03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3396/2018
11 липня 2018 року м. Київ
Справа № 760/1688/17
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання -Станішевської Б.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 7 лютого 2018 року, ухвалене у складі судді Кушнір С.І.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вартості життя,-
У січні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вартості життя.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 1 жовтня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження) і призначено йому покарання у вигляді трьох років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, задоволено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 125 771 грн., 09 коп., моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., а всього на суму 225 771 грн., 09 коп.
Вирок суду не виконано, засуджений до місця відбування покарання не з'являється, стягнень за цивільним позовом здійснено не було.
Посилається на те, що кошти за вироком суду відповідач позивачу не сплатив, за цей час грошові кошти значно знецінились унаслідок інфляційних процесів, а тому просила стягнути з відповідача суми, стягнуті за вироком суду, з урахуванням інфляційних втрат, а саме в рахунок відшкодування матеріальної шкоди з урахуванням показників індексу інфляції, які встановлені Головним управлінням статистики в м.Києві. - 154 860, 90 грн. (125 771,09 х (98,7/100) х (102,0/100) х (100,7/100) х (112,4/100) х (101,1/100) х (101,0/100) х (101,8/100) х (100,9/100) х (101,3/100) х (101,6/100) х (100,2/100) х (99,9/100) = 154860,895984), в рахунок відшкодування моральної шкоди 123129 грн. (100000 х (98,7/100) х (102,0/100) х (100,7/100) х (112,4/100) х (101,1/100) х (101,0/100) х (101,8/100) х (100,9/100) х (101,3/100) х (101,6/100) х (100,2/100) х (99,9/100) = 123129,16743).В обґрунтування своїх вимог посилалась на положення ст..1208 ЦК України та Закон України 2Про індексацію грошових доходів населення».
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 7 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вартості життя.
Не погоджуючись з рішенням, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначила,що розмір відшкодування шкоди підлягає індексації, яка здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року. Зазначені норми суд необґрунтовано не застосував.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив..
Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті судова влада України у зв'язку з тим, що перебуває у розшуку, причин своєї неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 1 жовтня 2015 року ОСОБА_3 визнано виним за ч.1 ст.286 КК України і призначено йому покарання - 3 роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 125771 грн.09 коп. та моральну шкоду у розмірі 100000 грн., а всього на суму 225771 грн.09 коп., а також стягнуто витрати за проведення автотехнічної експертизи на користь держави в розмірі 860 грн.86 коп..
Вироком суду встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 витратила на лікування травми, отриманої нею внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, грошові кошти в сумі 125771 грн.09 коп.
Крім того, судом установлено, що 22 січня 2016 року державним виконавцем Дніпровського РВДВС м.Київ, ГТУЮ у м.Києві відкрито виконавче провадження ВП №49861572 з примусового виконання виконавчого листа № 1-кп/760/198/15 виданого Солом'янським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 125771 грн.09 коп., та моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
На день розгляду справи рішення суду боржником ОСОБА_3 не виконано.
Дніпровський районний відділ Кримінально-виконавчої інспекції м.Києва листом від 29 лютого 2016 року за вихідним № 28/1567 повідомив, що на обліку Дніпровського РВ КВІ м.Києва перебуває гр.ОСОБА_3, засуджений вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 1 жовтня 2015 року за ч.1 ст.286 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на три роки, ОСОБА_3 були направлені виклики до Дніпровського РВ КВІ м.Києва, але засуджений до інспекції не з'являється.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що вироком суду від 1 жовтня 2015 року з відповідача на користь позивача стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 125 771,09 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., зазначена шкода не підлягає індексації у відповідності до вимог ч.1 ст. 1208 ЦК України.
Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.9 Постанови від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що грошові кошти, які стягнуті з ОСОБА_3 на її користь в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відповідач не сплатив, за час з моменту винесення вироку грошові кошти значно знецінились унаслідок інфляційних процесів, а тому просила стягнути ці суми з урахуванням інфляційних втрат, які підлягають розрахунку на підставі показників індексу інфляції, які встановлені Головним управлінням статистики в м.Києві.
Враховуючи обставини, на які посилається ОСОБА_2 на обґрунтування своїх вимог, колегія вважає можливими відійти від зайвого формалізму при розгляді цієї справи та прийняти рішення, спрямоване на реальний захист прав позивача, застосувавши до спірних правовідносин положення ч.2 ст.625 ЦК України в частині нарахування інфляційних втрат на суми, які стягнуті за вироком суду з ОСОБА_3
Відповідно до ч.1 та 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання, то його невиконання зумовлює застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України
Такі висновки щодо застосування положень ст.625 ЦК України, викладені в постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц.
Проте суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, не врахував, що в даному випадку має місце невиконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі судового рішення про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також не врахував роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.9 Постанови від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» і дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивачки про повторне стягнення сум, які були вже стягнуті за вироком суду, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню лише інфляційні втрати в розмірі 29089 грн. 81 коп., розраховані до суми матеріальної шкоди, та 23129 грн., розраховані до суми моральної шкоди.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 7 лютого 2018 року - скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 52218 грн.18 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 704 грн.80 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 19 липня 2018 року.
Суддя-доповідач: О.І.Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус