Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"04" червня 2007 р. Адміністративна справа № АС-42/714-06
Головуючий по 1-й інстанції
суддя Яризько В.О.,
Доповідач по 2-й інстанції
суддя Погребняк В.Я.
м. Харків
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Погребняка В.Я., суддів- Гончар Т.В.,Істоміної О.А.
при секретарі Андросовій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -Аулової О.М., довіреність № 4108/9/10-025 від 14.09.2006 р., Бондаренко Н.А., доручення № 5439/9/10-025 від 18.12.2006 р.,
1-го відповідача -не з*явився,
2-го відповідача -Борисовського Г.О., директора, Сакара Н.Ю., довіреність № 4/20-03 від 20.03.07 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДШ у Орджонікідзевському районі м. Харкова (вх. № 873Х/2-6 від 05.03.2007р.) на постанову господарського суду Харківської області від 01.02.2007 р. по справі № АС-42/714-06
за позовом Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХТЗ", м. Харків
2. Приватної фірми "Агросоюз", м. Харків
про визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення 1488000,00 грн.,
встановила:
30.11.2006 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним правочину поставки № 01/01-06 від 17.01.2006 р., укладеного між останніми, а також про визнання недійсними господарських зобов*язань, які виникли у відповідачів за зазначеним правочином в сумі 1488000,00 грн., та стягнути з ТОВ “ТД “ХТЗ» в доход держави вартість отриманого від ПФ “Агросоюз» товару в сумі 1488000,00 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 01.02.2007 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова обгрунтована тим, що у діях відповідачів при укладанні та виконанні спірного договору відсутні дії та мета, які суперечать інтересам держави, позивач же свої твердження стосовно надання з боку відповідачів спірному договору юридичної правдоподібності перерахуванню грошових коштів з несплатою податкових зобов*язань нормативно та документально не довів.
Позивач з постановою господарського суду Харківської області від 01.02.2007 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що господарським судом при винесенні постанови були порушені норми матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
1-й відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХТЗ", м. Харків, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає її необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, просить апеляційний суд постанову господарського суду Харківської області від 01.02.2007 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
2-й відповідач, Приватна фірма "Агросоюз", м. Харків, надав заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких вважає, що постанова господарського суду Харківської області від 01.02.2007 р. винесена на підставі правильно встановлених обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню, виходячи з цього, просить апеляційний суд зазначену постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу ДШ у Орджонікідзевському районі м. Харкова -без задоволення.
В судовому засіданні 04.04.2007 р. розгляд справи було відкдадено на 25.04.2007 р. в зв*язку з неявкою представника першого відповідача по справі.
В судовому засіданні 25.04.2007 р. оголошувалась перерва до 04.06.2007 р. в зв*язку з необхідністю витребування від сторін додаткових доказів та пояснень по справі.
Для апеляційного розгляду даної справи розпорядженням першого заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 р. відповідно до ст. 29 Закону України “Про судоустрій України», ст. 190 КАС України було сформовано колегією суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Істоміна О.А.
В судове засідання 04.06.2007 р. перший відповідач свого представника не направив, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Вислухавши думку представників позивача та 2-го відповідача, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою позивача здійснити у відсутність 1-го відповідача за наяіними у справі документами.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в постанові суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та 2-го відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга розивача задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Харківської області від 01.02.2007 р. по справі № АС-42/714-06 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ХТЗ» зареєстроване виконкомом Харківської міської Ради 07.07.2003 р., рішення № Ю00293125, включено до ЄДРПОУ як юридична особа, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Харківській області № 1455/12-06 від 23.11.2006 р.
Приватна фірма “Агросоюз» зареєстрована виконкомом Харківської міської Ради 13.10.1998 р., рішення № 14801200000004615, включена до ЄДРПОУ як юридична особа, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Харківській області № 7746 від 07.07.2005 р. Згідно довідки від 22.12.2004 р. ПФ “Агросоюз» взята на облік платника податків 20.10.1998 р. у ДПІ Дзержинського району м. Харкова, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 28318763.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Торговий дім "ХТЗ" з питання правомірності обчислення податку на додану вартість та формування податкового кредиту за квітень 2006 р., про що складено довідку №198/23-32563935 від 05.07.06 р. Перевіркою було встановлено, що між ТОВ “ДТ»ХТЗ» та Приватною фірмою “Агросоюз» 17.01.2006 р. було укладено договір поставки № 01/01-06П, відповідно до умов якого 2-й відповідач зобов*язався поставити 1-му відповідачеві трактори, а 1-й відповідач - прийняти цю техніку та сплатити її вартість на загальну суму 1488000,00 грн.
В ході перевірки в зв*язку з виникненням у ДПІ сумніву щодо законних підстав здійснення ПФ “Агросоюз» діяльності по випуску тракторів торгівельної марки ХТЗ-150К-09 відповідачем були направлені запити до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про надання інформації по результатам зустрічної перевірки фірми, та до СДПІ по роботі з великими платниками податків про надання інформації щодо передачі права інтелектуальної власності на торгівельну марку ВАТ “ХТЗ ім. Орджонікідзе» Приватній фірмі “Агросоюз».
У довідці №198/23-32563935 від 05.07.06 р. про перевірку ТОВ “Торговий дім “ХТЗ» було вказано, що при отриманні відповідей на надіслані запити в разі непідтвердження суми податкового кредиту буде переглянуто правильність нарахування підприємством податкового кредиту та податкових зобов*язань згідно з вимогами Закону України “Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-Х11.
З отриманих відповідей вбачається, що ПФ “Агросоюз» як суб'єкт господарювання є виробником тракторів, відвантажених ТОВ "ТД "ХТЗ", але ВАТ "ХТЗ" не передавало право інтелектуальної власності на торгівельну марку ВАТ "ХТЗ" Т-150К-09 на користь підприємства ПФ "Агросоюз".
Також позивач зазначив, що в Наказі Міністерства аграрної політики України від 11.06.2004 р. за № 221, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.06.2004 р. за № 772/9371, не встановлено, що ПФ "Агросоюз" визначена виробником тракторів, які мають торгівельну марку ХТЗ-150К -09, та має на це відповідної ліцензії.
Крім того, позивач зазначив, що ТОВ "ТД "ХТЗ" придбані ним за зазначеним договором у ПФ "Агросоюз" трактори ХТЗ-150К-09 за № 21-02104, № 21-02103, № 21-02101, № 2102106, № 21-02102, № 21-02108 в подальшому відвантажив на експорт до Грузії, в гр. 31 ВМД № 800000009/6/510086 від 22.02.2006 р. та ВМД № 800000009/6/510111 від 15.03.2006 р. вказав, що виробником тракторів є ВАТ "ХТЗ ім. С.Орджонікідзе", м. Харків, до того ж у довідці перевірки 2-го відповідача було вказано про те, що у перевіряємому періоді ПФ "Агросоюз" здійснювала оптову торгівлю тракторами, та оскільки в даному випадку немає можливості встановити фактичного виробника даних тракторів, тому і платником ПДВ з наданих документів вбачається не ПФ "Агросоюз", а ВАТ «ХТЗ".
Отже, позивачем було встановлено, що ТОВ “ТД»ХТЗ» за договором було дійсно придбано вісім тракторів марки ХТЗ-150К-09. До складу вартості придбаних тракторів включений ПДВ у розмірі 20%, який зараховується до складу податкового кредиту. Дані трактори були відвантажені ТОВ “ТД»ХТЗ» на експорт до Грузії .Операції по експорту товару оподатковуються ПДВ за ставкою 0%, тобто податкові зобов*язання по даній операції нульові, таким чином виникло бюджетне відшкодування, але оскільки з наданих на запити ДПІ відповідей вбачається, що виробником зазначених тракторів є ВАТ “ХТЗ ім. Орджонікідзе», то, на думку позивача, спірний правочин у вигляді договору № 01/01-06 від 17.01.06 р. було укладено з метою надання “…юридичної правдоподібності перерахуванню грошових коштів з несплатою податкових зобов*язань…», а всі зазначені вище факти свідчать про наявність у ПФ «Агросоюз" при укладенні спірної угоди мети, яка завідомо суперечить інтересам держави, оскільки вона була спрямована на приховування підприємствами прибутку від оподаткування.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78 р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" ( із змінами внесеними відповідно постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1992 р. та № 15 від 25.05.1998 р) до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, зокрема належать угоди, приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Статтею 208 Господарського кодексу України передбачається, якщо господарське зобов"язання визнано недійсним як таке, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін- у разі виконання зобов'язання обома сторонами, в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов"язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Таким чином, позивач вважає, що відповідачі за укладеною угодою неправильно обчислили, неповно і несвоєчасно сплатили до бюджету податки та збори (обов'язкові платежі) за податковий період, в якому така угода була проведена по їх податковому обліку, а тому господарські зобов*язання за спірним правочином недійсні, в зв*язку з чим на підставі ст. 207, 208 ГК України вартість отриманого товару в сумі 1488000,00 грн. повинна бути стягнута в доход держави.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, умови договору сторонами були виконані в повному обсязі, це підтверджується видатковими та податковими накладними, виписками з банку про проведену оплату.
1-й відповідач придбав за спірним договором трактори з метою їх подальшою поставки в державу Грузія, тобто для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що в подальшому і було ним зроблено, підтверджується ВМД № 800000009/6/510086 від 22.02.2006р. та ВМД№ 800000009/6/510111 від 15.03.2006 р., в яких зазначений виробник: ВАТ "ХТЗ", трактора колісні ХТЗ-150К-09 вживані, рік випуску 2006.
Як встановлено в суді першої інстанції, однією з видів діяльності ПФ “Агросоюз» згідно зі Статутом є ремонт та монтаж сільськогосподарських машин та агрегатів.
З пояснень, наданих ПФ “Агросоюз» до апеляційного суду, вбачається, що відповідно до п.1.3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України 30.03.98 р. № 102, під ремонтом слід розуміти комплекс заходів щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин. Вказаний вид діяльності передбачає в тому числі й збирання тракторів з окремих деталей, агрегатів та вузлів, їх доукомплектування деталями, яких не вистачає. Вказаний вид діяльності не є виробництвом тракторів, тому не підлягає ліцензуванню відповідно до ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ з подальшими змінами та доповненнями.
В судовому засіданні представник ПФ “Агросоюз»пояснив, що фірма здійснює ремонт тракторів, що випускаються ВАТ “ХТЗ», а також збирання тракторів з окремих деталей, агрегатів, вузлів, які виробляє ВАТ “ХТЗ», та придбаваються ПФ “Агросоюз» на підставі окремих цивільно-правових угод як безпосередньо з ВАТ “ХТЗ», так і з третіми особами. Вказаний вид діяльності ніяким чином не порушує право інтелектуальної власності ВАТ “ХТЗ», оскільки відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» від 15.12.93 р. № 3687-ХІІ з подальшими змінами та доповненнями не визнається порушенням прав, що випливають з патенту введення в господарський обіг виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу( корисної моделі) продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника. Продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі) вважається придбаним без порушення прав власника патенту, якщо цей продукт був виготовлений і (або) після виготовлення введений в обіг власником патенту чи іншою особоюза його спеціальним дозволом (ліцензією).
Відповідно до ст. 34 Закону України “Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-ХІІ зі змінами та доповненнями відремонтовані чи зібрані 2-м відповідачем трактори підлягають державній реєстрації, порядок якої визнапчається Правилами державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 11.06.2004 р. №221 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 23.06.2004 р. за № 772/9371. Відповідно до п. 2.20 вказаних Правил самочстійно складені машини реєструються за їх власником на підставі документів, передбачених у розділі 2 цих Правил, які підтверджують правомірність придбання основних вузлів та агрегатів, необхідних для складання машини та наявності таблички реєстраційної обліково-ідентифікаційної з ідентифікаційним номером. Складання машин серійного зразка має проводитисся з вузлів, агрегатів та деталей, які використовує з цією метою виробник серійної продукції, або з таких, відповідність яких цьому призначенню та обов*язковим вимогам (якщо такі існують) підтверджена сертифікатом відповідності… Відповідність вимогам на збирання машини, самостійно складеної з вузлів, агрегатів та деталей, які використовує з цією метою виробник серійної продукції, повинна бути підтверджена сертифікатом відповідності або протоколом випробувань компетентної організації, яка і визначає тип, марку і модель машини. Ці дані й заносяться у реєстраційне свідоцтво інспектором державного технічного нагляду.
Як було встановлено в суді першої інстанції, ТОВ “ТД»ХТЗ» при митному оформленні тракторів безпосередньо отримував у ВАТ "ХТЗ" для митниці сертифікати відповідності на запчастини, з яких було складено трактори, тому ВАТ "ХТЗ" було відомо про реалізацію тракторів, які виготовлені не ним, а 2-відповідачем.
Крім того, також встановлено, що після передачі товару (тракторів) 2-й відповідач надав 1-му відповідачу технічні паспорти на трактори, а останній у відповідності до законодавства відразу поставив техніку на облік у Харківській міській державній інспекції Держтехнагляду.
Отже, як видно з матеріалів справи, експортовані в Грузію 1-відповідачем трактори були зібрані із комплектуючих деталей виробництва ВАТ "ХТЗ" (як нових, так і вживаних ) 2-м відповідачем. Зазначені трактори пройшли сертифікацію в Харківській торгово-промисловій палаті - на кожен зібраний трактор Харківською торгово-промисловою палатою було видано сертифікат походження товару, державною інспекцією Держтехнагляду в Харківській області присвоєно ідентифікаційний номер, поставлені на облік та видані реєстраційні номера. По спірному договору такі трактори продавались як вживані, про що його контрагент був повідомлений.
Погоджується колегія суддів і з висновком господарського суду про те, що посилання позивача на те, що ВАТ "ХТЗ" не передавало 2-му відповідачу право інтелектуальної власності на торгівельну марку ВАТ "ХТЗ" Т-150К-09 безпідставні, оскільки згідно зі ст.432 ЦК України з позовом про порушення права інтелектуальної власності може звертатися тільки власник такого права чи уповноважена ним особа. Позивачем не надано доказів того, що ВАТ "ХТЗ" з таким позовом звертався до суду чи делегував таке право ДПІ, а ч.2 ст.462 ЦК України передбачає, що в разі звернення до суду особи про захист свого права інтелектуальної власності суд може постановити рішення про зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності.
ДПІ в апеляційній скарзі посилається як на підставу для визнання договору поставки недійсним на ч. 1 ст. 207 ГК України , відповідно до якої господарське зобов*язання може бути визнано недійсним лише при наявності завідомо суперечної інтересам держави і сусапільства мети укладення угоди. Така ознака як завідомість свідчить, що сторони повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави або суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Оскільки під метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, ДПІ розуміє ухилення від оподатківання доходів, то правочин може бути визнаний недійсним лише за умови, коли буде встановлено, що, укладаючи договір поставки, сторони усвідомлювати його протиправність та мали за мету ухилення від оподаткування.
Відповідно до ч.3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 р. № 15 “ Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших податкових платежів» про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов*язкових платежів мажуть свідчити, наприклад, відсутність продаткового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного т а неофіційного) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо.
Колегія суддів зазначає, що будь-яких вищевказаних порушень у діяльності відповідачів Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова виявлено не було і в суді як першої так і апеляційної інстанції не доведено.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. Позивач в порушення зазначеної норми безпідставно звинувачив відповідачів у тому, що під час виконання спірної угоди вони ухилилися від сплати податків чи приховали об*єкт оподаткування, при цьому не наводячи жодних фактів, обставин або документів, які б підтверджували його вимоги.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки позивачем не наведено ніяких підстав для сумніву у правомірності спірного правочину, не додано доказів в обґрунтування вимог, то господарські зобов'язання, які виникли на підставі спірного договору, були дійсними, виконаними сторонами у повному обсязі і на момент розгляду даного спору спірні зобов'язання припинені проведеним належним чином виконанням, як це передбачено ст. 599 ЦК України.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржувана позивачем постанова господарського суду прийнята при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в постанові висновки повідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Харківської області від 01.02.2007 р. підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 211, 212 КАС України, судова колегія апеляційного господарського суду одноголосно
ухвалила:
Апеляційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 01.02.2007 р. по справі № АС- 42/714-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу № АС- 42/714-06 направити до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя Погребняк В.Я.
Суддя Гончар Т.В.
Суддя Істоміна О.А.