Справа №635/6644/17
Провадження №1-кп/635/503/2018
18 липня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 297 КК України,-
В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року відносно ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 січня 2018 року. Ухвалами Харківського районного суду Харківської області строк тримання під вартою обвинуваченого неодноразово продовжувався. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 травня 2018 року строк тримання під вартою обвинуваченому продовжений на шістдесят днів - до 22 липня 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відтак, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 22 липня 2018 року.
Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
В ході судового розгляду прокурор просив продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на тяжкість злочинів, вчинення яких інкримінується обвинуваченому, та тяжкість покарання у разі визнання обвинуваченого винним, зазначив, що після повідомлення про підозру у вчиненні злочину за ч.1 ст. 185 КК України ОСОБА_4 продовжив вчиняти злочини, що дає підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою, посилаючись на відсутність ризиків та недоведеність їх прокурором, зазначив, що він в ході досудового розслідування не ухилявся від органів досудового розслідування, факт відсутності його за місцем проживання не свідчить про таке ухилення, оскільки працівникам поліції було відоме його фактичне місцезнаходження.
Захисник ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала позицію обвинуваченого, вважала ризики, зазначені прокурором, надуманими та недоведеними та просила змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який у вигляді домашнього арешту.
Під час обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом було встановлено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, суду, та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що хоча суворість можливого вироку є елементом, який має бути прийнятим до уваги при оцінці ризику переховування від правосуддя або вчинення злочину повторно, необхідність продовження строку тримання під вартою не може оцінюватися з виключної абстрактної точки зору та лише з точки зору тяжкості злочину (рішення у справі «Мамедов проти Росії»).
Питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. проти Швейцарії»).
Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_4 злочинів, свідчить про його суспільну небезпеку. Санкція інкримінованих злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 297 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років та у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до семи років.
Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про обрання запобіжного заходу, та вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 доведені прокурором та продовжують існувати, а також враховує ту обставину, що розгляд судового провадження не завершений.
При цьому суд приймає до уваги, значну кількість епізодів злочинної діяльності, що інкримінується обвинуваченому, після оголошення підозри за ч. 1 ст. 185 КК України обвинувачений продовжив злочинну діяльність, як встановлено слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у обвинуваченого відсутні стійкі соціальні зв'язки та зареєстроване місце проживання.
Зазначені обставини у сукупності свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання особи під вартою.
Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, тому суд вважає доцільним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 199, 217, 331 КПК України, суд, -
Строк тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань №27» обвинуваченому ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч. 2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 297 КК України продовжити на шістдесят днів - до 15 вересня 2018 року.
Встановити строк дії ухвали - до 15 вересня 2018 року.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1