Справа № 643/3441/16-ц Головуючий суддя І інстанції Сугачова О.О.
Провадження № 22-ц/790/4076/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: В порядку ЦПК України
11 липня 2018 року м. Харків
Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Яцини В.Б.
Суддів: Бровченко І.О., Бурлака І.В.,
За участю секретаря : Колесник О.Е.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року по цивільній справі за поданням заступника начальника Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Трофімової Т.М. про примусове проникнення до житла боржника, боржник ОСОБА_1, стягувач ОСОБА_3,
встановив:
Заступник начальника Московського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківської області звернувся до суду з поданням, у якому просила дозволити примусове проникнення до квартири № 9, вул. Примерівська, 25/27 в м. Харкові, у якій фактично мешкає боржник ОСОБА_1
В обґрунтування подання посилалася на те, що примусовому виконанні Московського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківської області перебуває зведене виконавче провадження № 55443233 з виконання виконавчого листа № 643/6372/15, виданого 23.01.2017 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму 3% річних від простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції від простроченої заборгованості за договором позики від 23.12.2011 у розмірі 156756,50грн. та сплачену суму судового збору у розмірі 1567,57грн.; виконавчого листа № 643/3441/16-ц, виданого 04.05.2017 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1030грн.; виконавчого листа № 643/3441/16-ц, виданого 04.05.2017 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму 3% річних від простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції від простроченої заборгованості за договором позики від 23.12.2011 у розмірі 103021,21грн.; виконавчого листа № 2012/2929, виданого 26.03.2013 Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 3145,52грн. в якості сплаченого при зверненні до суду судового збору виконавчого листа № 643/3441/16-ц, виданого 04.05.2017 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму 3% річних від простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції від простроченої заборгованості за договором позики від 23.12.2011 у розмірі 103021,21грн.
10.05.2017 державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, вищевказані виконавчі провадження об'єднано у зведене виконавче провадження № 55443233.
11.06.2017 державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року подання задоволено. Дозволено примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1, у якій фактично мешкає боржник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні подання відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, а покладені в її основу висновки дійсним обставинам справи не відповідають.
Вказав, що державним виконавцем до суду не було подано доказів на підтвердження того, що він ухиляється від виконання зобов'язань за рішенням суду, на що суд першої інстанції уваги не звернув. В матеріалах справи взагалі відсутнє підтвердження того, що він був обізнаний про існування виконавчого провадження чи отримував від виконавчої служби будь-які документи.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:
1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи подання суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_1 не виконав зобов'язання у повному обсязі, покладені на нього судовим рішенням, під час проведення виконавчих дій державного виконавця не допустили до майна боржника.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Відповідно до п.п. 4, 13 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб та за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення
Судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем під час примусового виконання виконавчого документа систематично вживаються заходи щодо перевірки майнового стану боржника, але будь-якої позитивної інформації не встановлено.
В матеріалах виконавчого провадження міститься заява боржника від 27.05.2014 із якої вбачається, що останній зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.156).
На адресу боржника неодноразово направлені виклики державного виконавця з вимогою з'явитися на прийом до державного виконавця.
Проте, за весь час примусового виконання боржник на прийом до державного виконавця жодного разу не з'являвся та будь-яких заходів, спрямованих на виконання рішення суду, не вчинено.
Державним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника також здійснено неодноразові виходи за адресою: АДРЕСА_1, однак перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим через відсутність у державного виконавця доступу до квартири за вказаною вище адресою, про що свідчать акти державного виконавця.
На підставі наданих до суду документів вбачається, що з боку державного виконавця вживались заходи примусового виконання рішення суду згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, під час проведення виконавчих дій державного виконавця відсутні інші можливості звернути стягнення на майно боржника, що вимагає примусового доступу відповідно до закону до житла, де може знаходитися таке майно, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що є підстави для надання дозволу на примусове проникнення до квартири боржника.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 сплатив кошти за виконавчими листами, що він обтяжений дитиною, і що не може з поважних причин сплатити грошові кошти належними і допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України не підтверджені.
Посилання ОСОБА_1, що на його адресу не надходила кореспонденція спростовується матеріалами виконавчого провадження, а також поданою заявою ОСОБА_1 від 27.05.2014 року, яку він особисто подав до Жовтневого ВДВС ХМУЮ та зазначив нове місце проживання: АДРЕСА_1, що узгоджується з офіційними відомостями про його реєстрацію його постійного місця проживання (а.с.18, 156).
З огляду на те, що у даному випадку примусовий доступ до житла боржника є крайнім заходом, спрямований на досягнення законної мети - виконання рішення суду у розумні строки, що є необхідним у демократичному суспільстві для захисту законного права стягувача на отримання присудженого за рішенням суду грошових сум, колегія суддів вважає пропорційним обмеження права боржника на повагу до житла і приватного життя.
Висновки суду першої інстанції з цього приводу є законними і обґрунтованими і доводами скарги не спростовуються.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду - без змін
Керуючись ст.ст. 268, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381- 384, 388,389 ЦПК України, та пунктом 8 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Повний текст судового рішення складено 16.07.2018 року.
Головуючий: В.Б. Яцина.
Судді: І.О.Бровченко.
І.В.Бурлака.