18 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/2041/18
категорія 9.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000121305 від 03.01.2018 р.,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом (а.с.201-210), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000121305 від 03.01.2018.
В обґрунтування позову зазначає, що застосування п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" при винесенні податкового повідомлення-рішення є безпідставним, оскільки дія закону направлена на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операцій з приймання готівки для подальшого її переказу; до заперечень на акт перевірки позивач надавав первинні документи про надходження ТМЦ за період з 24.12.2014 по 31.12.2014, з яких вбачається, що станом на 05.01.2015 залишок ТМЦ (піддонів) склав 1671 шт., а тому висновки, що ФОП ОСОБА_2 було реалізовано необліковані товари є хибним та безпідставним; у позивач, як фізичної осби-підприємця, не має обов'язку вести облік товарних запасів, а є обов'язок вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару, а Книга обліку доходів і витрат позивачем ведеться та є в наявності всі підтверджуючи документи щодо належного ведення підприємницької діяльності.
Ухвалою від 21.05.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
07.06.2018 відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 220-222), в якому просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі з тих підстав, що позивач не перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а тому не належить до суб'єктів малого підприємництва, як наслідок повинен здійснювати облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством; під час перевірки даних щодо залишку ТМЦ станом на 01.01.2015 позивачем надано не було.
В судовому засіданні:
- позивач та представники позивача просили позов задовольнити в повному обсязі;
- представник відповідача проти задоволення позову заперечував так як станом на 05.01.2015 було реалізовано 1400 шт. піддонів, при цьому 696 шт. із реалізованих не було в наявності в запасах ТМЦ, згідно вивчених в ході перевірки первинних документів.
В судовому засіданні 04.07.2017 суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.
Проаналізувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 08.12.2017 № 858/06-30-13-05/НОМЕР_2 (а.с. 16-73), згідно висновків якого перевіркою з поміж іншого встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 "п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 19.12.1995 № 265/95-ВР (зі змінами та доповненнями) та ст. 44.1 ст. 44 та п. 177.10 ст. 177 ПКУ встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснював реалізацію не облікованого товару (піддонів дерев'яних) на загальну суму 59923,23 грн."
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач подав до Головного управління ДФС у Житомирській області заперечення від 18.12.2017 № 22 (а.с. 105-121) на акт планової виїзної перевірки від 08.12.2017 № 858/06-30-13-05/НОМЕР_2, за результатом розгляду яких контролюючий орган надав відповідь від 28.12.2017 № 2747/14/06-30-1305 (а.с. 124-134), про залишення без змін висновків щодо встановлених порушень в акті планової документальної перевірки.
На підставі висновків акту перевірки від 08.12.2017 № 858/06-30-13-05/НОМЕР_2 03.01.2018 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000121305 (а.с.80), яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 119846,46 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу від 30.01.2018 (а.с. 138-155), за результатами розгляду якої ДФС України прийняло рішення від 30.03.2018 № 4648/0/99-99-11-02-01-14 (а.с. 156-160) про залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 03.01.2018 № 0000121305, № 0000081305, № 0000071305, а скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення рішення слугувало те, що ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2015 по 15.01.2015 було реалізовано не облікованого товару (станом на 05.01.2015 - 696 шт. піддонів, станом на 15.01.2015 - 25 шт. піддонів) на загальну суму 59923,23 грн.
Відповідно до матеріалів справи (а.с.22, 87), позивач в період з 01.01.2013 по 31.12.2016, перебував на загальній системі оподаткування, що сторонами не заперечується.
Згідно пунктів 16.1.2., 16.1.3. статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.
Пунктом 177.10. ст. 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Згідно п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в редакції, що діяла до 23.07.2015, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Як вбачається зі ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в редакції, що діяла до 23.07.2015, облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством; облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва; обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до частин 1, 4, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в редакції, що діяла станом на січень 2015 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні; господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Таким чином позивач, який перебував на загальній системі оподаткування, зобов'язаний був вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Вказане, а також надані на запити контролюючого органу від 01.11.2017 № 2133/14/06-30-13-04 (а.с. 224-225), від 28.11.2017 № 2407/14/06-30-13-05 (а.с. 226 пояснення ФОП ОСОБА_1 від 30.11.2017 № 17 (а.с.223), в яких, з поміж іншого, вказав, що залишки ТМЦ станом на 31.12.2016 вже надавалися, а залишки ТМЦ станом на 01.01.2015, станом на 01.04.2015, на 01.01.2016 надати немає можливості, оскільки були проблеми в програмному забезпеченні і не змогли відновити інформацію, спростовують твердження позивача, що він не мав обов'язку вести облік товарних запасів.
Враховуючи надані позивачем пояснення від 30.11.2017 № 17, контролюючий орган під час перевірки взяв до уваги, як вбачається з акту перевірки від 08.12.2017 № 858/06-30-13-05/НОМЕР_2 (а.с.70), залишки ТМЦ станом на 31.12.2014 без ПДВ в сумі 15310 грн. (а.с.90), зазначені в попередньому акті перевірки від 31.03.2015 № 1605/17-02/НОМЕР_2 (а.с. 81-104) та надані первинні документи за січень 2015 року щодо куплених та проданих піддонів.
В судовому засіданні позивач зазначив, що він не погоджується та вважає помилковими висновки акту перевірки від 31.03.2015 № 1605/17-02/НОМЕР_2 щодо встановлених ним залишків ТМЦ станом на 31.12.2014, на що суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 на даний акт перевірки заперечень до податкового органу не писав, результати перевірки не оскаржував, ніяких доказів про невідповідність вказаних в цьому акті залишків ТМЦ станом на 31.12.2014 не надав, а тому у суду не має підстав вважати, що відображені у акті від 31.03.2015 № 1605/17-02/НОМЕР_2 дані щодо залишку ТМЦ станом на 31.12.2014 не відповідають дійсності.
При цьому суд звертає увагу, що:
- згідно акту перевірки від 31.03.2015 № 1605/17-02/НОМЕР_2 (а.с.92), перевіркою встановлено порушення ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, а саме в книгах обліку доходів і витрат за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 неналежним чином відображені суми отриманих доходів та понесених витрат, пов'язаних з отриманням доходу;
- згідно акту перевірки від 08.12.2017 № 858/06-30-13-05/НОМЕР_2 (а.с.27), перевіркою встановлено порушення ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, а саме неналежне ведення обліку доходів та витрат від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2015 по 31.03.03.2015 (зазначені витрати не відповідають фактично понесеним витратам).
Ніяких доказів на спростування того, що ним Книги обліку доходів і витрат велись без порушень, позивачем не надано.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем під час перевірки, до заперечень на акт перевірки та до суду не були надані належним чином оформлені зведені облікові документи, які б підтверджували твердження ФОП ОСОБА_1, що залишок піддонів на 05.01.2015 склав 1671 шт. внаслідок вчинених в грудні 2014 року дій по придбанню, виготовленню та реалізації піддонів. Надані позивачем до заперечень копії первинних документів з надходження та реалізації піддонів за період з 24.12.2014 по 31.12.2014 є доказом здійснення операцій в період, який не охоплювався перевіркою, за наслідками якої прийнято спірне рішення, а тому вони не могли бути предметом дослідження цієї перевірки.
Згідно п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в редакції, що діяла до 23.07.2015, встановлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення № 0000121305 від 03.01.2018 не підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Щодо посилань позивача на те, що норми п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розповсюджуються лише на суб'єктів господарювання, які займаються роздрібною торгівлею в продуктових магазинах, супермаркетах і т.і., де розрахунки між покупцем та продавцем здійснюються за готівку або безготівковий розрахунок через реєстратор розрахункових операцій, то суд не приймає їх до уваги та зазначає, що позивач є суб'єктом господарювання, який здійснює розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі, що сторонами не заперечується, а відповідно до преамбули Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10000, номер НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Ю.Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код 39459195), відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк