Справа № 643/3441/16-ц Головуючий суддя І інстанції Сугачова О.О.
Провадження № 22-ц/790/4068/18 Суддя доповідач Яцина В. Б.
Категорія: інша
11 липня 2018 року м. Харків.
Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Яцини В.Б.
Суддів: Бровченко І.О., Бурлака І.В.,
За участю секретаря : Колесник О.Е.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року по цивільній справі за поданням державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, боржник ОСОБА_1, стягувач ОСОБА_2,
встановив:
23 березня 2018 року заступник начальника Московського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківської області Трофімова Т.М. звернулася до суду з поданням, за яким просила тимчасово заборонити громадянину України ОСОБА_1 у виїзді за кордон (без вилучення закордонного паспорту) - до виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
В обґрунтування подання посилалася на те, що примусовому виконанні Московського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківської області перебуває зведене виконавче провадження № 55443233 з виконання виконавчого листа № 643/6372/15, виданого 23.01.2017 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму 3% річних від простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції від простроченої заборгованості за договором позики від 23.12.2011 у розмірі 156756,50грн. та сплачену суму судового збору у розмірі 1567,57грн.; виконавчого листа № 643/3441/16-ц, виданого 04.05.2017 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1030грн.; виконавчого листа № 643/3441/16-ц, виданого 04.05.2017 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму 3% річних від простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції від простроченої заборгованості за договором позики від 23.12.2011 у розмірі 103021,21грн.; виконавчого листа № 2012/2929, виданого 26.03.2013 Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 3145,52грн. в якості сплаченого при зверненні до суду судового збору виконавчого листа № 643/3441/16-ц, виданого 04.05.2017 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму 3% річних від простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції від простроченої заборгованості за договором позики від 23.12.2011 у розмірі 103021,21грн.
10.05.2017 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, вищевказані виконавчі провадження об'єднано у зведене виконавче провадження № 55443233.
11.06.2017 року державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Вказала, що державним виконавцем протягом примусового виконання виконавчого документа систематично вживаються заходи щодо перевірки майнового стану боржника, будь-якої позитивної інформації не встановлено.
Зазначила, що на адресу боржника неодноразово направлені виклики державного виконавця з вимогою з'явитися на прийом до державного виконавця.
Проте, за весь час примусового виконання боржник на прийом до державного виконавця жодного разу не з'являвся та будь-яких заходів, спрямованих на виконання рішення суду, не вчинено.
За таких обставин, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх зобов'язань, оскільки не здійснює погашення наявного в нього боргу, про який йому достовірно відомо, та ігнорує виклики державного виконавця, в той час як має можливість виїжджати за кордон.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року подання задоволено. Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВ в м. Харкові ГУМВС 19.03.2013, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 12.09.2002) у виїзді за кордон (без вилучення закордонного паспорту), до виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні подання відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, а покладені в її основу висновки дійсним обставинам справи не відповідають.
Вказав, що державним виконавцем до суду не було подано доказів на підтвердження того, що він ухиляється від виконання зобов'язань за рішенням суду, на що суд першої інстанції уваги не звернув. В матеріалах справи взагалі відсутнє підтвердження того, що він був обізнаний про існування виконавчого провадження чи отримував від виконавчої служби будь-які документи.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:
1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_1 свідомо не виконав зобов'язання у повному обсязі, покладені на нього судовим рішенням, а тому наявність у особи невиконаних зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері визначаються Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Даним Законом також встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон.
Так, відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.
Порядок виконання рішень судів та рішень інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Аналізуючи положення ст. 441 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», варто дійти висновку, що підставою для встановлення особі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є встановлення судом, який розглядає подання державного виконавця, факту ухилення боржника від виконання своїх майнових зобов'язань перед стягувачем.
Під ухиленням від виконання зобов'язання варто розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об'єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.
Судовим розглядом встановлено, що на примусовому виконанні Московського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківської області перебуває зведене виконавче провадження № 55443233 з виконання виконавчого листа № 643/6372/15, виданого 23.01.2017 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму 3% річних від простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції від простроченої заборгованості за договором позики від 23.12.2011 у розмірі 156756,50грн. та сплачену суму судового збору у розмірі 1567,57грн.; виконавчого листа № 643/3441/16-ц, виданого 04.05.2017 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1030грн.; виконавчого листа № 643/3441/16-ц, виданого 04.05.2017 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму 3% річних від простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції від простроченої заборгованості за договором позики від 23.12.2011 у розмірі 103021,21грн.; виконавчого листа № 2012/2929, виданого 26.03.2013 Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 3145,52грн. в якості сплаченого при зверненні до суду судового збору виконавчого листа № 643/3441/16-ц, виданого 04.05.2017 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму 3% річних від простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції від простроченої заборгованості за договором позики від 23.12.2011 у розмірі 103021,21грн.
10.05.2017 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, вищевказані виконавчі провадження об'єднано у зведене виконавче провадження № 55443233.
11.06.2017 року державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Державним виконавцем протягом примусового виконання виконавчого документа систематично вживаються заходи щодо перевірки майнового стану боржника, будь-якої позитивної інформації не встановлено.
На адресу боржника неодноразово направлені виклики державного виконавця з вимогою з'явитися на прийом до державного виконавця.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 сплатив якісь кошти за виконавчими листами, що він обтяжений дитиною, і що не може з поважних причин сплатити грошові кошти нічим не підтверджені.
Щодо посилання ОСОБА_1, що на його адресу не надходила кореспонденція спростовується матеріалами виконвчого провадження, а також поданою заявою ОСОБА_1 від 27.05.2014 року, яку він особисто подав до Жовтневого ВДВС ХМУЮ та зазначив нове місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.156).
З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_1 крім квартири 66 по бульвару Профспілковому у м. Харкові, є також інше майно у частках, яке він має можливість утримувати (а.с.95-106). Він неодноразово перетинав кордон України починаючи з 04.04.2013 року по 06.03.2017 року (а.с.113-117).
З огляду на те, що судове рішення тривалий час не виконане ОСОБА_1, якому відомо про свої боргові зобов'язання, та він не довів поважність причин, які не дозволяли це зробити, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що боржник свідомо ухиляється від свого обов'язку, визначеного рішенням суду, яке є обов'язковим для виконання.
Застосоване судом тимчасове обмеження права боржника на вільне пересування є пропорційним законній меті забезпечити виконання рішення суду у розумні строки, а також - гарантувати право стягувача на отримання присуджених судом грошових коштів, що є ознакою правого порядку у демократичному суспільстві.
Висновки суду першої інстанції з цього приводу є законними і обґрунтованими, і доводами скарги не спростовуються.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 388, 389 ЦПК України, та пунктом 8 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Повний текст судового рішення складено 16.07.2018 року.
Головуючий: В.Б. Яцина.
Судді: І.О.Бровченко.
І.В.Бурлака.