12 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3945/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язаня вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року (суддя першої інстанції Гулик А.Г., м. Львів, повний текст складено 23.04.2018),
13 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) про визнання неправомірними дій протиправними дії ДФС України щодо відмови в нарахуванні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, визнання протиправним та скасування рішення ДФС України №29715/7/99-99-004-04-02-17 від 01.11.2017 щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, зобов'язання відповідачів здійснити нарахування і виплату позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» в редакції від 13.02.2015, виходячи з 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДФС України щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 від 15.09.2017 про нарахування і виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції відповідно до Закону України «Про міліцію». Визнано протиправним та скасовано рішення ДФС України №29715/7/99-99-004-04-02-17 від 01.11.2017. Зобов'язано Державну фіскальну служби України розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2017 щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції відповідно до Закону України «Про міліцію» та за результатами розгляду прийняти мотивоване рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державної фіскальної служби України код ЄДРПОУ 39292197 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 судовий збір на суму 1057 (одна тисячі п'ятдесят сім) грн 20 коп.
Із рішенням не погодилося ГУ ДФС у Львівській області та оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи незгоду, зазначило, що судом не враховано, що 07.11.2015 втратив чинність Закон України «Про міліцію» в тому числі і ст. 23 цього Закону, до ст. 356 Податкового кодексу України не були внесені зміни, а постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 та Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» не поширюються на працівників податкової міліції.
ОСОБА_1 скористався своїм правом та надіслав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що підстави щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб є законними і обгрунтованими. Враховуючи зазначене, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити її з підстав, що у ній наведені.
Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції України з грудня 1999 року.
Наказом ГУ ДФС у Львівській області від 01.06.2017 №183-0 позивача звільнено з органів податкової міліції через хворобу.
Відповідно до висновку Львівського обласного центру МСЕК №1 від 26.07.2017 позивачу встановлено 3-у групу інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності від 26.06.2017 №002564 ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 50%.
15.09.2017 позивач звернувся до ГУ ДФС у Львівській області з заявою про призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням 3-ї групи інвалідності та втратою працездатності.
Згідно листа ГУ ДФС у Львівській області від 29.09.2017 №52320/ФОП/10/13-01-04-01 заява позивача разом з документами, необхідними для призначення одноразової грошової допомоги, направлена на розгляд до ДФС України.
Згідно з висновком ГУ ДФС у Львівській області від 29.09.2017 позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 40482 грн відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції від 12.05.2007 №707.
Згідно з рішенням ДФС України від 01.11.2017 №29715/99-99-04-04-02-17 «Про повернення матеріалів» заява позивача від 15.09.2017 повернута йому без розгляду. Позивачу роз'яснено, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що є протиправними дії ДФС України щодо відмови у розгляді заяви позивача про нарахування і виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбаченого статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію».
Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції Закону від 13.02.2015 №208-VIII) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
07.11.2015 втратив чинність Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ та набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIІI.
Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень нового Закону передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що особам, які до набрання чинності (12.03.2015) Законом України від 13.02.2015 №208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. №707.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно рішення ДФС України від 01.11.2017 №29715/99-99-04-04-02-17 «Про повернення матеріалів» заява позивача від 15.09.2017 по суті не розглядалася, рішення про відмову в нарахуванні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги не приймалось.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач взагалі не розглядав документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із настанням інвалідності, та повернув їх без розгляду, то задоволення позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку допомогу є передчасним.
Також, вірним є висновок суду першої інстанції про передчасність вимоги позивача про зобов'язання відповідачів здійснити нарахування і виплату позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» в редакції від 13.02.2015, виходячи з 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність застосування ч. 2 ст. 9 КАС України та вийшовши за межі позовних вимог зобов'язати Державну фіскальну служби України розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2017 щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції відповідно до Закону України «Про міліцію» та за результатами розгляду прийняти мотивоване рішення.
Крім того, вірним є висновок суду першої інстанці про безпідставність позовної вимоги про зобов'язання ГУ ДФС у Львівській області здійснити нарахування і виплату позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки ГУ ДФС у Львівській області належно розглянув заяву позивача від 15.09.2017 про призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням 3-ї групи інвалідності та втратою працездатності, надав на неї відповідь від 29.09.2017 №52320/ФОП/10/13-01-04-01, підготував висновок від 29.09.2017 про призначення одноразової грошової допомоги та направив його для погодження ДФС України.
Враховуючи наведене, не заслуговують на увагу та є передчасними є покликання ГУ ДФС у Львівській області на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 та Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» не поширюються на працівників податкової міліції.
Відповідно до частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку, що враховуючи ст. 10, 12, 267 Податкового кодексу України, при ухваленні оскаржуваного судового рішення не було допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 у справі № 813/643/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст складено 17 липня 2018 року.