Дата документу 27.06.2018 Справа № 554/9722/17
Іменем України
27 червня 2018 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 відповідно ст. 383 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській (м. Полтава, вул. І. Мазепи, 30) про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України у справі за адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2018 року визнано протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду УкраїниПолтавської області щодо відмови в задоволенні заяви про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії, виходячи з зазначених у довідці Генеральної прокуратури України про складові заробітної плати в розмірі 90 відсотків. Скасовано рішення Управління щодо відмови в задоволенні заяви позивача від 29 вересня 2017 року про проведення перерахунку раніше призначеної йому пенсії. Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду УкраїниПолтавської області здійснити з 1 жовтня 2017 року перерахунок раніше призначеної позивачу ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку у розмірах, зазначених у довідці Генеральної прокуратури України про складові заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити недоплачену частину пенсії з вказаної дати.
Вказане рішення суду набрало законної сили 21 травня 2018 року.
7 червня 2018 року він звернувся до Управління з заявою, в якій просив повідомити розмір його пенсії, яку він повинен отримати на виконання рішення суду.
Листом Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області йому повідомлено про те, що на виконання рішення суду № 554/9722/18 проведено перерахунок пенсії у розмірі 37890 грн. з зазначенням при цьому, що оскільки загальна сума виплат, яка вказана у довідці складає 46931, 92 грн., що не відповідає максимальній величині нарахуванню єдиного внеску станом на 06.09.2017 р., то до виплати розмір пенсії становить 37890,00 грн.
Вказану відмову позивач вважає протиправною, такою, що порушує його конституційне право на належний рівень пенсійного забезпечення, в звязку з чим він6 і звернувся до суду з відповідною заявою.
Враховуючи, що рішення суду № 554/9722/18, яке набрало законної сили він отримав лише 21.06.2018 року, після повернення справи з Харківського апеляційного адміністративного суду, просив суд поновити десятиденний термін на звернення до суду з відповідною заявою як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує вимоги, збирав докази, які можуть бути використані судом.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, просив суд розглядати заяву без його участі.
Представник відповідача - Управління у судове засідання не з'явився, надавши відзив та заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про задоволення заяви та у своїх міркуваннях виходить із наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У своїх рішеннях Конституційний Суд України практично не звужує досить широке формулювання вимог статті 55 Конституції України. Згідно з його тлумаченням, кожен має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважає, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють його права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, а тому встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність.
Крім статті 55 Конституції України, що безпосередньо гарантує право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, це право випливає також з інших її статей. Зокрема, частина друга статті 3 Конституції передбачає відповідальність держави перед людиною за свою діяльність.
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі „Класс та інші проти Німеччини, з принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Враховуючи, що про порушення права позивач дізнався 8.06.2018 року, а до суду звернувся 21.06.2018 року, після отримання рішення суду № 554/9722/18, яке набрало законної сили, суд знаходить обґрунтованим його клопотання про поважність причин пропуску 10-денного терміну та приходить до висновку про його поновлення.
Загальновідомим є той факт, що зворотна дія нормативно-правового акта у часі - це дія нового нормативно-правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.
Цей принцип закріплений в ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Виходячи з цього принципу, суд вважає, що зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов'язковість поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, причому саме з моменту їх виникнення. Санкції ж юридичних норм, котрі пом'якшують чи скасовують відповідальність особи, зворотну дію мають.
Верховний Суд України у постанові від 1 липня 2014 року в справі № 21-244а14 висловив правову позицію, відповідно до якої правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Згідно абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Так, невиконання боржником рішення суду, яке набрало законної сили та відповідно є обов'язковим для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України є наслідком протиправності таких дій.
Відповідно до рішення суду позивач має право на перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку у розмірах, зазначених у довідці Генеральної прокуратури України про складові заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії та виплату недоплаченої частини пенсії з 1 жовтня 2017 року, а тому невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, порушує його право на належний рівень пенсійного забезпечення.
З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду, а тому суд вважає вірним спосіб захисту його порушеного права.
Згідно ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Конституції конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Враховуючи вищевикладене, суд знаходить протиправними дії Управління щодо проведення перерахунку пенсії позивачу, обмежившись розміром 37890 грн. та знаходить порушеним право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.
Керуючись ст. 383 КАС України, суд,
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України, як такий, що порушений з поважних причин.
Визнати протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання в повному обсязі рішення Октябрського районного суду м. Полтави № 554/9722/18 від 23 березня 2018 року.
Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виконати рішення Октябрського районного суду м. Полтави № 554/9722/18 від 23 березня 2018 року та здійснити з 1 жовтня 2017 року перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку у розмірах, зазначених у довідці Генеральної прокуратури України про складові заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити недоплачену частину пенсії з вказаної дати без обмеження всіх складових заробітної плати.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 30 днів з дня отримання повного тексту рішення.
Суддя Савченко А. Г.