18 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/901/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1М.) звернувся з позовом до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області (далі - відповідач, Маневицька селищна рада) про визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду заяви позивача від 13.02.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтованою площею 0,15 га та зобов'язання розглянути вказану заяву.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виділення йому земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку як особі, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Листом від 30.03.2018 №К-49/2-09 була надана відповідь позивачу та рішення Маневицької селищної ради від 20.03.2018 №28/11 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1, який приймав участь в антитерористичній операції у Донецькій та Луганській областях». Проте, ОСОБА_1 вказує, що його заява не була розглянута по суті, а лише рекомендовано вчинити певні дії, а отже відповідач проявив бездіяльність щодо розгляду його заяви від 13.02.2018, з огляду на що просить визнати її протиправною та зобов'язати відповідача розглянути його заяву.
У відзиві на позовну заяву від 07.06.2018 (а.с.15) представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що прийняте рішення по заяві ОСОБА_1 відповідає вимогам статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 12 Земельного кодексу України. Крім того, стверджує, що позивачу з позовом про оскарження вказаного рішення потрібно було звернутись до Маневицького районного суду за місцем знаходження відповідача.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 13.02.2018 ОСОБА_1 як учасник бойових дій, що підтверджується довідкою від 07.10.2016 №19112, звернувся до Маневицької селищної ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,15 га.
30.03.2018 відповідач листом за вих.№К-49/02-09 повідомив позивача про те, що на черговій сесії селищної ради прийнято рішення від 20.03.2018 №28/11 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1, який приймав участь в антитерористичній операції у Донецькій та Луганській областях» (а.с.9 зворот).
У вказаному рішенні селищна рада вирішила взяти до відома заяву позивача та рекомендувала йому звернутись із клопотанням до Маневицької селищної ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд в районі Маневицького лісництва після вилучення земельної ділянки для забудови житлового масиву в південно-західній частині смт. Маневичі у ДП «Маневицьке лісове господарство» (а.с.9).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З аналізу вказаних норм вбачається, що відповідач, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, повинен був розглянути її та прийняти за результатом розгляду відповідне рішення про надання такого дозволу або відмову у його наданні. При цьому законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі даного дозволу.
Однак з матеріалів справи вбачається, що Маневицька селищна рада за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 рішенням від 20.03.2018 №28/11 лише рекомендувала позивачу звернутися із клопотанням до Маневицької селищної ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд в районі Маневицького лісництва після вилучення земельної ділянки для забудови житлового масиву в південно-західній частині смт. Маневичі у ДП «Маневицьке лісове господарство» (а.с.9).
Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не прийняв жодного рішення про відмову чи надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не навів будь-яких правових підстав для такої відмови.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б спростовували наявність у позивача суб'єктивного права на одержання даної земельної ділянки.
Відтак, зважаючи на те, що відповідачем не було вжито відповідних заходів, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, та не наведено будь-яких доказів про належний розгляд заяви ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність.
Водночас суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами частини першої статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси., і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Судом встановлено, що права та законні інтереси ОСОБА_1 порушені відповідачем, оскільки наявними у матеріалах справи допустимими доказами підтверджена бездіяльність останнього у не розгляді належним чином звернення позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтованою площею 0,15 га відповідно до положень чинного законодавства. Відтак таку бездіяльність відповідача слід визнати протиправною та зобов'язати Маневицьку селищну раду розглянути подану заяву та прийняти рішення відповідно до норм ЗК України.
Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивач для захисту свого порушеного права, зокрема, оскарження рішення Маневицької селищної ради, звернувся не до Маневицького районного суду, оскільки відповідач посилається на норми КАС України, які на сьогоднішній день вже не діють, а відповідно до частини другої статті 20 КАС України вказана справа підсудна саме Волинському окружному адміністративному суду.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області щодо розгляду заяви позивача від 13.02.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтованою площею 0,15 га.
Зобов'язати Маневицьку селищну раду Маневицького району Волинської області розглянути заяву ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтованою площею 0,15 га відповідно до положень чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.
ОСОБА_3Плахтій