18 липня 2018 р. Справа № 818/2300/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просить зобов'язати відповідача призначити пенсію в розмірі 55 % від грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У січні 2018 позивач дізнався про те, що йому призначено пенсію у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством, а саме при призначенні пенсії не було враховано підстави звільнення. Оскільки ОСОБА_1 звільнився зі служби за станом здоров'я, пенсія йому повинна була бути призначена виходячи із розміру 55 % від грошового забезпечення.
06.07.2018 відповідач подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 29.09.2012. Вислуга років позивача на момент призначення пенсії становила 20 років 7 місяців у розмірі 50 % грошового забезпечення, як було передбачено чинною на момент призначення ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 у березні 2018 пенсія позивача була перерахована у розмірі 50 % відповідних сум грошового забезпечення на підставі чинної на момент проведення перерахунку редакції ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач не звертався до ГУ ПФУ в Сумській області з питання перерахунку пенсії в розмірі 55 % сум грошового забезпечення. Також на думку відповідача позивачем порушено строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України.
Ухвалою від 18.06.2018 відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Сумській області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с. 10).
Як вбачається із наказу управління УМВС України в Сумській області від 27.09.2012 № 143 о/с майора міліції ОСОБА_1, начальника слідчого відділу Путивльського РВ з 28.09.2012 звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 "б" (через хворобу) (а.с. 11).
Із копії пенсійної справи ОСОБА_1, наданої суду відповідачем, вбачається, що 22.10.2012 на позивача складено подання про призначення пенсії № 11/1284, до якого додано в тому числі свідоцтво про хворобу, а у поданні зазначено про те, що позивача звільнено через хворобу (а.с. 20).
Згідно з протоколом від 29.09.2012 ГУ ПФУ в Сумській області позивачу була призначена, основний розмір якої склав 2048,41 грн. - 50 % грошового забезпечення (а.с. 26).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільнені зі служби за станом здоров'я пенсія призначається виходячи із 55 процентів сум грошового забезпечення.
Судом, в тому числі із матеріалів пенсійної справи встановлено, що документи, які засвідчують факт звільнення позивача зі служби за станом здоров'я були надані до ГУ ПФУ в Сумській області, в тому числі свідоцтво про хворобу від 04.09.2012 № 274 (а.с. 22-23).
При цьому пенсія позивача була призначена виходячи із вислуги років та без урахування звільнення у відставку за станом здоров'я.
Так, останній перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено 26.03.2018 виходячи із 50 % грошового забезпечення (а.с. 38)
Посилання відповідача на ту обставину, що позивач не звертався до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про перерахунок пенсії, виходячи із 55 % грошового забезпечення є необґрунтованими, оскільки призначення пенсії здійснюється органом Пенсійного фонду на підставі наданих документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
При цьому як вбачається із позовних вимог, позивач просить зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити пенсію в розмірі 55 % від грошового забезпечення. Однак, у зв'язку із тим, що пенсія позивачу призначена у 2012 році, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині щодо призначення пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне для захисту порушених прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 55 % грошового забезпечення з дня її призначення з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. У цій нормі йде мова про нараховані суми пенсії та про вину органу ПФУ. Ненарахування сум пенсії може бути наслідком вини органу ПФУ, проявом якої є порушення законодавства про пенсійне забезпечення, тобто факт ненарахування будь-яких складових пенсії може бути спірним.
У даному випадку спірні правовідносини виникли у 2012 році, коли ГУ ПФУ в Сумській області отримало документи та призначило пенсію позивачу за вислугу років невірно визначило відсоток розміру грошового забезпечення, замість 55%, визначило 50%.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно статей 21, 22 Основного Закону України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України в рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Враховуючи визначене у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема пенсіонерів, які отримують пенсію Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
Пенсія є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Так, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, необхідно зазначити, що частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", мав законні сподівання на призначення пенсії в розмірі, який визначений законодавством без будь-яких обмежень.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги ж такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("МАLTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY" №71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Відповідно до ст. 139 КАС України позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 55 % грошового забезпечення з дня її призначення з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 (41500, АДРЕСА_1, рнокп НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 704,80 грн.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 18.07.2018.
Суддя С.М. Гелета