печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13255/18-к
21 травня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12016100000000504, -
14.03.2018 ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді з клопотання, в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту грошових коштів в сумі 195 000 грн. на банківському рахунку ОСОБА_3 № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ «Радикал Банк», накладених ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 серпня 2016 року у кримінальному провадженні № 12016100000000504 від 25.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що кошти, на рахунку не є предметом кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні. Сторона обвинувачення не надала доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна.
В судове засідання учасники провадження, які повідомлялись належним чином, в судове засідання не з'явились.
Враховуючи вищевказані положення кримінального процесуального законодавства, а також принцип змагальності сторін, слідчий суддя, з метою недопущення порушення прав заявника на справедливий судовий розгляд його клопотання протягом розумного строку, визнав за можливе розгляд справи у відсутність особи, яка подала клопотання та представника органу досудового розслідування.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що СУ ГУ НП у м. Києві проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000000504 від 25.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. В подальшому кримінальне провадження №12016100000000504 було об'єднано з кримінальним провадженням №12015100000001207, яке в подальшому приєднано до кримінального провадження №12015100000000621. Крім того, було змінено підслідність кримінального провадження №12015100000000621 і для організації подальшого розслідування його спрямовано до слідчого відділу прокуратури м. Києва.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва № 761/23777/16-к від 15.08.2016 накладено арешт окрім іншого на грошові кошти в розмірі 195 000,00 грн., які знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_3 № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ «Радикал Банк».
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 15.08.2016 при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках вказаних у клопотанні фізичних осіб, відкритих в ПАТ «Радикал Банк», мають ознаки предмету кримінального правопорушення, а також є засобом вчинення кримінального правопорушення, з метою збереження речових доказів.
Разом з цим, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.06.2017 позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" ОСОБА_4 в частині визнання нікчемною трансакції ПАТ "Радикал Банк" щодо перерахування на користь ОСОБА_3 грошової суми з призначенням платежу "Поповнення поточного рахунку власними коштами" на суму 195 000 грн. 00 коп., дата вчинення трансакції 09.07.2015, час вчинення трансакції - 16:42 та застосування наслідків нікчемності правочину. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» ОСОБА_4 подати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Радикал банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до здійсненої трансакції ПАТ «Радикал Банк» щодо перерахування на користь ОСОБА_3 грошової суми з призначенням платежу «поповнення поточного рахунку власними коштами» на суму 195 000 грн. 00 коп. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
22.11.2017 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.06.2017 залишено без змін.
Згідно статті 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Незважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні триває протягом тривалого часу, версія органу досудового розслідування про те, що грошові кошти на рахунку ОСОБА_5 є предметом вчинення злочину, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами.
Враховуючи, що у матеріалах клопотання відсутні достатні докази вчинення злочину за участю ОСОБА_5 , наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту рахунку ОСОБА_5 взагалі спростовується, а також враховуючи обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_5 належним її майном, у зв'язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 2, 16, 170, 174, КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12016100000000504 - задовольнити.
Скасувати арешт майна, що був накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року у провадженні № 757/23777/16-к, а саме:
з грошових коштів в розмірі 195 000,00 грн., які знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_3 № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ «Радикал Банк».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1