Справа № 7509 Головуючий суддя І інстанції Помазан
Провадження № Суддя доповідач Шаповал Н.М.
Категорія:
01 липня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді Шаповал Н.М.
Суддів Кружиліної О.А.
ОСОБА_1
При секретарі Татаріновій А.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про визнання дій незаконними, зобов'язання провести перерахунок пенсії
по апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області
на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 березня 2010 року
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області про визнання дій незаконними, зобов'язання провести перерахунок пенсії
В обґрунтування вимог зазначала, що він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліда 3 групи. На підставі Закону України від 28.02.1991 року № 796-Х11 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких повинен визначатися з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, а пенсійний фонд визначив розмір зазначених пенсій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, встановленої в розмірі 19.91 грн. Також позивач вказує на те, що відповідно до ч.4 ст.54 вищевказаного закону він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком і розмір його пенсії по інвалідності не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач всупереч вимог закону відмовляється здійснити відповідний перерахунок цих пенсій.
Просить провести перерахунок пенсії з 01. січня 2004 року до 02 березня 2009 року.
Відповідач у своїх письмових запереченнях на позов посилався на те, що органи Пенсійного фонду при нарахуванні позивачеві пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення виходили із розмірів та порядку, встановлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 березня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області щодо відмови позивачу в перерахунку державної та додаткової пенсії та її виплаті відповідно до ч.4 ст. 54, ст.. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов' язано Управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі
Харківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 01 січня 2004 року по 02 березня 2009 р. відповідно до ст.. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із встановленого законом мінімальної пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за виключенням періоду з 01 січня 2008 р. по 22 травня 2008 р.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скаргах доводи та перевіривши матеріали справи знаходить, що апеляційна скарга Пенсійного фонду задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Матеріали справі свідчать, не заперечується сторонами, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено третю групу інвалідності.
Відповідно до ст.. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Наявність права позивача на призначення та виплату пенсій у розмірах, встановлених вищезгаданим законом, є визначальним для вирішення даного спору.
Крім того, таке право позивачеві гарантується Конституцією України , статтею 46 якою передбачено право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.,19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві підлягають застосуванню положення ст.. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильські катастрофи»., а не постанова Кабінету Міністрів №1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на підставі якої позивачеві здійснено нарахування пенсії, та інші постанови Кабінету Міністрів України , якими істотно звужується обсяг встановлених законом та гарантованих Конституцією України прав на соціальний захист.
Також правильно судом першої інстанції не взято до уваги заперечення пенсійного фонду щодо застосування до спірних правовідносин ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Проте надання такого права Кабінету Міністрів України не означає надання права на встановлення порядку, направленого на звуження змісту та обсягу прав позивача на отримання пенсій відповідно до розмірів, встановлених Законами України.
Правильним є і висновок суду першої інстанції, що за основу при нарахуванні позивачеві пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з чинним законодавством визначається лише за правилами, передбаченими ч. І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до абз. 4 ч.2 ст. 1 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується, зокрема, на принципі соціального захисту людей, повного (відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, зважаючи на діючі в період з 01.01. 2004 року по 02.03. 2009 р. вимоги ст.. ст.. 50, 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян,, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо визначення мінімального розміру пенсії позивача у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком, відповідач протягом зазначеного періоду зобов'язаний був здійснити відповідні нарахування пенсії позивача без отримання заяв про перерахунок чи будь-яких інших документів на підтвердження здійснення такого перерахунку.
Також, колегія суддів зауважує, що ст. 73 Закону України від 08.02.1995 року № 39/95-ВР "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" передбачено, що відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється відповідним законодавством України. А ч. 1 ст. 76 зазначеного Закону чітко визначено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками районного суду про наявність у справі правових підстав та належних доказів щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.01.2004 року до 02.03. 2009 року за виключенням періоду з 01.01. 2008 року по 22. 05. 20008 р.
При цьому з 03.03 2009 року районний суд не вирішував питання про перерахунок пенсії, оскільки вже є рішення суду з цього приводу, саме з приводу перерахунку пенсії з 03.03. 2009 р.
З урахуванням викладеного постанова районного суду підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.. ст.. 303, 304, 308, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області - відхилити.
Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді