Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
16 липня 2018 р. Справа №0540/5510/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення з вимогами:
- визнати дії членів Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення в частині не продовження компенсування оплати праці протягом 1 року ОСОБА_2 незаконними;
- скасувати пункт 1 рішення від 12.10.2017 року № 4 Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення і частині не продовження компенсування оплати праці ОСОБА_2;
- зобов'язати членів Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення повторно розглянути питання щодо компенсування оплати праці протягом 1 року ОСОБА_2.
Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, звернувшись до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у справі № 0540/5510/18-а, з оскарженням дій відповідачів, що мали місце 17.10.2017 року позивачем пропущено строк визначений КАС України для захисту прав, свобод та інтересів шестимісячний строк звернення до суду.
В обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду позивачем зазначено, що витяг з оскаржуваного рішення нею отримано 23.02.2018 року. Крім того, позивачем зазначено, що раніше вона зверталась до Донецького окружного адміністративного суду, проте ухвалою суду від 15.06.2018 року позовну заяву було повернуто. З огляду на вищезазначене, позивач вважає, що нею не пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Судом при розгляді клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі № 0540/5510/18-а встановлено наступне.
Позивачем оскаржувались дії членів Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення в частині не продовження компенсування оплати праці протягом 1 року ОСОБА_2, оскаржувався також пункт 1 рішення від 12.10.2017 року № 4 Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення в частині не продовження компенсування оплати праці ОСОБА_2 до Донецького окружного адміністративного суду двічі.
Так згідно інформації що наявна у програмному забезпеченні ДСС, встановлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі 805/3840/17-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду та повернуто ОСОБА_1 за звернення до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення сплачену суму судового збору у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.
Крім того, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2018 року у справі 805/3085/18-а позовну заяву ОСОБА_1 до Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення при Донецькій обласній державній адміністрації про визнання дій в частині не продовження компенсування оплати праці протягом 1 року ОСОБА_2 незаконними, скасування пункту 1 рішення від 12.10.2017 року № 4 в частині не продовження компенсування оплати праці протягом 1 року ОСОБА_2, зобов'язання повторно розглянути питання щодо компенсування оплати праці протягом 1 року ОСОБА_2 повернуто позивачу з підстав не усунення недоліків позовної заяви.
Отже, з огляду на викладене клопотання позивача про поновлення строку на звернення до адміністративного суду є не обґрунтованим, оскільки судом із достовірністю встановлено, що позивачу про порушення свого права оскаржуваним рішенням та діями відповідачів було відомо принаймні на час звернення до суду у жовтні 2017 року, оскільки позовна заява щодо оскарження тих самих вимог у справі 805/3840/17 зареєстрована відділом діловодства та документообігу суду 30 жовтня 2018 року.
Таким чином, суд вважає, що клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду не містить дійсних поважних підстав для поновлення судом строку звернення позивачем до суду із даним позовом.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Але зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами того, що особа не мала реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Це питання регулюється національним законодавством, тлумачиться Верховним Судом України (справа № 6-239цс14 від 04.02.2015 року, справа № 6-738цс15 від 24.06.2015 року) та у рішеннях Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним.
Так у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (2009) ЄСПЛ зазначає, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Однак це право не є абсолютним та воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (також наприклад, справи "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року ).
Кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з їх реалізацією.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявниці.
При розгляді клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду суд зазначає, що отримання 23.02.2018 року витягу з оскаржуваного рішення не може бути поважною причиною для звернення до того ж самого суду з такими ж вимогами з пропуском законодавчо встановленого строку в іншій адміністративній справи.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У відповідності до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду окремої заяви відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України про поновлення строку звернення з обґрунтування строку пропуску звернення до суду із даним позовом.
На підставі наведеного та керуючись статтями 5, 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецького обласного координаційного комітету сприяння зайнятості населення про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Буряк І. В.