08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/511/18
381/790/18
17 липня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Соловей Г.В.,
за участю секретаря - Момот Л.С.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Фастів Київської області цивільну справу за позовом Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 Сабар про стягнення заборгованності, -
13.03.2018 року позивач ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що з відповідачем в 2010 році було укладено кредитний договір та ним отримано кредит у розмірі 2100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач виконав умови договору. Відповідач зі своєї сторони порушив умови договору та має прострочену заборгованість.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10.04.2018 року дана справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні.
21.05.2018 року, через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити, застосувавши до даних правовідносин строки позовної давності.
В судове засідання представник позивача не зявився, однак одночасно з подачею позовної заяви додав до неї клопотання про розгляд справи в його відсутність. 03.07.2018 року, електронною поштою суду надіслав на адресу суду відповідь на відзив в якому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання відповідач та її представник не з'явилися, повідомлялися вчасно та належним чином причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Суд ухвалив проводити розгляд даної справи у відсутності сторін по наявних матеріалах.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, судом встановлено, що 19 березня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Ознайомившись із переліком послуг, що можуть бути надані, а саме: 1) платіжна картка кредитка «Універсальна», 2) зарплатна картка; 3) картка Gold; 4) пенсійна картка; 5) ощадкнижка; 6) дебетова особиста картка, зазначив, що бажає оформити на своє ім'я саме платіжну картку кредитка «Універсальна».
Факт видачі та отримання картки «Універсальна» № 5577212913285543 з кінцевим терміном дії картки 02/14 жодна із сторін договору не заперечує, тому не підлягає доказуванню.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та тарифами банку, які викладені на банківському сайті складають між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві і відповідно до якого він зобовязався погашати заборгованість за кредитом та відсотками за його використання.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З вимог статті 525 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до положень ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Як зазначив в позовній заяві позивач у порушення ст. 526, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.12.2017 року утворилась заборгованість у розмірі 63886,86 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 14611,17 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 44307,27 грн., 1450,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. штраф (фіксована частина) та 3018,42 грн. - штраф (процентна складова).
Разом з тим, пунктом 2.1.1.1 Умов передбачено, що правила випуску, обслуговування та використання кредитних карток банку визначені цими Умовами, Пам'яткою клієнта, Тарифами на випуск та обслуговування банківських карт.
За правилами п. 2.1.1.2.1 Умов для надання послуг банк видає клієнту картку, вид якої визначено у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування та Заяві, підписом якої клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення такого договору є дата отримання картки, зазначеної у заяві.
Згідно п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою» банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 360 календарних днів на рік.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.
Відповідно до Правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача просить застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
За договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається зі закінчення строку дії картки..
Зазначена правова позиція зазначена в постанові Верховного суду України від 04 листопада 2015 року №6-1926цс15, постанові Верховного Суду від 11.03.2015 року по справі №6-16цс15, а також постанові 19 березня 2014 року №6-14цс14.
Згідно з частиною 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду .
Стаття 266 ЦК України вказує на те, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Так відповідно до п.2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного в картці.
Отже, відповідно до Умов договору, укладеного між ПАТ КБ "Приват Банк" і ОСОБА_1, кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся з позовом до суду 13 березня 2018 року, а строк дії картки закінчився в лютому 2014 року.
Враховуючи правову позицію зазначеної в постанові Верховного суду України від 19 березня 2014 року №6-14цс14, саме з даної дати починається перебіг строку позовної давності тривалістю у три роки. Відповідно строк позовної давності сплинув.
Таким чином, судом встановлено, що позивач, подавши позовну заяву у березні 2018 року, звернувся в суд із пропуском трирічного строку позовної давності, який по даним правовідносинам сплив і який обчислюється з моменту закінчення строку дії платіжної картки. Поважних причин пропуску Банком строку звернення до суду судом не встановлено, заяви про поновлення строку на розгляд суду не надходило.
Доводи представника позивача стосовно того, що по даним вимогам ними встановлений Умовами надання кредиту строк позовної давності терміном 50 років не приймається судом до уваги.
Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України, Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Виходячі з Умов надання кредиту, на які посилається позивач, в них відсутній підпис відповідача. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували про укладення Договору про збільшення тривалості позовної давності відповідачем не надано, посилання на Умови надання кредиту не може бути взято до уваги судом так, як не підтверджують, що саме із цими умовами ознайомлений відповідач, підписуючи заяву позичальника, в матеріалах справи не має, тому застосуванню підлягають положення ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. (правова позиція ВСУ, висловлена в постанові від 19.03.2014 року).
Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (Правовий Висновок зробив ВСУ у справі №6-1138цс15 від 25.05.2016 року).
Відповідно до п. 11постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року № 14 «про судове рішення у цивільній справі» установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не задоволено, що є самостійною підставою для цього.
Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки ПАТ «КБ «ПриватБанк» пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом як до основної вимоги так і до додаткової вимоги, то згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України це є підставою для відмови у позові.
В порядку ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4,12,81,89,141,265,268 ЦПК України та ст.ст. 256-258,260,267,1054 ЦК України, суд
В задоволенні позову Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приват Банк”, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50 до ОСОБА_1 Сабар, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення заборгованності відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В.Соловей