Апеляційне провадження № 22-ц/796/5921/2018 Головуючий у 1 інстанції - Ключник А.С.
Унікальний номер справи № 759/2208/16-ц Доповідач - Андрієнко А.М.
19 липня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєвоїН.Є.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» Сокуренко Наталії Вікторівни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2016 року позивач ПАТ «КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору 19 жовтня 2006 року позивачем ПАТ «КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 5 976,80 грн. зі строком повернення до 19 жовтня 2007 року та щомісячною сплатою платежу у сумі 569,30 грн. У разі порушення позичальником зобов'язань із погашення кредиту він сплачує банку 6,00 % на місяць від суми залишку непогашеної заборгованості. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 01 лютого 2013 року до 01 лютого 2016 року, в сумі 21 815,32 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» СокуренкоН.В. подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ «КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи.
В апеляційній скарзі вказує, що відповідачем не оспорюється кредитний договір, оскільки ним не порушується питання про визнання спірного договору недійсним шляхом подання зустрічного позову та навіть не заявлено клопотання про призначення експертизи.
Вказує, що доводи відповідача про те, що договір (заява позичальника) ним не підписувалась, можуть бути підставою для визнання його судом недійсним.
Звертає увагу суду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 203, ст. 1054 ЦК України, саме відповідач повинен спростувати, що він не підписував кредитний договір та надати належні та допустимі докази на спростування цієї обставини.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 червня 2016 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року було залишено без змін.
Проте, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з викладений в ній підстав.
Відповідач просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем коштів.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 19 жовтня 2006 року було підписано заяву позичальника № DNH4KS88460163 на отримання кредиту в розмірі 5976 грн. 80 коп. строком на 1 рік зі сплатою 2,09 % на місяць.
Зазначена заява разом із запропонованими Умовами про надання споживчого кредиту фізичним особам, і тарифами, становить між банком та позичальником кредитний договір.
У вказаному кредитному договорі № DNH4KS88460163 сторонами є Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3
У графі заяви «Відомості про позичальника» вказано, що позичальником є ОСОБА_3
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату нарахованих відсотків, комісії та інших витрат.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем коштів.
Однак, відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ч.ч.1 та 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В суді апеляційної інстанції відповідач, заперечуючи свою участь в укладанні договору, не заявив клопотання про призначення експертизи на підтвердження того, що підпис у заяві не належить йому, на роз'яснення суду про те, що він повинен довести свої заперечення, пояснив, що він не бажає призначення експертизи.
Від проведення та оплати експертизи відмовився і представник банку.
Відповідно до умов договору позичальник доручає банку без додаткового узгодження перерахувати кредитні кошти в сумі 4 820,00 грн. на поточний рахунок підприємства торговельно - сервісної мережі закритого акціонерного товариства «Діавест+», рахунок № НОМЕР_2 у відкритому акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик», а також комісію, що підтверджується меморіальним ордером та випискою.
Оскільки, позивач ПАТ «КБ «Приват Банк» надав кошти шляхом перерахування на поточний рахунок підприємства торговельно - сервісної мережі закритого акціонерного товариства «Діавест+». Відповідно до чека № 77 позичальник сплатив перший внесок у розмірі 500 грн. Згідно з видатковою накладною від 19 жовтня 2006 року № РН-ТМ017752 ОСОБА_3 отримав товар без пошкоджень та з експлуатаційними документами під підпис.( а.с.45)
В анкеті - заяві у полі «Клієнт», зазначено вручну прізвище, ім'я та по - батькові відповідача ОСОБА_3
Проаналізувавши та оцінивши всі вищевикладені обставини, колегія судді прийшла до висновку, що даний договір є оспорюваним.
Відповідно до ст.. 12 ч.3, 4 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав доказів на підтвердження своїх заперечень щодо не укладання ним договору кредиту та неотримання ноутбуку у підприємстві торговельно - сервісної мережі закритого акціонерного товариства «Діавест+», куди були перераховані кредитні кошти та де було отримано товар. Відмовився від проведення експертизи на підтвердження своїх заперечень, не звернувся до суду із позовом про визнання договору кредиту недійсним, а тому колегія суддів , виходячи із правомірності правочину, прийшла до висновку, що заборгованість за кредитом підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
Доводи відповідача про те, що в заяві-анкеті на отримання кредиту вказаний паспорт на його ім'я, який він втратив, а на момент укладання договору він мав інший паспорт, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці доводи є підставою для позову про визнання договору недійсним, який відповідачем не заявляється.
Заборгованість підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який не спростовано відповідачем, при цьому судом не вмотивовано, з яких причин не прийнято його в якості доказу.
За ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання віл позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отримані відповідачем кредитні кошти до теперішнього часу банку не повернуті, тим самим, враховуючи, що Договір (Заява) №DNH4KS88460163 не є розірваним чи припиненим, відсутні підстави для припиненя щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плати за весь час фактичного користування кредитними коштами.
Відтак, кредитні правовідносини між банком та ОСОБА_3, згідно Договору (Заява) №DNH4KS88460163 є дійсними, про бажання їх припинити не висловлювала жодна із сторін, також у судовому порядку ці кредитні правовідносини недійсними чи припиненими не визнавалися.
Відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, позичальник зобов'язаний погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви (п.3.2.2), сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до заяви та п.п.4.1, 4.2 даних Умов та Тарифів (п.3.2.3), сплатити банку винагороду у строки та розмірі згідно тарифів, заяви та даних Умов (п.3.2.4), повністю повернути кредит до дати зазначеної у заяві. При непогашенні кредиту в строки, зазначені у заяві, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми, вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється відповідно до п.4.2 цих Умов з дати виникнення простроченої заборгованості (п.3.2.9).
На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та відсотками, нарахована на прострочену заборгованість за період з 01.02.2013 року по 01.02.2016 року в сумі 21815,32 грн., що виникла за кредитним договором № DNH4KS88460163 від 19.10.2006 року.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, рішення суду від 13 квітня 2016 року постановлено з неповним з'ясуванням обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
В порядку розподілу судових витрат, з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 1 378 грн. 00 коп., апеляційної скарги в розмірі 1515 грн. 80 коп., касаційної скарги в розмірі 1653 грн. 60 коп., а всього 4547 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» Сокуренко Наталії Вікторівни задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: 01001, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» (м.Київ, вул..Грушевського) заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за кредитним договором № DNH4KS88460163 від 19 жовтня 2006 року, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 01.02.2013 року по 01.02.2016 року в розмірі 21815 грн. 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 4547 грн. 40 коп..
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2018 року.
Головуючий :
Судді :