79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
13.06.07 Справа № 7/22-38
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос», м. Луцьк, вих. № 99 від 12.03.2007 року
на рішення Господарського суду Волинської області від 01.03.2007 року
у справі № 7/22-38, суддя Шум М.С.,
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг-ЛТД», м. Київ
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос», м. Луцьк
про стягнення 150 188 грн. 29 коп.,
за участю представників
від позивача - Додатко Р.В. -представник;
від відповідача -не з'явились.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.03.2007 року у справі № 7/22-38 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг-ЛТД», м. Київ про стягнення з заборгованості в розмірі 150 188 грн. 29 коп.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог Позивача, їх відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що Відповідачем не подано суду доказів, які б підтверджували виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань. Так, місцевим господарським судом визнано встановленим факт передачі Позивачем Відповідачу газового конденсату та нафти на загальну суму 1 867 500 грн. 00 коп. з якої неоплаченою залишилась сума 50 546 грн. 69 коп., а тому, на думку суду, Позивачем правомірно нараховано Відповідачу за прострочення виконання взятих на себе зобов'язань 3% річних, інфляційні нарахування, пеню та відсотки за користування чужими грошовими коштами, що в сукупності становить 150 188 грн. 29 коп..
Скаржник, ТОВ «Аргос», не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у доповненні до нього спростовує доводи, наведені в апеляційній скарзі, просить рішення Господарського суду Волинської області залишити без змін, так як останнє винесено на підставі повного та всебічного дослідження усіх фактичних обставин справи та вірного застосування норм законодавства.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи, викладені у відзиві та у доповненні до відзиву на апеляційну скаргу.
Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Волинської області від 01.03.2007 року у даній справі -залишити без змін, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як встановлено місцевим господарським судом, 05.09.2006 року між ТОВ «Укрторг-ЛТД»(Продавець) та ТОВ «Аргос»(Покупець) укладено Договір № 1-09/55 купівлі-продажу суміші газового конденсату та нафти, згідно з п. 1 якого Покупець купує у Продавця суміш газового конденсату та нафти в строки на умовах цього Договору, Покупець зобов'язується оплатити та прийняти продукцію, а Продавець -передати продукцію загальною кількістю 500 тонн, загальна вартість продукції становить 1 867 500 грн. в тому числі ПДВ (п.п. 2.1. Договору).
5 вересня 2006 року, згідно Акта про прийом-передачу до Договору № 1-09/55 від 05.09.2006 року між ТОВ «Аргос»та ТОВ «Укрторф-ЛТД», Продавець передав, а Покупець прийняв суміш газового конденсата та нафти на умовах EXW-Шебелинський ВПГКН та право власності на товар в кількості 500 тонн. Даний Акт підписаний уповноваженими представниками обидвох сторін та скріплений відтисками їх печаток.
Згідно з п.5.2. Договору Покупець зобов'язався здійснити 100% сплату коштів за отриману продукцію до 29 жовтня 2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, сплативши Позивачу станом на 29.10.2006 року 600 000 грн. Після встановленого Договором граничного терміну сплати грошових коштів за отриманий товар, Відповідач продовжував перераховувати на рахунок Позивача грошові кошти частинами, сплативши в термін з 31.10.2006 року по 15.01.2007 року ще 1 216 953 грн. 31 коп. з простроченням. На час звернення Позивачем з позовом неоплаченою залишилась сума 50 546 грн. 69 коп.
У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Так, статтею 193 ГК України, яка кореспондує зі статтею 526 ЦК України, передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).
У відповідності до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549).
Підпунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної або в неповному обсязі оплати Покупцем суми Договору, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від вартості неоплачених обсягів продукції за кожен день прострочки оплати, що не звільняє його від виконання своїх зобов'язань за цим Договором.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку Позивача, останнім за період з 29.10.2006 року по 15.01.2007 року нараховано Відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України ( 8,5% згідно листа НБУ від 06.06.2006 року) з врахуванням кількості прострочених днів від суми, яка станом на 29.10.2006 року залишилась неоплаченою, що в сукупності становить 20 989 грн. 02 коп.
Згідно з п.п. 9.3 Договору взаємовідносини Сторін, не передбачені Договором, регулюються чинним законодавством України.
Так, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, Позивачем правомірно за період з 29.10.2006 року по 15.01.2007 року нараховано Відповідачу 3% річних, що становить 3 703 грн. 94 коп., а також 47 909 грн. 85 коп. інфляційних нарахувань.
Необґрунтованими та безпідставними є твердження Скаржника щодо неправомірного застосування до нього штрафної санкції у вигляді нарахування відсотків за неправомірне користування чужими коштами.
Так, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно з п.п. 6.2. Договору Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Продавця зобов'язаний сплатити останньому відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 0, 06% від простроченої суми, за кожен день прострочення по день сплати всієї суми грошового зобов'язання, що згідно розрахунку Позивача становить 27 038 грн. 79 коп.
За таких обставин, сума штрафних санкцій підставно розраховувалась Позивачем за період прострочення з 29.10.2006 року по 15.01.2007 року з суми 1 267 500 грн. (прострочення Відповідачем грошового зобов'язання), а тому місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги та встановлено, що Відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання згідно укладеного Договору в частині оплати фактично отриманого товару у строки, обумовлені сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції Відповідачем не подано жодних доказів, які б свідчили про факт своєчасної оплати за отриманий товар.
Таким чином, позивач правомірно та обґрунтовано звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ «Аргос»суми боргу в розмірі 150 188 грн. 29 коп. з врахуванням 3% річних, інфляційних нарахувань, пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Волинської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Волинської області від 01.03.2007 року у справі № 7/22-38 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає чинності з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.