16.07.2018 Провадження по справі № 2/380/156/18
Справа № 380/222/18
Рішення
Іменем України
16 липня 2018 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді : Косович Т.П.
при секретарі : Козуб І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.09.2012 року в сумі 31735,76 грн. та судові витрати по справі. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг 17.09.2012 року підписала анкету-заяву, згідно якої отримала кредит в сумі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказує, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
На виконання умов даного договору банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит, проте, в порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань, а тому станом на 31.12.2017 року має заборгованість по кредитному договору на загальну суму 31735,76 гривень.
В судове засідання представник позивача не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві просить справу розглядати без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, надавши відповідь на відзив (а.с. 41,93-97). В даній відповіді представник позивача зазначив, що строк позовної давності за договором позивачем не пропущено, оскільки згідно п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності за кредитним договором збільшений до 50 років, що не суперечить нормам закону.
Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, надав суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності (відзив на позовну заяву - а.с. 66-67, пояснення - а.с. 119-121).
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг та 17.09.2012 року підписала анкету-заяву, згідно якої отримала кредит в сумі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вона підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії (копія анкети-заяви - а.с.7).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконала передбачені договором зобов'язання, внаслідок чого станом на 31.12.2017 року перед ПАТ КБ «Приватбанк» утворилась заборгованість на загальну суму 31735,76 гривень, яка складається з 412,90 грн. заборгованості за кредитом, 25235,44 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 4100 грн. заборгованості за пенею та комісією, та штрафів - 500 грн. (фіксована частина), 1487,42 грн. (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5-6).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії I-ОК № 150208 від 24.10.2013 року відповідач ОСОБА_2 змінила прізвище на Келерц (а.с.88).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що передбачено ст.257 ЦК України. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи ст. 267 ч.2 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1.1.7.31 Умов та правил надання банкіських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» передбачено позовну давність на повернення кредиту, процентів та ін. тривалістю в 50 років. Проте дані Умови не містять підпису відповідача, у заяві позичальника від 17.09.2012 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, а тому суд, беручи до уваги правову позицію ВСУ від 04.11.2015 року № 6-1926цс15, дійшов висновку про те, що строк позовної давності за договором № б/н від 17.09.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 збільшений не був.
Відповідно Умов та правил надання банкіських послуг, позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.
Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами, то початок перебігу позовної давності для стягнення платежів за договором (в т.ч. тіла кредиту, процентів, пені та ін.) необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, суд приходить до висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 останній платіж за кредитним договором № б/н від 17.09.2012 року здійснила 12.03.2014 року і з цього часу перестала виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом. Таким чином у ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до п. 2.1.1.12.7.2- 2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг, право на стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 виникло з квітня 2014 року. Проте звернення до суду з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснило лише 14.02.2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості необхідно відмовити через сплив строку позовної давності.
Керуючись ст.ст.257-259,261-267 ЦК України, ст. ст. 258,259,263-265,268,273,354, п.9 ч. 1 перехідних положень ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення: 23 липня 2018 року
Суддя: Т.П.Косович