83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.06.07 р. Справа № 15/115
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом державного підприємства “Придніпровська залізниця» м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 01073828)
до відповідача державного підприємства “Об'єднання «Артемсіль» м. Соледар (код ЄДРПОУ 00379790)
про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 12750,00 грн. та збитків у розмірі 4978,28 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Пащук В.В. за довіреністю № 307 від 01.01.2007 р., Гладка А.В. за довіреністю № 116 від 01.01.2007 р. (в останнє судове засідання не з'явилися)
від відповідача: Сорока І.В. за довіреністю № 27/10-01-15 від 11.05.2007 р., Алатко В.М. за довіреністю № 27/10-01-16 від 11.05.2007 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява державного підприємства “Придніпровська залізниця» м. Донецьк до державного підприємства “Об'єднання «Артемсіль» м. Соледар про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 12750,00 грн. та збитків у розмірі 4978,28 грн.
Ухвалою суду від 06.04.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/115.
Під час судового розгляду справи було встановлено, що правильний ідентифікаційний код позивача, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи є 01073828. При винесення рішення суд застосовує правильний ідентифікаційний код позивача.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву щодо стягнення штрафу у розмірі 12750,00 грн. та збитків у розмірі 4978,28 грн., яким відповідач заперечував на позовні вимоги.
Ухвалою суду від 25.05.2007 року суд продовжив строк розгляду справи до 06.07.2007 року.
У судовому засіданні сторонами було заявлено письмове клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
У жовтні 2006 року відповідач зі станції Сіль здійснив відправку вагону № 67657049 з сіллю повареною відповідно до накладної № 48866270, яка долучена до матеріалів справи.
На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці позивачем при проведенні перевірки вантажу було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 67657049 не відповідає масі, зазначеній у накладній № 48866270, де зазначена вага брутто 93000 кг, тара з бруса 24000 кг, нетто 69000 кг.
Працівниками залізниці були складені акти загальної форми №№ 34/В, 37/В від 27.10.2006 р., в яких відповідно відображені відомості про переважування вантажу на тензометричних вагах у динамічному режимі (під час руху), та статичному (із зупинкою), в яких вказані наступні результати переважування: брутто 93440 кг, тара з брусу вагона 24000 кг, нетто 69440 кг, що більше ніж в документах на 440 кг.
На підставі викладеного відповідно до статті 129 Статуту залізниць України, п. 4 «Правил складання актів» був складений комерційний акт № БН 751026/217 від 27.10.2006 р., з переважуванням вагону.
З вищезазначеного комерційного акту вбачається, що згідно актів загальної форми ст. Нижньодніпровськ-Вузол від 27.10.06 р. було проведено комісійне переважування вантажу на тензометричних вагах, повірених 15.09.06 р.
За документом значиться брутто 93000 кг, тара з бруса 24000 кг, нетто 69000 кг. При переважуванні виявилось: брутто 93440; тара с бруса 24000; нетто 69440 кг, тобто фактична вага вантажу більше, ніж зазначено в накладній № 48866270 на 440 кг. Вантаж прибув в справних вагонах. Люки, двері зачинені. Двері люка зачинені, протікання вантажу немає.
Надлишок вантажу з вищевказаного вагону було відвантажено у вагон № 67150730 засобами залізниці, про що складено акт загальної форми № 1075 від 04.11.2006 року, № 280/П від 04.11.2006 року.
З урахуванням пункту 26 розділу 2 «Правил приймання вантажів до перевезення», згідно якового забороняється приймання до перевезення вантажів у вагонах, завантажених з перевищенням їх вантажопідйомності, а також ст. 122 Статуту залізниць України, відповідно до якої за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту, позивач за невірно зазначену масу вантажу нарахував відповідачу штраф у розмірі 12750,00 грн., розрахунок якого долучено до позовної заяви.
Позивач до ціни позову також включив суму збитків, куди входить збір за маневрову роботу у сумі 349,84 грн., збір за збереження вантажу - 2128,00, плата за користування вагонами - 1611,00 грн., збір за оформлення перевізних документів - 3,90 грн., збір за зважування вантажу - 55,58 грн. та збір за видачу бланків документів форми ГУ-29 - 0,25 грн. Всього позивач нарахував збитків на загальну суму 4978,28 грн., які просив стягнути з відповідача.
Відповідач відзивом № 27/03-32 від 14.05.2007 року не визнав позовні вимоги в повному обсязі , посилаючись на наступне:
По-перше, відповідач у відзиві посилається на те, що згідно п. 1.1.8 ДСТУ 22235-76, на який мається посилання у накладній, перебільшення ваги вантажу понад зазначену у документах вагу допускається в межах величини визначення ваги вантажу у відповідності з Методикою МИ 1953-88, яку не застосував позивач, на думку відповідача.
Однак такі доводи останнього спростовуються наступним:
Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилась на станції призначення, не перевищує: у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%, згідно п. 27 «Правил видачі вантажів». Як вбачається з матеріалів справи надлишок, виявлений позивачем, більше ніж 0,2%, тому заперечення відповідача щодо не застосування в даному спорі надлишку ваги, судом до уваги не беруться.
По-друге, відповідач зазначає, що позивач не вірно визначив вагу вантажу, а саме через зважування вагону без зважування порожньої тари. Відповідач зазначає, що вага у вагоні нетто в такому випадку визначається згідно Методики МИ 1953-88 і тільки після визначення маси нетто необхідно застосовувати норми граничних розбіжностей ваги, як передбачено п. 27 «Правил видачі вантажів».
Але суд не погоджується з таким ствердженням відповідача, тому як позивач встановив масу вагону з вантажем зважуванням, що не заперечує сам відповідач, а потім відрахував від маси брутто масу тари з бруса, та отримав масу нетто, тобто масу вантажу. При цьому тару перевізник не зважував, а застосував її масу у тому самому значенні, яке вписав у накладну сам відправник. Таке визначення маси вантажу перевізником при контрольному переважуванні суд вважає допустимим. Заперечення відповідача щодо невірного визначення ваги стосовно не зважування позивачем порожньої тари, судом до уваги не береться, оскільки з матеріалів справи (накладної № 48866278) вбачається, що відповідач при відправці вантажу сам не перевіряв масу тари. Такий висновок суд робить на підставі того, що при заповненні залізничної накладної № 48866278 у графі «Тара перевірена або з бруса» відправник закреслив «перевірена», з чого можна зробити висновок, що відповідач при визначенні ваги вантажу та заповненні накладної визначав тару з брусу.
По-третє, відповідач зазначає, що дані актів загальної форми та комерційного акту № БН 751026/217/315 від 27.10.2006 р. не відповідають дійсності, оскільки в комерційному акті у розділі «Ж» позивач на станції призначення зазначив, що різниці ваги щодо цього акту на виявлено. На думку відповідача, позивач на станції призначення повинен був складати новий комерційний акт.
За ствердженням відповідача також після перевантаження надлишку вантажу до іншого вагону не було проведено переважування вантажу саме в цьому вагоні.
Однак такий аргумент відповідача спростовується наступними фактичним матеріалами справи та нормами законодавства.
При відвантаженні надлишку вантажу на станції Нижньодніпровськ-Вузол були складені акти загальної форми № 1075 від 04.11.2006р, та № 280П від 04.11.2006 року, а вагон № 67150730 було відправлено на станцію призначення. По прибуттю вагонів на станцію призначення «Ізмаїл-Експорт» Одеської залізниці, було проведено перевірку маси вантажу і надлишку, та підтверджено дані, виявлені на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, про що є відповідна відмітка у розділі «Ж» комерційного акту № БН 751026/217/315 від 27.10.2006 р., як це встановлено пунктом 12 «Правилами складання актів», згідно якого якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу (багажу та вантажобагажу), то станція в розділі «Ж» комерційного акту вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписом осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відсутність комерційного акту на вагон № 67150730, на який позивач відвантажив надлишок з вагону № 67657049 не суперечить нормам законодавства і не є порушенням з боку позивача.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Згідно ч. 1 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтверджено підписом відповідача -Дорофєєвої.
У запереченнях на позовні вимоги відповідач посилається також на те, що позивачем не вірно обрахований розмір штрафу. Стосовно штрафу відповідач зазначає, що до правовідносин, які виникли між сторонами, потрібно застосовувати «Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення», згідно п. 12 якого штраф стягується у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишків ваги вантажу по залізниці, на якій був виявлений надлишок, тобто за перевезення 440 кг вантажу у другому вагоні від ст. Нижньодніпровська до останньої станції Придніпровської залізниці, що на думку відповідача, в порушення цієї міжнародної угоди позивачем не було застосовано.
Однак судом такі доводи відповідача до уваги не беруться, оскільки останнім не доведено, що дане перевезення було міжнародним, до того ж у залізничній накладній № 48866278 не внесено будь-яких відомостей про те, що дане перевезення міжнародне. Відмітка у накладній про те, що вантаж відноситься до експорту, ще не вказує на перевезення по території України від ст. Сіль Донецької залізниці до ст. Ізмаїл Одеської залізниці як на міжнародне перевезення. Посилання відповідача нібито на те, що вантаж перебував під митним контролем, не підтверджується матеріалами справи. Посилання відповідача на митну декларацію від 05.12.2006 р. не береться судом до уваги, тому як відправлення спірного вантажу фактично було 25.10.2006 р.
Щодо стягнення збитків, відповідач зазначає, що вони не можуть бути стягнуті з відповідача на тій підставі, що згідно п. п. 1.11; 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, п. 5.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 р. усі додатково надані залізницею послуги повинні включатися до накопичувальних карток, погоджених з іншою стороною. Дій щодо погодження з відповідачем розміру суми щодо додатково наданих послуг позивачем не було вчинено. Ті види послуг (додаткових операцій), що вказані у акті загальної форми № 1075 від 04.11.2006 р., повинні надаватися на підставі окремих договорів, як це передбачено ст. 22 Статуту. Крім того, позивач не обґрунтував розмір застосованих ним зборів при обрахуванні збитків.
Такі аргументи відповідача суд бере до уваги, оскільки дійсно позивач заявив збитки у вигляді передбачених Статутом та Правилами перевезень зборів та інших платежів, нарахованих позивачем відповідачу за надані додаткові залізничні послуги, пов'язані з контрольним зважуванням вантажу на проміжній станції, перевантаженням надлишку вантажу, маневровими роботами, користуванням вагонами та їх зберіганням, оформленням та видачею провізних документів.
Згідно ст. 22 Статуту виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів. Такі договори між сторонами на вказані послуги на станції, де позивач проводив контрольне зважування вантажу, не укладалися.
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. На акті загальної форми № 1075 від 04.11.2006 р. відсутній підпис представника відповідача, який є вантажовласником.
Згідно п. 13 тих же правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Позивач не довів належними доказами, що винним у затримці вагонів на період з 27.10.2006 р. по 03.11.2006 р. під час перевезення був саме відповідач. У матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем відповідача про результати контрольного переважування вантажу на проміжній станції та законні підстави тривалого очікування станцією позивача будь-яких додаткових повідомлень від відповідача про адресування надлишку вантажу.
У порушення п. 3 тих же правил позивач не здійснив належним чином облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними на проміжній станції або на станції призначення за період з 27.10.2006 р. по 03.11.2006 р., на що вказує відсутність відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 та пам'яток про користування вагонами форма ГУ-45.
Збір за зберігання вантажу стягується з відправника тільки за наявності його вини у затримці вагону з вантажем, що в даному випадку позивачем належними доказами не доведено.
Відповідно до Тарифного керівництва № 1 таблиця 2 розділ 4 п. 4.2 збір за зважування вантажів не справляється за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної відправником.
Згідно Правил користування вагонами і контейнерами час маневрової роботи (години та хвилини) відображається у відомостях плати за користування вагонами (форма ГУ-46) та пам'ятках про користування вагонами (форма ГУ-45). Вказані документи позивач до розрахунку розміру збитків не додав.
Також, пунктом 1.11 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що платежі, збори, штрафи, які виникли через затримку вагонів з експортними вантажами під час перевезення з вини відправника, оформлюються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів та штрафів з відправника згідно зі статтями 118, 120, 122 Статуту. Пунктом 2.6 цих же правил передбачено, що усі належні платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи та у відомості плати за користування вагонами) включаються в накопичувальні картки. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції та платника. Накопичувальні картки з відомостями про вищевказані збори та платежі, які позивач вважає для себе збитками, у матеріалах справи відсутні.
Тому в частині задоволення збитків суд відмовляє позивачу за необґрунтованістю.
Суд дійшов висновку, що позов позивачем обґрунтований тільки щодо стягнення штрафу, відповідає в цій частині законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, тому підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства “Об'єднання «Артемсіль» (юридична адреса: 84545, Донецька область, м. Соледар, вул. Чкалова, 1а; ЄДРПОУ 00379790; поточний рахунок 260021 у Соледарській філії ПУМБ м. Донецька; МФО 335537) на користь державного підприємства “Придніпровська залізниця» (юридична адреса: 49602, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Маркса, 108; код ЄДРПОУ 01073828; поточний рахунок 26006007123 в ДФ АБ«Експрес-Банк»; МФО 306964) штраф у сумі 12750,00 грн., крім того витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 87,32 грн. та витрати на сплату державного мита у розмірі 127,50 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 4978,28 грн.
У судовому засіданні 22.06.2007 р. оголошено текст рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя