18 липня 2018 р. м. ХерсонСправа № 2140/1393/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним наказу від 10 липня 2018 року № 2427-СГ "Про припинення договору оренди землі",
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - відповідач, Головне управління) про визнання протиправним наказу від 10 липня 2018 року № 2427-СГ "Про припинення договору оренди землі".
18 липня 2018 року позивачем подана до суду заява про вжиття заходів забезпечення позову.
Заява обґрунтована наступними обставинами. Так позивач пояснює, що він є одним із засновників Фермерського господарства "Агро Лада". 16 липня 2018 року Херсонським окружним адміністративним судом винесено рішення по справі 821/1928/17, яким визнано протиправними дії Головного управління щодо відмови членам ФГ "Агро Лада" в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) із земель наданих в оренду ОСОБА_1 площею 59,9521 га для ведення фермерського господарства.
Позивач зазначає, що його представнику було вручено наказ від 10 липня 2018 року №2427-СГ "Про припинення договору оренди землі", яким припинено в односторонньому порядку договір оренди землі від 21 листопада 2014 року, що укладений між Головним управлінням та ОСОБА_1
Позивач наголошує на незаконності оскаржуваного наказу, вважає, що наказ безпідставно порушує його право на користування відповідними земельними ділянками та набуття їх у власність. Стверджує, що на підставі вказаного наказу Головне управління може скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 21 листопада 2014 року до вирішення даної справи по суті, що у свою чергу спричинить затруднення та неможливість виконання судового рішення.
Враховуючи наведені обставини та посилаючись на приписи ст.ст. 27, 149, 150, 152 Цивільного процесуального кодексу України, позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав по договору оренди землі від 21 листопада 2014 року до прийняття рішення по даній справі та набрання ним законної сили.
Згідно ч.1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 152 КАС України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Позов може бути забезпечено шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (ч. 1 ст. 151 КАС України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
У заяві позивач просить заборонити відповідачу вчинення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав по договору оренди землі до прийняття рішення по даній справі та набрання ним законної сили, та посилається на можливість скасування державної реєстрації наведеного договору до вирішення справи.
Проте, зазначені позивачем негативні наслідки в вигляді можливого скасування державної реєстрації відповідного договору є лише необґрунтованими припущеннями. В той час як судове рішення, яким є і ухвала про вжиття заходів забезпечення позову, не може ґрунтуватись на припущеннях.
Крім того, у поданій заяві позивач аргументуючи свою позицію, посилається на норми Цивільного процесуального кодексу України, в той час як справа розглядається в порядку адміністративного судочинства, який встановлено положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (ст. 1 КАС України). Відтак, посилання на ЦПК у поданій заяві є недоречними та не можуть братися судом до уваги при вирішенні питання про забезпечення позову у даній справі.
Відповідно до абзацу другого пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача у справі, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення суб'єкта владних повноважень.
Отже позивачем не доведено існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Також суд зазначає, що задоволення вимог, викладених у заяві про забезпечення позову з мотивів його протиправності, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.
Враховуючи наведене, суд не вбачає наявності підстав для забезпечення позову, викладених у ст. 150 КАС України, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Гомельчук С.В.