070000286 від 01.12.2017 р., за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України. 24.05.2018 р. прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_7 проведено обшук у ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Ухвали Подільського районного суду м. Києва від 02.05.2018 р. (справа № 5300/18). 25.05.2018 р. адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_9 з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна.
В судовому засідання захисник ОСОБА_3 скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, додатково надав свої пояснення, вказавши що, вилучені прокурором речі та документи не відносяться до предметів, які вилучені з обігу, не були знаряддям кримінального правопорушення або майном, яке було здобуте у результаті його вчинення, не зберегли на собі його сліди і не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час цього кримінального провадження. Надав суду копію епікризу, виданої ТОВ «Медична клініка Інновація, в якому зазначено, дружина ОСОБА_4 хворіє на гострий моноцитарний лейкоз. Вилучені під час обшуку 24.05.2018 р. грошові кошти не є грошима, що здобуті злочинним шляхом, а є виключно заощадженнями сім'ї ОСОБА_4 від продажу квартири, про що надав копію договору.
В судовому засідання прокурор ОСОБА_5 проти задоволення вимог скарги не заперечував в частині повернення вилучених під час обшуку 24.05.2018 р. грошових коштів. Оскільки на даний час стороною обвинувачення не доведено, що вилучені грошові кошти здобуті злочинним шляхом, додав, що ОСОБА_4 про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення не повідомлено.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення захисника, прокурора приходжу до наступного висновку.
02.05.2018 р. Подільським районним судом м. Києва було винесено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . 24.05.2018 р. під час проведення обшуку було вилучено вказані в Ухвалі речі та документи.
25.05.2018 р. адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_7 з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна (зареєстроване за вх. № 912).
Згідно ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які полягають у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.
Судом було досліджено Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 02.05.2018 р., з якої вбачається, що обшук було надано з метою виявлення та фіксації про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, з можливістю вилучення, як це передбачає КПК України. Оскільки вищезазначеною Ухвалою вже було надано такий дозвіл, що не потребує внесення до суду окремого клопотання про арешт вищезазначеного майна, як про це наголосив в судовому засіданні захисник.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України зазначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Оскільки, в судовому засіданні стороною обвинувачення було зазначено про недоведеність, що під час проведеного 24.05.2018 р. обшуку вилучені грошові кошти здобуті злочинним шляхом, а також те, що ОСОБА_4 не було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про задоволення скарги в частині повернення коштів ОСОБА_4 .
В іншій частині в задоволенні вимог клопотання слід відмовити, оскільки стороною захисту не доведено, що інші речі та документи, які були вилучені під час проведеного 24.05.2018 р. обшуку було вилучено безпідставно.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги (ч. 2 ст. 307 КПК України).
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 167, 170, 303, 307КПК України, -
Скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність прокурора Київської місцевої прокуратури № 7, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна - задовольнити частково;
Зобов'язати прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження № 42017101070000286 від 01.02.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України повернути грошові кошти, вилучені у ОСОБА_4 в ході проведення обшуку у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
В іншій частині в задоволенні вимог скарги відмовити;
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Слідчий суддя ОСОБА_1