Справа № 369/8087/18
Провадження №1-кс/369/2580/18
18.07.2018 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участі заявника ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області про відмову у визнанні потерплим та вчинення дій, -
09.07.2018 року на розгляд слідчого судді надійшла скарга ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області про відмову у визнанні потерплим та вчинення дій в рамках кримінального провадження №12017110200007284, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.11.2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в якій скаржник просив суд скасувати постанову слідчого від 12 червня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання, визнати його потерпілим у кримінальному провадженні №12017110200007284, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.11.2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Як на підставу звернення зі скаргою, ОСОБА_3 посилався на ст. 303 КПК України та обґрунтовував її тим, що у кримінальному провадженні №12017110200007284 ним було подано заяву про залучення у якості потерпілого, оскільки кримінальним правопорушенням, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування йому було завдано шкоду. У відповідь на вказану заяву 25 червня 2018 року він отримав постанову слідчого Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 від 12.06.2018 р. про відмову у визнанні потерпілим. На думку скаржника, вказана постанова є незаконною з огляду на те, що слідчий не вказав які саме матеріали досудового розслідування дали йому підстави для відмови у визнанні його потерпілим, не зазначено переліку обставин, що підтверджують очевидність відсутності ознак того, що ОСОБА_3 не завдано матеріальної, моральної шкоди, тим що його мама не ходить, має параліч двох ніг, і уклад життя ОСОБА_3 безумовно змінився, оскільки він сам потребуючи лікування вимушений здійснювати догляд за матір'ю, яка позбавлена можливості самостійно пересуватися.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 підтримав скаргу та просив її задовольнити з підстав у ній наведених.
Слідчий Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.
Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників процесу, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні було встановлено, що у провадженні слідчого Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 перебувають матеріали кримінального провадження №12017110200007284, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.11.2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
ОСОБА_3 звернулвся до слідчого Києво-Святошинського ВП ГУНП у Київській області ОСОБА_4 із заявою про визнання його потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Постановою слідчого Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 від 12.06.2018 року відмовлено ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №12017110200007284, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.11.2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Дану скаргу подано належною особою та у строки, передбачені КПК України.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Отже потерпіла особа - фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Так, в оскаржуваній постанові слідчий вказує, що на даний час в ході здійснення досудового розслідування не встановлено факту завданої ОСОБА_3 внаслідок вчинення кримінального правопорушення моральної, фізичної або майнової шкоди.
Проте для користування ОСОБА_3 процесуальним статусом потерпілого необхідно встановити, що шкода є результатом вчинення саме кримінального правопорушення, в рамках досудового розслідування якого особа вважає себе потерпілою, а не внаслідок іншого кримінального правопорушення. Тобто у кримінальному провадженні має бути наявним такий складовий елемент умови визнання особи потерпілою, як причинний зв'язок між негативними обставинами та кримінальним правопорушенням.
У будь-якому разі, наявність причинного зв'язку між кримінальним правопорушенням та негативними наслідками (шкодою) автоматично не випливає, навіть у випадку наявності факту кримінального правопорушення та негативних наслідків. Причинний зв'язок між ними потребує окремого самостійного встановлення.
Слід зазначити, що в основі набуття фізичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактичної і формальної. При цьому під фактичною умовою слід розуміти завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди, проте слідчим таких умов не встановлено, та як наслідок відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим.
При дослідженні оскаржуваного рішення, слідчим суддею встановлено, що при його складанні слідчим було дотримано вимоги положень ч.2. ст. 9, ч.5 ст.55; ч.5 ст.110 КПК України, тобто з урахуванням принципу законності кримінального провадження, вказано зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови та мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, що свідчить про її вмотивованість та обґрунтованість.
Слідчий суддя дослідивши надані матеріали, оскаржуване рішення встановив, що заявником не надано та у матеріалах скарги не містяться доказів завдання шкоди внаслідок саме кримінального правопорушення, що є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017110200007284.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на її розгляд сторонами кримінального провадження, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного прийшов до висновку, що в силу принципу змагальності сторін, скаржником не надано належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку, що вимоги скарги базуються на об'єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для скасування постанови слідчого, а відтак в задоволенні скарги слід відмовити, з залишенням оскаржуваної постанови в силі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 40, 55, 93, 110, 303, 306, 307, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя, -
В скарзі ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області про відмову у визнанні потерплим та вчинення дій - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1