11 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1482/17
Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
Час та місце ухвалення судового рішення « 15:00», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 06.06.2018р.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Градовського Ю.М., Лук'янчук О.В.,
за участю секретаря судового засідання Апексімова І.С.,
представників позивача Вдовіченка О.Г., Ольхова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Санітарна очистка міста» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства «Санітарна очистка міста» до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
24.07.2017р. комунальне підприємство «Санітарна очистка міста» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2017р. №0003111303/14-29-13-03/32313770 про застосування штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб у сумі 87746,51 грн. та нарахування пені в сумі 269884,96грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2018р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом першої інстанції при вирішенні справи вимог закону, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, у період з 30 січня до 24 лютого 2017 р. відповідач здійснив документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку на доходи фізичних осіб за період з 1 жовтня 2013р. до 30 вересня 2016р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011р. до 30 вересня 2016р., за результатами якої складений акт від 03.03.2017р. № 35/14-29-03-65/32313770. /а.с.9-17/
Як зазначено у висновку акту перевірки, позивач допустив порушення: п. 3.1. розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015р. №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015р. за №111/26556;
ст.168 п.168.1 пп.168.1.2 ПК України, а саме у період з 1 жовтня 2013р. до 30 вересня 2016р. позивач несвоєчасно перераховував податок на доходи фізичних осіб до бюджету;
ст.9 п.8 абз.2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині своєчасності сплати єдиного внеску в розмірі 2008грн.
Підставою для нарахування позивачу штрафу та пені послугувало несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб.
На підставі акту перевірки 21.03.2017р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0003111303/14-29-13-03/32313770, згідно з яким за порушення ст.168 п.168.1 пп.168.1.2 ПК України до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 87746,51грн., а також на підставі ст.129 п.129.1. пп.129.1.3 ПК України нарахована пеня в розмірі 269884,96грн. /а. с. 8/
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомлення-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом вірно розраховано пеню з 100-відсоткої ринкової облікової ставки Національного банку України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши думку апелянта, судова колегія приходить до наступного висновку.
Як вбачається з акту перевірки, позивач допустив несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, що не заперечується комунальним підприємством.
Так, підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України).
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України).
Аналіз наведених положень ПК України дає підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
За змістом пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Разом із тим, п. 127.1 ст. 127 ПК України визначено, що санкції застосовуються за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.
Згідно з п.126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у - розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Підпунктом 129.1.1 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 ПК України закріплено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Згідно з п.129.4 ст.129 ПК України (в редакції, чинній на момент винесення податкового повідомлення-рішення) на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Апелянт наполягає на тому, що відповідно до п. 129.4 ст. 129 ПК України (у редакції чинній до 01.01.2017р.) пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення податкового боргу або на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Враховуючи відсутність прямої вказівки у Кодексі на зворотну дію у часі закону, застосування положень ст.129 Кодексу (у редакції від 01.01.2017р.) можливо до правовідносин, які виникли з 01.01.2017р., тобто коли строк сплати грошовою зобов'язання припадає на дату, починаючи з 01.01.2017р.
Податковим органом було встановлено несвоєчасне перерахування підприємством до бюджету податку на доходи фізичних осіб. На сторінці 7 акту перевірки зазначено, що станом на 1 жовтня 2013р. за позивачем рахувалась заборгованість з податку на доходи фізичних осіб в сумі 458062,93грн., у період з 1 жовтня 2013р. до 30 вересня 2016р. позивач нарахував до сплати цього податку 828256,97грн., а несвоєчасно перерахований до бюджету податок складає 956704,18грн. /а.с.12/
З наданих розрахунків пені вбачається, що зазначена заборгованість утворена за період з 02.10.2013р. по 30.09.2016р., /а.с.18-21/ тому розрахування пені повинно було проведено на підставі норми права, яка діяла на момент утворення заборгованості, тобто у редакції ст.129 ПК України до 01.01.2017р.
Таким чином, відповідач в порушення вимог податкового законодавства протиправно провів позивачу розрахунок пені виходячи з 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи допустив порушення норми матеріального права, тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Санітарна очистка міста» задовольнити частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 року скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2017р. №0003111303/14-29-13-03/32313770 в частині нарахування комунальному підприємству «Санітарна очистка міста» пені в розмірі 269884,96грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області(КОД ЄДРПОУ 39394277) на користь комунального підприємства «Санітарна очистка міста» (КОД ЄДРПОУ 32313770) судовий збір в розмірі 8136 (вісім тисяч сто тридцять шість)грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Крусян А.В.
Судді Лук'янчук О.В. Градовський Ю.М.