Справа № 703/2933/17
2/703/289/18 .
12 липня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді: Опалинської О.П.
при секретарі: Бойко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, посилаючись на те, що 03 серпня 2002 року по 23 жовтня 2007 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з позивачем.
На підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2007 року у справі № 2-1821/2007, з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки з усіх видів свого заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму дня дитини відповідного віку.
Виконавче провадження з примусового стягнення аліментів з відповідача перебуває в Смілянському МВ ДВС Смілянського МРУЮ Черкаської області.
Станом на 25 квітня 2017 року відповідач мав заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 10233 гривні 20 копійок, яку погасив 19 травня 2017 року.
Отже, враховуючи наявність заборгованості відповідача з виплати аліментів, яка утворилася з його вини, з нього підлягає стягненню сума неустойки (пені) зі стати аліментів за період з 02 серпня 2007 року по 25 квітня 2017 року в розмірі 3536 гривень 31 копійка.
В судове засідання позивач та її представник не з'явились, надавши суду заяву про розгляд справи без їх участі, та просили стягнути з відповідача суму неустойки (пені) зі сплати аліментів за період з 02 серпня 2007 року по 25 квітня 2017 року в розмірі 3536 гривень 31 копійка та судові витрати.
Відповідач в судове засідання не з'явився, 21 грудня 2017 року надіслав до суду заперечення на позовну заяву в якому зазначив, що згідно рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з нього стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно та до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02 серпня 2007 року.
Про те, що у нього виникла заборгованість по сплаті аліментів відповідач дізнався в кінці грудня 2016 року, отримавши виконавчий лист від Смілянського міського відділу державної виконавчої служби. В січні 2017 року відповідач подав до виконавчої служби докази про розмір його прибутків, починаючи з 2007 року по лютий 2017 року, внаслідок чого був проведений перерахунок розміру заборгованості по аліментах, який зменшився до 10233 гривень, та які він погасив 19 травня 2017 року. Крім того зазначив, що про виникнення заборгованості по сплаті аліментів дізнався з листа державної виконавчої служби від 20 грудня 2016 року, а тому вважає, що саме з цієї дати починається нарахування будь-якої пені. Також, державний виконавець повинен був повідомити відповідача про те, що він має борг по сплаті аліментів, яке він не отримував, а також таке повідомлення відсутнє у виконавчому провадженні, з яким він знайомився.
Також зазначив, що позивачем не надано розрахунок державного виконавця з 20 грудня 2016 року по 25 квітня 2017 року, а також нарахування пені за цей період, а тому просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
Справа надійшла до суду 22 вересня 2017 року, при цьому розглядається за правилами, що діють після набрання чинності ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року (далі ЦПК України), що передбачено ч. 1 п. 9 Розділу XІІІ Перехідних Положень ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 03 серпня 2002 року позивач та відповідач уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія І-СР № 070963 виданого 03 серпня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Кам'янського міського управління юстиції Черкаської області (а.с. 4).
23 жовтня 2007 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія І-СР № 025339 виданого 23 жовтня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Сміла Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області (а.с. 5).
Із свідоцтва про народження І-СР № 138273 виданого 16 грудня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Смілянського міського управління юстиції Черкаської області вбачається, що сторони мають спільного сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3.).
На підставі виконавчого листа виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 10 вересня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, відповідач зобов'язаний виплачувати аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів свого заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму дня дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 серпня 2007 року і до повноліття дитини.
Виконавче провадження з примусового стягнення аліментів з ОСОБА_2 перебуває в Смілянському міському відділі державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Вище вказане рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області відповідач належним чином не виконував з дня набрання ним законної сили внаслідок чого, за період з 02 серпня 2007 року по 25 квітня 2017 року утворилася заборгованість з виплати аліментів в розмірі 10233 гривні 20 копійок (а.с. 13-15).
Згідно зі ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч.1, 2 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
З урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
Як роз'яснив Верховний Суд України в постанові від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16 неустойка (пеня) за один місяць рахується наступним чином: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
За змістом статті 549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49ЦК України неустойка (пеня) це вид забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання є сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Отже, з урахуванням правової природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, у якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різнитись.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць обчислюється так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць).
Аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісячно, тому розмір неустойки необхідно розраховувати не із загальної суми боргу, накопиченого щомісячно в арифметичній прогресії, а із щомісячної заборгованості за аліментами помноженої на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць).
Згідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, неустойка (пеня) сплачується за весь час прострочення сплати аліментів.
Відповідно до виписки по банківському рахунку відкритому у ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 19 травня 2017 року перечислено борг по аліментах в розмірі 10172 гривні 08 копійок (а.с.16).
Позивач надала суду розрахунок пені за прострочку сплати аліментів, згідно якого розмір пені складає 3536 гривень 31 копійок.
Пеня, розрахована позивачем, не перевищує 100 відсотків заборгованості, що відповідає положенням ч.1 ст. 196 СК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи, що відповідач, який зобов'язаний сплачувати аліменти за рішенням суду, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачує аліменти на утримання дитини, суд вважає, що з нього на підставі ст. 196 СК України підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 3536 гривень 31 копійка, що визначена розрахунком ОСОБА_1 (а.с.17).
У відповідності зі ст. 133 ч.3 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, повязані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Згідно зі ст. 137 ч.2 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Договором про надання юридичної допомоги, укладеним 21 вересня 2017 року між адвокатом ОСОБА_6 та позивачем ОСОБА_1 передбачено, що за надання правничої допомоги за цим договором вартість однієї години роботи складає 500 гривень, при цьому граничний розмір гонорару адвоката по наданню довірителю правової допомоги, обумовленої п.2.1 цього Договору складає 500 гривень, які сплачуються в день отримання екземпляру позовної заяви (а.с.43).
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач надала суду витяг із договору про надання юридичної допомоги від 21 вересня 2017 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 383 адвоката ОСОБА_6, квитанцію на оплату юридичних послуг № 22/09/17-1 від 22 вересня 2017 року та детальний опис робіт, наданих адвокатом, та їх вартість (а.с. 43-46).
На підтвердження сплати вказаних витрат позивач надала суду квитанцію на оплату юридичних послуг № 22/09/17-1 від 22 вересня 2017 року на суму 500 гривень (а.с. 44).
Відтак, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за надання правничої допомоги в розмірі 500 гривень.
Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача, згідно ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, ст.ст. 12,13, 78-80, 141, 258 - 268, 280-283, 284, 352 ЦПК України, ст.ст. 180-184,191,196 СК України, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 3536 (три тисячі п'ятсот тридцять шість) гривень 31 (тридцять одна) копійка.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, понесені нею витрати за надання правничої допомоги в розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.
Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, жителька АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_4, житель ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Головуючий О.П.Опалинська