16 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1928/17
11 год. 20 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Морської Г.М.,
при секретарі: Кованій В.А.,
за участю:
представників позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
12 грудня 2017 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (далі - позивачі) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнати рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про відмову, яке викладене у листі від 18.03.2016 року за №П-1762/0-400/6-16-СГ не законним і безпідставним та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) із земель наданих в оренду ОСОБА_7 площею 59,9521 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року позовну заяву повернуто позивачам.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задоволено. Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року - скасовано. Справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, викладене в листі від 18.03.2016 р. № П-1762/0-400/6-16-СГ протиправним та зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок - направлено до Херсонського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2018 року справу №821/1928/17 розподілено на суддю Морську Г.М.
Ухвалою суду від 18 травня 2018 року відкрито спрощене провадження в справі та призначено справу до судового розгляду на 11 червня 2018 року на 11 год. 00 хв.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі тричі 18 березня 2016 року, 23 лютого 2017 року та 17 травня 2017 року звертались до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) із земель наданих в оренду ОСОБА_7 для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. На подані заяви відповідач листом від 18 березня 2016 року №П-1762/0-400/6-16-СГ відмовив у наданні відповідних дозволів з тих підстав, що з метою дотримання вимог раціонального землекористування та наповнення місцевих бюджетів ГУ відмовляє у задоволенні заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам-членам ФГ “Агро Лана” для ведення фермерського господарства із земель Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, а також відмовляє орендарю у достроковому припиненні договору оренди землі загальною площею 59,9521 га. 20 березня 2017 року відповідач листом №27-21-0.14-2345/2-17 відмовив у розгляді заяв з тих підстав, що у пакеті документів відсутня довіреність яка посвідчує повноваження ОСОБА_9 представляти інтереси позивачів. 16 червня 2017 року відповідач повідомив заявників листом №С-6239/0-1850/6-17, в якому зазначив, що листом від 18 березня 2016 року №П-1762/0-400/6-16-СГ уже надано відповідь щодо прийнятого рішення із зазначеного питання; перегляд зазначеного рішення не вважає за доцільне. Позивачі стверджують, що відмова ГУ Держгеокадастру у Херсонській області суперечить ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а тому просять постановити судове рішення про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В судовому засіданні представники позивачів позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених в листах, прийнятих за результатами розгляду заяв позивачів. Просив суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та необґрунтованістю. Правом на подання відзиву до суду не скористався.
Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
Згідно зі статутом фермерського господарства “Агро Лада” позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 є засновниками господарства, решта позивачів є його членами.
Відповідно до розділу 6 статуту “Земля ФГ”, фермерське господарство створене відповідно до законодавства України на земельній ділянці площею 1,8635 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ№884692… та на земельних ділянках загальною площею 59,9521 га на підставі договору оренди землі від 21 листопада 2014 року, посвідчених Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права серії ЕЕН 478329 та серії ЕЕН 478330.
Позивачі звертались до відповідача з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю), на території Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, для ведення фермерського господарства.
18 березня 2016 року листом №П-1762/0-400/6-16-СГ відповідач зазначив, що договір оренди землі був зареєстрований у листопаді 2014 року строком на 7 років, з метою дотримання вимог раціонального землекористування та наповнення місцевих бюджетів, а тому ГУ Держгеокадастру у Херсонській області відмовляє у задоволенні заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельних ділянок у власність громадянам-членам ФГ “Агро Лада” для ведення фермерського господарства із земель Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, а також відмовляє орендарю у достроковому припиненні договору оренди землі загальною площею 59,9521 га.
Листом від 16 червня 2017 року №С-6239/0-1850/6-17 відповідач повідомив позивачів, що листом від 18 березня 2016 року №П-1762/0-400/6-СГ вже надано відповідь на відповідні заяви, а перегляд свого рішення відповідач не вважає за доцільне.
Фактично відповідач уникнув відповіді на заяви позивачів, а також не вирішив остаточно та в передбачений законом спосіб питання про надання дозволу на розробку відповідних проектів землеустрою.
Правова підстава, викладена відповідачем у листі від 18 березня 2017 року, на думку позивачів, не є тією правовою підставою з якою ЗК України пов'язує можливість відмовити в розробці проекту землеустрою.
Не погоджуючись з оскаржуваною відмовою відповідача, позивачі звернулися до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У справі, що розглядається, предметом спору є відмова відповідача (у формі листа-відповіді) за заявою позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки у власність.
Надання правової оцінки дій Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області потребує вирішення декількох питань, зокрема щодо:
а) підстав надання або відмови у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
б) форми та порядку прийняття рішення відповідного органу про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
в) правових наслідків недотримання суб'єктом владних повноважень порядку прийняття та форми рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою;
г) юридичної природи повноважень органу, який приймає рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою;
д) ефективного засобу захисту прав особи у зв'язку з протиправним рішенням, дією або бездіяльністю під час розгляду та вирішення її звернення про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Щодо підстав надання або відмови позивачам у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність суд зазначає таке.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є ЗК України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами … здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) ч. 3 ст. 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) (ч.2 ст. 121 ЗК України).
З огляду на це, позивачі, які є громадянами України, мають право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У світлі вимог цієї конституційної норми така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для … ведення фермерського господарства … у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_11 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_11 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У частині 7 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у листі відповідача від 18.03.2016 №П-1762/0-400/6-16-СГ, суд приходить до висновку про те, що вони законом не передбачені, а отже є незаконними.
Порушуючи ст. 3 Конституції України та визначені у ст. 4 Закону України “Про державну службу” принципи верховенства права (забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави), законності (обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) працівники відповідача створили перешкоди позивачам на шляху реалізації права на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, право позивачів порушено і підлягає захисту.
Щодо змісту та форми рішення відповідного органу про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність суд зазначає наступне.
У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:
а) надати дозвіл;
б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.
В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися “відмовою у наданні дозволу” у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Для порівняння, у частині 9 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).
У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_11 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Суд приходить до висновку, що відповідач також не дотримався форми індивідуального правового акту, у якому має бути викладена відмова у наданні згоди заявникам розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
За таких обставин, суд задовольняє вимоги позивача в частині визнання протиправної відмови Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельних ділянок у власність членам фермерського господарства "Агро Лада" ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 для ведення фермерського господарства із земель Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області із земель наданих в оренду ОСОБА_7 площею 59,9521 га, викладену у листі №1762/0-400/6-16-СГ від 18.03.2016р.
Відповідно до ст. 22 Закону України “Про землеустрій” від 22.05.2003 № 858-IV землеустрій здійснюється на підставі:
а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;
б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;
в) судових рішень.
Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.
Щодо юридичної природи повноважень органу, який приймає рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою суд звертає увагу на наступне.
На законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження” суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У спорі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Аналогічні правові висновки з даного правового питання виклав Верховний суд Касаційний адміністративний суд в постанові від 11 квітня 2018 року в справі №№806/2208/17.
Стосовно позиції суду направленої на зобов'язання відповідача вчинити певну дію, то вона в повній мірі узгоджується як з Рекомендаціями Комітету ОСОБА_12 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом ОСОБА_12 11.03.1980 на 316-й нараді так і з численними рішеннями Європейського суду з прав людини, якими останній вимагає винесення таких рішень, які б остаточно ставили б крапку в захисті прав та інтересів заявників.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_12 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_12 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.
Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в справі №816/591/15-а.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.
В даному випадку суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивачів є зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проектів землеустрою.
До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Конвенційний принцип “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.
В судовому засіданні 16 липня 2018 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельних ділянок у власність членам фермерського господарства "Агро Лада" ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 для ведення фермерського господарства із земель Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області із земель наданих в оренду ОСОБА_7 площею 59,9521 га, викладену у листі №1762/0-400/6-16-СГ від 18.03.2016р.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельних ділянок у власність членам фермерського господарства "Агро Лада" ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 для ведення фермерського господарства із земель Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області із земель наданих в оренду ОСОБА_7 площею 59,9521 га.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 липня 2018 р.
Суддя Морська Г.М.
кат. 6.2.1