Справа № 553/3326/17 Номер провадження 11-кп/786/601/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
17 липня 2018 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 28.12.2017 року
з участю
прокурора - ОСОБА_7
представника ВК 64 - ОСОБА_8
засудженого - ОСОБА_6
Зміст оскарженого судового рішення.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні подання начальника ДУ «Полтавська виправна колонія № 64» Північно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації МЮ України та голови спостережної комісії Подільської районної в м.Полтаві ради про застосування умовно - дострокового звільнення відносно засудженого ОСОБА_6 .
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до нього умовно - дострокове звільнення від відбування покарання. При цьому вказує, що навчався, здобув професію «столяр будівельник» працює на виробництві, має заохочення , висновки із отриманих стягнень для себе зробив, бажає розпочати нове життя.
Позиції інших учасників судового провадження.
Засуджений ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги засудженого. Представник ВК №64 ОСОБА_8 просив завольнити апеляційну скаргу засудженого.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Дане рішення слідчий суддя мотивував тим, що засуджений ОСОБА_6 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, а тому до нього не можливо застосувати умовно - дострокове звільнення.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Досліджені місцевим судом докази та встановлені, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції дані, свідчать про недоведеність існування обставин, які відповідно до ч.2 ст. 81 КК України є підставою для застосування умовно - дострокового звільнення від відбування покарання до засудженого з огляду на наступне.
У відповідності до ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання застосовується після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, відбуття певної частини покарання є лише формальною умовою умовно-дострокового звільнення. Фактичною або матеріальною обов'язковою підставою є доведеність виправлення засудженого - поведінка ув'язненого в місцях позбавлення волі та його ставлення до праці.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 засуджений вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.03.2014 року за ч.2 ст. 121 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі. Кінець строку покарання - 13.05.2020 року.
Станом на час розгляду справи засуджений ОСОБА_6 відбув більше 2/3 частину покарання.
З матеріалів особової справи ОСОБА_6 вбачається, що останній працевлаштований на виробництві установи, за період відбування покарання в ПВК № 64 з 05.03.2014 року, тобто більше 3 років, має лише 5 заохочень за сумлінну поведінку та ставлення до праці, 2 з яких застосовані в 2016 році (12.04.2016 року, 09.09.2016 року), а інші 3 в 2017 році (17.04.2017 року, 17.07.2017 року та 16.10.2017 року). При цьому, ОСОБА_6 4 рази притягувався до відповідальності за допущені порушення встановленого порядку відбування покарання та режиму утриманні (22.04.2014 року, 16.09.2014 року, 19.10.2014 року, 13.11.2014 року). Вказані стягнення погашено й протягом 2015-2017 років він до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Відповідно до довідки начальника оперативного відділу ПВК № 64, яка надавалась у квітні 2016 року, засуджений ОСОБА_6 перебував на оперативно-профілактичному обліку в установі як "Злісний порушника встановленого порядку відбування покарання" (арк. 86 особової справи).
Відповідно до наявних у особовій справі засудженого характеристик, затверджених начальником Державної установи "Полтавська виправна колонія № 64", станом на 01.02.2016 року, оцінка ступеню виправлення засудженого ОСОБА_6 визначалась як "не стає на шлях виправлення", а станом на 01.09.2016 року як "не став на шлях виправлення" з огляду на його нестабільну поведінку на протязі відбування покарання.
Після цього засуджений чотири рази був заохочений та не допустив жодного порушення режиму утримання, що на переконання суду, дає підстави вважати, що він розпочав процес виправлення.
Колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що подання начальника ВК №64 містить лише формально - юридичні і не містить фактичних підстав для умовно - дострокового звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання, у зв'язку з чим наявність заохочень у останнього правильно розцінено місцевим судом, як те що засуджений дотримується вимог порядку відбування покарання , але своєю поведінкою та ставленням до праці, в повній мірі , не довів своє виправлення.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає ухвалу місцевого суду законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ч.2 ст.376, статтями 404, 407, 418 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 28.12.2017 року щодо нього - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4