Справа № 22-ц/793/766/18Головуючий по 1 інстанції Шкреба В.В.
Категорія: 34 Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.
17 липня 2018 року
м.Черкаси
Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Ювшина В.І.
секретар: Торопенко Н.М.
учасники справи:
позивач - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,
відповідач - ОСОБА_5
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 березня 2018 року та на заочне рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 1 листопада 2017 року у складі судді Шкреба В.В.,:
У березні 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що згідно з умовами договору факторингу від 22 грудня 2014 року, ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитними договорами №2006511041 від 31 жовтня 2013 року та №2008673651 від 29 квітня 2014 року, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5
До ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідача за кредитним договором №2006511041 від 31 жовтня 2013 року, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» надав відповідачу кредит в сумі 21 280 грн. зі строком повернення до 31 жовтня 2016 року, та №2008673651 від 29 квітня 2014 року, згідно яких ПАТ «ОТП Банк» надав відповідачу кредит в сумі 62 621 грн. 89 коп. зі строком повернення до 29 квітня 2019 року. У порушення зазначених норм закону та умов договорів відповідач зобов'язання за Вказаними договорами належним чином не виконував, у зв'язку з чим має заборгованість в розмірі 92 338 грн. 54 коп., а саме:
- за кредитним договором №2006511041 від 31 жовтня 2013 року, станом на 24 листопада 2016 року заборгованість складає - 23 418 грн. 99 коп., з яких: 18 326 грн. 83 коп. заборгованість за кредитом; 1 грн. 17 коп. сума відсотків за користування кредитом; 5090 грн. 99 коп. сума комісії;
- за кредитним договором №2008673651 від 29 квітня 2014 року, станом на 24 листопада 2016 року заборгованість складає - 68 919 грн. 55 грн., з яких: 62 621 грн. 89 коп. - заборгованість за кредитом; 4 грн. 08 коп. - сума відсотків за користування кредитом; 6293 грн. 58 коп. - сума комісії.
Вказану заборгованість позивач просить стягнути на його користь з відповідача, а також понесені ним судові витрати у розмірі 1600 грн.
Заочним рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 1 листопада 2017 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що з вини відповідача допущено порушення виконання взятого зобов'язання, а тому дійшов до висновку про необхідність стягнення заявленої в позові заборгованості за кредитними договорами.
Ухвалою Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 березня 2018 року заяву ОСОБА_5 про скасування заочного рішення у даній справі залишено без задоволення.
У квітні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 березня 2018 року та заочне рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 1 листопада 2017 року скасувати та відмовити в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не довів обставину того, що він являється правонаступником за вказаними кредитними договорами. Вказав, що суд не мав права стягувати з нього достроково кредитні кошти, оскільки процедура дострокової вимоги виконання кредитного зобов'язання, передбачена договором та законом, позивачем не дотримана. Також вказав, що позивач не навів, а ні доказів передання права вимоги, а ні повідомлення про таке передання. Крім цього зазначив, що в справі присутній розрахунок заборгованості в довільній форм, який не підтверджений первинними документами, оформленими згідно правил бухгалтерського обліку, зокрема, витяги з особового рахунку. Вважає, що договір факторингу, в частині передачі спірних кредитних договорів, не відповідає вимогам Розпорядження Держфінспослуг №231 від 3 квітня 2009 року, яке було чинним під час підписання договору факторингу. Також звертає увагу на те, що судом не досліджувалось питання щодо страховки та аварії, оскільки він попав в аварію, за наслідками якої йому була призначена ІІ група інвалідності та не міг вчасно розраховуватися за кредитами.
Також в апеляційній скарзі містяться заперечення скаржника на ухвалу Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 березня 2018 року щодо невірної відмови суду в перегляді заочного рішення
У квітні 2018 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» скерувало до суду відзив, в якому зазначено, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. Вказали, що із змісту виданої ОСОБА_7 довіреності вбачається, що останнього уповноважено вчиняти будь-які дії від імені ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та користуватись правами, наданими законодавством стороні. Враховуючи те, що за договором факторингу було передано портфель заборгованості, який містить інформацію про інших боржників, що складає банківську таємницю та не відноситься до кредиту ОСОБА_5, до договору факторингу саме було надано витяг. Крім того інформація про інших боржників містить персональні дані, що у відповідності до Закону України «Про захист персональних даних» не може бути розголошена.
На виконання умов кредитного договору щодо достроково виконання зобов'язань, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направляло відповідачу на адресу його проживання вимогу щодо дострокового повернення кредиту. Небажання отримувати листи від позивача не є підставою для відмови в достроковому стягненні тіла кредиту. Відповідачем не надано жодних доказів про те, що він вчасно та в повному обсязі виконував свої грошові зобов'язання.
На рахунок тверджень скаржника про відсутність обов'язку виконувати грошове
зобов'язання новому кредитору, оскільки останній нібито не отримував письмове
повідомлення про відступлення права вимоги, вказали, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-979цс15.
Стосовно доводів щодо сумнівності скаржника в розрахунках, наданих позивачем, зазначено, що розширений розрахунок був витребуваний судом за заявою відповідача. Позичальник не надає власного розрахунку, чим не спростовує розрахунку позивача. Також не надає жодних інших доказів, що підтверджували б сплату боргу.
Договір факторингу не було визнано у встановленому порядку недійсним. А правомірність правочину, згідно вимог ст. 204 ЦК України, презюмується.
Вказує, що доводи скаржника про укладення договору страхування не відповідають дійсності, оскільки згідно умов кредитних договорів кредитні кошти на отримання послуг із добровільного страхування майна не залучались, послуги зі страхування не надавались.
Щодо непогодження скаржника із розподілом судових витрат зазначили, що позивач по справі не звільнений від сплати судових витрат, а рішення першої інстанції ухвалено не на користь відповідача, тому судові витрати правомірно покладені на останнього. Нормами ЦПК України не передбачено компенсації судових витрат, понесених позивачем, за рахунок держави.
Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі невиконання боржником зобов'язання настають правові наслідки у виді відшкодування збитків.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Судом встановлено, що 31 жовтня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 укладений договір про надання споживчого кредиту № 20046511041, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 19 000 грн. строком на 36 місяців, з 31 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2016 року, під 0,01 % річних.
29 квітня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 укладений договір про надання споживчого кредиту № 2008673651, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 58 938 грн. 25 коп. строком на 60 місяців, з 29 квітня 2014 року 29 квітня 2019 року, під 0,01 % річних.
Графік платежів (додаток 1) є невід'ємною частиною цих договорів і розраховується з урахуванням суми та строку кредиту, процентної ставки за користування кредитом, розміру щомісячної комісії та пільгового періоду (пункт 1.4.6 кредитних договорів).
Пунктом 1.4.2 кредитних договорів передбачено, що сума отриманого кредиту погашається щомісяця у дату платежу та в розмірах, зазначених у графіку платежу.
За порушення позичальником строків або суми сплати щомісячного платежу з дня, наступного за датою платежу, визначеною графіком, позичальник сплачує штраф за кожен факт порушення - 25 грн. (пункт 1.5.1 кредитних договорів).
У разі виникнення простроченої заборгованості на весь період такої заборгованості, до моменту її повного погашення, позичальнику встановлюється процентна ставка, яка дорівнює процентній ставці на суму основного боргу згідно з пунктом 1.1 (пункт 1.5.3 кредитних договорів).
Пунктом 1.5.4 кредитних договорів передбачено, що в разі порушення позичальником строків або суми сплати будь-якого із щомісячних платежів банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором. В цьому разі позичальнику рекомендованим листом надсилається вимога. Підстави виникнення права на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, регулюється чинним законодавством України.
ПАТ «ОТП Банк» свої зобов'язання виконало та надало відповідачу грошові кошти згідно з договорами. Відповідач свої зобов'язання за договорами належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів переходу права нового кредитора до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від ПАТ «ОТП Банк» та відсутності повноважень в осіб, які підписали договір факторингу, не знайшли свого підтвердження з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3.6 кредитних договорів передбачено, що банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за кредитним договором третій особі.
Судом встановлено, що 22 грудня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладений договір факторингу № 22/12/14/1-2.
Пунктом 1.1 цього договору факторингу ПАТ «ОТП Банк» передає, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» приймає право грошової вимоги, що належить ПАТ «ОТП Банк», і стає кредитором за кредитними договорами, укладеним між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.
Фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань за договором (пункт 1.3 договору факторингу).
У витязі з додатку 1 до договору факторингу зазначено, що загальна сума боргу ОСОБА_5 за кредитними договорами становить 62 621 грн. 89 коп. та 6 297 грн. 66 коп. - загальна сума процентів, нарахованих на суму заборгованості за кредитними договорами, що разом становить 68 919 грн. 55 коп.
Колегія суддів дійшла висновку, що необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не має права дострокової вимоги до відповідача, оскільки умовами кредитних договорів передбачено обов'язок кредитора направити вимогу рекомендованим листом (без повідомлення).
5 січня 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило на адресу ОСОБА_5 повідомлення про відступлення права вимоги, що відбулася, з вимогою погасити заборгованість за договорами. (а.с. 19, 35)
Факт направлення вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист, на якому міститься відмітка Укрпошти (а. с. 20, 36).
Крім того, ПАТ «ОТП Факторинг Україна» звернулися до суду із даним позовом у березні 2017 року, заявивши вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитами та процентами та продовжує по теперішній час наполягати на задоволенні цих вимог. При цьому, колегія суддів вбачає, що у випадку, якщо б ОСОБА_5 мав намір в добровільному порядку погасити заборгованість за кредитними договорами від 31 жовтня 2013 року та від 29 квітня 2014 року, то в нього було достатньо часу для цього, як до так і після звернення позивача з даним позовом до суду.
Стосовно тверджень скаржника щодо неотримання позичальником вимог про дострокове погашення кредитного договору, колегія суддів визнає їх безпідставними та зазначає, що направлення письмової вимоги про дострокове повернення кредитних коштів не є обов'язковою умовою, яка передує зверненню Банку з відповідним позовом до суду та є, за вказаних обставин, його абсолютним правом, передбачненим ч.2 ст. 1050 ЦК України, яке він може використати на свій розсуд.
Безпідставними є доводи скаржника і про невідповідність договору факторингу Розпорядженню Держфінспослуг №231 від 3 квітня 2009 року, яке було чинним під час підписання договору факторингу, з наступних підстав.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватись, а створені обов'язки підлягають виконанню.
За ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах , телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Предметом даного спору є стягнення суми боргу, яка утворилась за кредитними договорами, а питання встановлення недійсності правочину а ні позивачем, а ні відповідачем не заявлялось.
Саме по собі заперечення відповідності договору факторингу не припиняє зобов'язальних правовідносин й не звільняє позичальника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання за законними договорами.
Також безпідставними є доводи скаржника щодо не дослідження судом страховки і аварії за вказаними договорами, оскільки за умовами кредитних договорів відсутні будь-які послуги із страхування.
З огляду на це, суд на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитними договорами.
На підставі вищевказаного, колегія суддів вважає необґрунтованими заперечення скаржника щодо незаконності ухвали Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 березня 2018 року у даній справі.
Разом з тим, вірно дійшовши до вказаного висновку, суд невірно вирішив питання щодо стягнення з відповідача судового збору, виходячи з наступного.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема інваліди І та II груп.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 88 ЦПК України, в редакції на час ухвалення рішення, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга цієї статті).
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Встановлено, що відповідно до посвідчення відповідач є інвалідом II групи, тому районний суд безпідставно задовольнив вимоги в частині стягнення судового збору з відповідача, який відповідно до Закону України «Про судовий збір» відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення підлягає зміні в частині вирішення вимог про стягнення з відповідача судового збору з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову в задоволенні вказаної вимоги.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Заочне рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 1 листопада 2017 року у даній справі змінити, скасувавши його в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судового збору в розмірі 1 600 грн.
Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у стягненні із ОСОБА_5 судового збору в розмірі 1600 грн. - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: Н.І.Гончар
Ю.В.Сіренко
В.І.Ювшин
Повний текст постанови складений 18 липня 2018 року