Іменем України
12.07.2018 року м. Кропивницький
Справа № 402/1353/17
Провадження № 22-ц/781/1183/18
Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Карпенка О.Л. (головуючий, суддя-доповідач), Авраменко Т.М., Черненко В.В.,
за участю секретаря судового засідання Тимошенко Т.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органи опіки та піклування: Благовіщенська районна державна адміністрація Кіровоградської області, виконавчий комітет Благовщенської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області (суддя Бондаренко А.А.) від 16 квітня 2018 року,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 посилаючись на те, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі в якому у них народилася дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 4 квітня 2016 року з ОСОБА_5 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дочки у розмірі 350 грн. на місяць. Позивач вважає, що розмір аліментів у 350 грн. на місяць на теперішній час не відповідає зростаючим потребам дитини, які вона самостійно не здатна задовольнити. Дитина хвороблива, потребує особливих умов догляду, харчування, оздоровлення. Позивач за власні кошти забезпечила оздоровлення дитини за межами України, половину з яких позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, не проявляє будь-якого інтересу до її розвитку, свідомо не виконує свої батьківські обов'язки, не виявляє до дитини любов та порозуміння, не дбає про її виховання, розвиток, не бере участі в її оздоровленні та освіті, не утримує її.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 24122 грн. додаткових витрат на дитину, змінити розмір стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини з 350 грн. на місяць до ? частину всіх доходів та заробітків відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_6.
Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року позов задовольнити частково. Суд постановив змінити розмір стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 на 1 /4 всіх доходів та заробітків, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення 24122 грн. 00 коп. частки понесених додаткових витрат на дитину та в частині позбавлення відповідача батьківських прав. Суд стягнув з ОСОБА_5 на користь держави 640 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач визнав позов в частині зміни способу стягнення аліментів і його визнання не суперечить закону та не порушує прав інших осіб. Дослідивши докази наявності у позивача додаткових витрат на дитину в сумі 24122 грн., суд встановив, що вони складаються з витрат на вакцинацію, придбання дитячого харчування, предметами дитячої гігієни, іграшок, що в розумінні ст. 185 СК України не являються додатковими витратами оскільки не викликані особливими обставинами, а являються звичайними витратами, пов'язаними з доглядом за дитиною. Суд також дійшов висновку, що позивач не довів, що її витрати на оплату авіаційного перельоту дитини до Республіки Грузія пов'язані з оздоровленням дитини. Суд вважав, що доводи позивача про ухилення відповідача від участі у вихованні дитини є безпідставними, а висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_6 помилковим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводів сторін
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду повністю і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Позивач посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Так, позивач стверджує, що суд безпідставно послався на наявність між відповідачем і батьками позивача, як перешкоду в участі відповідача у вихованні дитини та виконанні інших його батьківських прав і обов'язків. Суд спершу поклав на відповідача обов'язок доказування фактів виконання ним своїх батьківських обов'язків, а коли той відповідних доказів не надав, суд це не врахував при ухваленні рішення, проігнорувавши свідоме невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків. Суд не дав належної оцінки наданим позивачем доказам, які доводять обґрунтованість пред'явлених позовних вимог. Суд не врахував висновок органу опіки та піклування.
Відповідач не скористався своїм правом надати суду відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та пояснила, що вона не створює перешкод для спілкування відповідача з дочкою, але він довгий час не робив ніяких спроб спілкування. Поодинокі випадки прояву відповідачем батьківської свідомості були недолугими. Крім того, позивач заявила про відмову від поданою нею апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду про зміну способу стягнення аліментів.
Представник підтримав доводи апеляційної скарги та пояснив суду про обізнаність відповідача з наслідками відмови від апеляційної скарги.
Відповідач заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що він виконує свої батьківські обов'язки в міру своїх здібностей і можливостей. Він сплачує аліменти на утримання дитини у визначеному судом розмірі, не оскаржував рішення суду в цій частині. В частині додаткових витрат на дитину вважає вимоги позивача недоведеними, а в частині позбавлення його батьківських прав безпідставними. Зазначив, що дочка народилася після припинення між позивачем і ним шлюбних відносин. Він ніколи не проживав з дочкою разом, але прагнув до спілкування проти якого позивач заперечував. Це змусило його звертатися за вирішенням спору до органу опіки та піклування, рішення якого позивач також ігнорує.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2018 року суд прийняв відмову позивача від апеляційної скарги в частині скасування рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року про зміну розміру аліментів на утримання дитини і в цій частині апеляційне провадження закрив. У зв'язку з цим та відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства вимоги і доводи апеляційної скарги позивача в цій частині судом не оцінюються, а законність і обґрунтованість рішення суду не перевіряється.
Органи опіки та піклування своїх представників в судове засідання суду апеляційної інстанції не направили, подавши заяви про розгляд справи без їх присутності.
Суд вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.
Встановлені суд першої інстанції неоспорювані обставини
Батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, являються: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, сторони по справі.
Рішення Ульяновського районного суду від 4 квітня 2016 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 у розмірі 350 грн. на місяць.
Після розірвання шлюбу позивач змінила прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_4.
Малолітня ОСОБА_6 проживає з матір'ю - позивачем по спарві.
З консультативного висновку педіатра б/н Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології академії медичних наук України» від 22 серпня 2017 року суд встановив, що ОСОБА_6 страждає на часті захворювання верхніх дихальних шляхів, переважно обструктивні бронхіти у зв'язку з чим рекомендовано її оздоровлення у рекреаційних зонах з вологим кліматом.
З копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон дитини ОСОБА_6 НОМЕР_1, виданого 16.02.2017 року, встановлено, що у ньому наявні відмітки про перетин кордону Грузії 6 вересня 2017року та 13 вересня 2017 року.
Оцінка суду щодо участі відповідача у додаткових витратах на дитину
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких обставин та витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків в якості аліментів.
Позивач, як на підставу цих своїх вимог, посилався на наявність додаткових витрат на оздоровлення дитини, пов'язане з її частими захворюваннями дихальних шляхів. На підтвердження таких витрат позивач надала суду інформацію про її виїзд з дитиною до Республіки Грузія строком на сім днів а також квитанції на проведення дитині щеплень, придбання для дитини підгузків, дитячого харчування, засобів гігієни та іграшок.
Суд першої інстанції дав належну оцінку наданим позивачем доказам та дійшов обґрунтовано висновку, що факт перетину дитиною кордону не ж доказом її вивезення на оздоровлення, а понесені позивачем витрати, зазначені вище, відносяться до звичайних витрат на дитину і не обумовленні особливими обставинами та не можуть вважатися додатковими витратами на дитину в розумінні ст. 185 СК України.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновок суду першої інстанції та не дають підстав вважати рішення незаконним чи необґрунтованим.
Оцінка суду щодо позбавлення відповідача батьківських прав.
Декларація прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошує, зокрема, таке: дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
За змістом частин 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини встановленні ст. 150 СК України.
Сутність батьківського виховання можна визначити, як створення батьками умов та застосування засобів впливу на свідомість, почуття і волю дитини з метою формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості, вироблення у дитини позитивних навичок і звичок, її соціалізацію. Обов'язку батьків виховувати дитину кореспондуються право останньої на належне батьківське виховання та право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї (ст. 152 СК України).
Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судомбатьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Заперечуючи наявність обставин ухилення від виконання обов'язку виховувати дитину, відповідач вказував, що він розуміє зміст своїх обов'язків перед дитиною, але у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин з позивачем та виниклим між ними конфліктом, подальшим їх розлученням, проживанням в різних областях країни та небажанням відповідача надавати йому можливість бачитися з дитиною він був позбавлений реальної можливості безперешкодно виконувати свої обов'язки.
На підтвердження своїх заперечень відповідач надав рішення органу опіки та піклування - Ульяновської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 12 травня 2016 року № 113-р про встановлення порядку участі батька ОСОБА_5 у вихованні дочки ОСОБА_6 з якого вбачається, що між сторонами по справі виник спір щодо участь батька у вихованні дитини за вирішенням якого відповідач звернувся до компетентного органу.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач визнав, що відповідач звертався до неї по питанню його зустрічей з дочкою, вона має свої вимоги що проведення таких зустрічей, між батьком і дитиною відбулася зустріч на якій вони познайомилися.
Суд вважає, що з урахуванням малолітнього віку дитини вирішення питання участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у її вихованні багато в чому залежить від волі обох батьків, їх свідомого прагнення забезпечити дитині гармонійних розвиток у мовах присутності у житті дитини як матері, так і батька. Виконання тим із батьків хто проживає окремо свого обов'язку виховувати дитину обумовлено відсутність заперечень другого із батьків, з ким проживає дитина, та відсутністю фізичних перешкод для цього.
У справі, яка переглядається, суд правильно встановив, що відповідач виявляє інтерес до дитини, прагне спілкування з нею, вживає заходів щодо вирішення спору з позивачем про його участь у вихованні, сплачує аліменти, але має перешкоди пов'язані з конфліктом з колишньою своєю дружиною (позивачем) та віддаленістю місця свого проживання від місця проживання дитини. Ці обставини стали на заваді їх регулярного спілкування.
У зв'язку з цим є правильним висновок суду про відсутність достатніх підстав для встановлення факту ухилення відповідача від участі у вихованні дитини та, як наслідку цього - позбавлення його батьківських прав.
Суд правильно відхилив при ухваленні рішення висновок органу опіки і піклування-виконавчий комітет Благовіщенської міської ради від 27 жовтня 2017 року так, як цей висновок не є об'єктивним, не враховує всіх обставин справи. Зокрема з висновку вбачається, що орган опіки дослідив лише умови матері і її ставлення до дитини, але не вжив реальних заходів для з'ясував ставлення батька до дитини, причин відсутності побачень батька і дитини, обмежився наданими йому матеріалами.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність відповідачем обставин виконання ним обов'язку виховувати дитину є помилковими так, як підставою позбавлення батьківських прав є не відсутність фактів спілкування батька або матері з дитиною з незалежних від них причин, а наявність фактів їх умисних дій або бездіяльності направлених на уникнення виконання такого обов'язку перед дитиною чого в даній справі встановлено не було.
Аргумент апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд
Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 без задоволення, а рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини, без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду з підстав передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 липня 2018 року.
Головуючий О.Л. Карпенко
Судді: Т.М. Авраменко
В.В. Черненко