25.06.07 р. Справа № 18/142а
за позовом: Комунального підприємства Слов'янської міської ради «СОВЕТ» м. Слов'янськ, Донецької області
до відповідача: Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов'янську, Донецької області
про оскарження дій суб'єкта владних повноважень
Суддя господарського суду Донецької області О.В.Овсяннікова
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача :
Редакція Слов'янської регіональної газети «СОВЕТ» м. Слов'янськ, Донецької області звернулась до Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов'янську, Донецької області з позовом про визнання протиправними дій його працівників.
Клопотанням від 15.06.2007 року позивач змінив предмет позову і просить суд визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов'янську такими, що не відповідають діючому законодавству та визнати недійсною вимогу про сплату боргу № Ю-223 V від 06.03.2007 року.
Відповідно до ст. 51 Кодексу Адміністративного судочинства України позивач має право до закінчення судового розгляду змінити підставу або предмет позову, або відповідно до ст. 137 Кодексу Адміністративного судочинства України змінити позовні вимоги, тому його клопотання судом задовольняється і справа розглядається з урахуванням змінених вимог.
У зв'язку зі зміною назви, позивач, клопотанням від 19.06.2007 року просить суд змінити назву позивача з Редакції Слов'янської регіональної газети «СОВЕТ» м. Слов'янськ, Донецької області на Комунальне підприємство Слов'янської міської ради «СОВЕТ» м. Слов'янськ, Донецької області.
Враховуючи, що позивач змінив лише свою назву, без зміни реєстраційного кода та статуса, суд змінює назву позивача з Редакції Слов'янської регіональної газети «СОВЕТ» на Комунальне підприємство Слов'янської міської ради «СОВЕТ» м. Слов'янськ, Донецької області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, на підставі Указа Президента України від 03.07.1998 року № 727/98, а тому не повинен сплачувати страхові внески, оскільки це буде подвійним оподаткуванням.
Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що позивач є страхувальником, а тому відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування (у подальшому -Закон № 1058-IV) є платником страхових внесків до ПФУ.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 5 Закону № 1058-IV регулюються відносини, що виникають між суб»єктами системи загальнообов»язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим законом визначаються : принципи та структура системи загальнообов»язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов»язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов»язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 1 ст. 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов»язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об»єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб»єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб»єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з п.1 ст. 14 Закону № 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст. 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов»язані на підставі п.6 ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов»язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов»язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов»язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов»язкове державне пенсійне страхування» № 400/97ВР ( у подальшому -Закон № 400/97ВР), яким разом із Законом № 1058-IV не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов»язкове державне пенсійне страхування для суб»єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Отже, обов»язок сплачувати страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб»єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента України № 727/98 регулює питання оподаткування суб»єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб»єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечить і застосуванню не підлягає.
Статтею 19 Закону № 1058-IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов»язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
На підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідача по нарахуванню страхових внесків є правомірними, а його вимога про сплату боргу відповідає чинному законодавству.
Беручи до уваги, що позовні вимоги не обґрунтовані, підстав для їх задоволення не має.
Керуючись ст. 51, ст. ст. 86, 94, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Комунальному підприємству Слов»янської міської ради «СОВЕТ» м. Слов»янськ, Донецької області у позові до Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов»янську, Донецької області про визнання недійсною вимоги про сплату боргу № Ю-223 V від 06.03.2007 року - відмовити.
Постанова оголошена 25.06.2007 року і набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом Адміністративного Судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом Адміністративного Судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя