Справа № 467/444/18
1-кп/467/87/18
16.07.2018року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Арбузинка за результатами проведення підготовки до судового розгляду кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017151300000069 від 11 вересня 2017 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,
ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України,
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 358 КК України
02 травня 2018 року до Арбузинського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017151300000069 від 11 вересня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 358 КК України
04 травня 2018 року ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання за участю сторін.
Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав можливим призначити судовий розгляд кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_9 вважав за неможливе призначити кримінальне провадження до розгляду та заявив клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України з тих підстав, що строк досудового розслідування в даному кримінальному провадженні тривав до 26 квітня 2018 року, а обвинувальний акт обвинуваченим був вручений 27 квітня 2018 року уже після закінчення строку досудового розслідування.
Захисник ОСОБА_10 заявив про неможливість призначення кримінального провадження до розгляду та заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з тих підстав, що в ньому чітко не зазначено в чому конкретно обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в обвинувальному акті прокурором викладено лише фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими та правову кваліфікацію, крім того, обвинувальний акт складено та вручено обвинуваченим поза межами досудового розслідування.
Прокурор заперечував у задоволенні клопотань ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вважав, що відсутні підстави для їх задоволення.
Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисники погодились із заявленими клопотаннями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та просили задовольнити клопотання.
Представник потерпілої особи ОСОБА_5 надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та додатки до нього у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, приходить до наступного висновку.
Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження, то суд вважає, що воно не підлягає до задоволення за наступних обставин.
Так, статтею 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:
1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;
2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;
3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Досудове розслідування повинно бути закінчено:
1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
При цьому, положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Так, з матеріалів кримінального провадження, вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за № 42017151300000069 11 вересня 2017 року, а саме до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 р., в зв'язку з чим зміни до КПК України щодо закриття кримінального провадження з зазначених вище підстав не можуть бути застосовані судом.
При цьому, з матеріалів кримінального провадження, що обвинувальний акт скеровано до суду 02 травня 2018 року, тобто після набрання чинності Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року.
Так, у відповідності до Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав законної сили 15 березня 2018 року, а саме пунктом 4 Прикінцевих положень вказаного Закону визначено, що дані новели щодо обчислення строків досудового розслідування не розповсюджуються на кримінальні провадження, відомості про які внесені в ЄРДР до 15 березня 2018 року.
Приймаючи до уваги той факт, що відомості до ЄРДР по даному кримінальному провадженні внесені 11 вересня 2017 року, суд приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України є по своїй природі безпідставним та таким, що прямо суперечить вимогам законодавства.
Щодо клопотання захисника ОСОБА_10 про повернення обвинувального акту прокурору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КІІК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Тобто, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК суд має встановити невідповідність форми чи змісту такого обвинувального акта положенням ст. 291 КПК України. При цьому, суд не повинен вдаватися в оцінку доказів (їх належності і допустимості), зібраних у кримінальному провадженні у ході досудового розслідування, зокрема, їх достатності для встановлення тих чи інших обставин кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України.
При цьому, відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Обвинувачення, як зазначено в п. 13 ст. 3 КПК України, це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Для суду такий процесуальний документ, як обвинувальний акт, є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду та визначення його меж, який, зокрема проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах. Оскільки з огляду на положення ст. 337 КПК саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта має бути проведено судовий розгляд.
Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, направлений до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 вказаним вимогам не відповідає.
Обвинувальний акт викладено таким чином, що є занадто громіздким і незрозумілим, обвинувачення щодо кожного складається з одного складнопідрядного речення, викладене на декількох аркушах.
Наведені в обвинувальному акті щодо обвинувачених фактичні дані в своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу інкримінованих їм злочинів, що, у свою чергу, не дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Так, в обвинувальному акті щодо обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України не вказано коли виник умисел в обвинуваченого на вчинення злочину, не конкретизовано в якому саме обсязі завищено роботи та на яку суму завищена вартість виконаних робіт шляхом включення до акту виконаних робіт інших будівельних матеріалів, не зазначено кому саме завдано шкоди в сумі 230759,00 грн., не є зрозумілим, з яких сум виходив орган досудового розслідування при визначенні розміру такої шкоди, не зазначено кому спричинено тяжких наслідків.
Також, в обвинувальному акті щодо обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 364, ч. 1, 2 ст. 366 КК України не вказано коли виник умисел в обвинуваченої на вчинення злочину, не конкретизовано яким чином вона створила умови для заволодіння бюджетними коштами, не конкретизовано на яку суму було завищено вартість робіт та в якому саме обсязі завищено роботи, не зазначено кому було оплачено відділом освіти, молоді та спорту Арбузинської РДА за рахунок державного та місцевого бюджетів завищену вартість будівельних робіт в розмірі 230759,00 грн. (а.с. 5-7, 8).
Також, в обвинувальному акті щодо обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 358 КК України не вказано коли виник умисел в обвинуваченого на вчинення злочину, не конкретизовано, яким способом підроблялись ним офіційні документи, не визначено який саме розмір суми коштів, передбачений договором на здійснення технічного нагляду отримав чи мав отримати, не зазначено, які саме засоби були надані ним та які саме перешкоди усунуто, не конкретизовано в чому саме проявилось його пособництво.
Також, кримінальні правопорушення, за якими обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є злочинами з матеріальним складом, тобто обов'язковою ознакою таких злочинів є спричинення матеріальної шкоди. Однак в обвинувальному акті не зазначено, чи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кожний окремо чи спільно вони спричинили таку шкоду, не вказано кому спричинено такої шкоди, не вказано розміру спричиненої ними разом чи кожним окремо шкоди.
Також, згідно викладених обставин, дії кожного із обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 тісно пов'язані між собою. При цьому ОСОБА_8 обвинувачується у пособництві, що є формою співучасті у вчинені злочину в рамках одного кримінального провадження, однак з обвинувального акта не зрозуміло чи діяли обвинувачені спільно чи ні, чи охоплюються їх дії єдиним умислом в даному кримінальному провадженні, чи пов'язані їх дії між собою, оскільки це має важливе значення для визначення правильної кваліфікації дій кожного з обвинувачених.
Також, обвинувальний акт в частині потерпілої особи містить одночасний виклад двох різних суб'єктів: потерпілим є відділ освіти, молоді та спорту Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області, а шкоду кримінальним правопорушенням завдано державі (а.с. 11), що не дозволяє суду остаточно визначитися з потерпілою особою.
Крім того, із тексту обвинувального акта слідує, що 18 липня 2017 року головним спеціалістом відділу освіти Арбузинської РДА ОСОБА_12 , на яку було покладено виконання обов'язків начальника відділу освіти, без офіційного погодження змін до проектної документації з проектною організацією та в порушення норм законодавства, без проведення повторної державної будівельної експертизи зміненого проекту, від імені відділу освіти було підписано договір підряду з ФОП ОСОБА_6 на суму 833433,00 грн., та договірну ціну до нього, розроблені не проектною документацією, а самим підрядником ФОП ОСОБА_6 (а.с. 6).
Вказані відомості, в тому числі щодо ОСОБА_12 містяться у витягу з ЄРДР (а.с. 24).
ОСОБА_12 не є стороною кримінального провадження у розумінні ст. 3 КПК України № 42017151300000069 від 11 вересня 2017 року, в обвинувальному акті не зазначено чи висунуте такій особі обвинувачення, чи здійснюється досудове розслідування відносно неї в окремому провадженні.
На думку суду такий виклад обвинувачення є неприпустимим, оскільки містить посилання на порушення службовою особою ОСОБА_12 вимог законодавства та в подальшому може вплинути на її права на захист.
Натомість, міжнародні стандарти у галузі, судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом, на справедливий судовий розгляд.
Крім того, як вбачається з обвинувального акту, в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в ньому не зазначено формулювання обвинувачення, що свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України.
Відсутність конкретного формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинувачених мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготовки до нього.
При цьому, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, зокрема, із зазначення обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, наслідки та інші дані, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад інкримінованого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Допустивши в обвинувальному акті відсутність формулювання обвинувачення, органи досудового розслідування і прокурор не звернули увагу, що ці дії не відповідають нормам КПК України, та являються прямим його порушенням.
Крім того, наявність вказаної неповноти в обвинувальному акті порушує один із основних конституційних принципів обвинуваченого право на захист, оскільки позбавляє останнього знати у яких конкретних діях його обвинувачують та за якими фактичними обставинами, подальшій можливості викладення своїх показань, заперечень, в тому числі щодо прийнятих процесуальних рішень, а суд належним чином встановити істину у кримінальному провадженні.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Норми КПК України покладають на суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов'язаних з обвинуваченням (ст. 56 КПК України).
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).
Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року.
Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Таким чином, висунуте ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.
За такого, суд вважає, що зазначені недоліки, що містяться в обвинувальному акті перешкоджають суду всебічно, повно та об'єктивно розглянути кримінальне провадження та унеможливлюють постановлення законного, обґрунтованого і вмотивованого рішення за результатами розгляду.
Таким чином, встановлено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, що є підставою для його повернення прокурору. Вказані порушення кримінального процесуального закону унеможливлюють прийняття судом у підготовчому судовому засіданні будь-якого іншого рішення з числа передбачених частиною 3 ст. 314 КПК України, тому клопотання захисника ОСОБА_10 про повернення обвинувального акту прокурору підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст. 291, 314-316 КПК України, суд
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження, відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_10 про повернення обвинувального акту прокурору задовольнити.
Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017151300000069
за обвинуваченням:
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,
ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України,
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 358 КК України, прокурору як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 20 липня 2018 року о 14 год. 00 хв.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом семи діб з дня її оголошення.
Суддя Арбузинського
районного суду ОСОБА_1