Справа № 428/13412/16-а
Провадження №2-а/428/3/2018
02 липня 2018 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., при секретарі - Андрусишин Н.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, з урахуванням уточнення позовних вимог, про скасування рішення №5173/2016 від 21.10.2016 року щодо відмови позивачу у нарахуванні пенсійної виплати з часу звільнення з органів прокуратури України у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років у розмірі 60 % місячної заробітної плати на підставі довідки з прокуратури Луганської області від 12.09.2016 року №18-560вих-16 та зобов'язання відповідача, починаючи з 03.03.2016 року, здійснити нарахування позивачу пенсійної виплати з часу звільнення з органів прокуратури України у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років у розмірі 60 % місячної заробітної плати на підставі довідки з прокуратури Луганської області від 12.09.2016 року №18-560вих-16 та перерахунок призначеної пенсії.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.12.2016 року даний позов було залишено без руху.
Згідно ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12.01.2017 року провадження у справі відкрито та призначено судовий розгляд.
07.02.2017 року відповідач надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом України заяви відповідача про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України від 10.10.2016 року у справі №К/800/23293/16.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області 07.02.2017 року клопотання відповідача задоволено та провадження по справі № 428/13412/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії зупинено до розгляду Верховним судом України заяви відповідача про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України від 10.10.2016 року по справі № К/800/23293/16.
10.05.2018 року відповідач надіслав до суду клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.05.2018 року провадження у даній адміністративній справі поновлено та призначено розгляд справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, як пенсіонер за вислугою років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року у розмірі 60 відсотків заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до виконавчого листа №428/10907/15-а, виданого 04.08.2016 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з моменту звернення, тобто з 29.09.2015 року. На час звернення до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області позивач працював в органах прокуратури на посаді прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури Луганської області. У зв'язку з чим пенсійні виплати не отримував. Відповідно до наказу №230к від 19.02.2016 року позивача призначено на посаду заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області з 19.02.2016 року. Згідно наказу прокурора Луганської області від 02.03.2016 року №277к позивача звільнено з займаної посади та з органів прокуратури України у зв'язку з виходом на пенсію, відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» з 02.03.2016 року. З метою нарахування та отримання пенсійної виплати (з 03.03.2016 року) позивачем отримано довідку з прокуратури Луганської області від 12.09.2016 року за №18-560вих-16. З моменту призначення позивачу пенсії (29.09.2015 року) та до часу звільнення з органів прокуратури України, у зв'язку з виходом на пенсію (02.03.2016 року), відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач продовжував сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші внески. Вказані обставини дали позивачу підстави звернутися до відповідача із заявою щодо нарахування йому пенсійної виплати, виходячи з розрахунку її розміру 60 відсотків від суми місячної заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорських працівників, згідно довідки прокуратури Луганської області №18-560вих-16 від 12.09.2016 року. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 21.10.2016 року №5173/2016 позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, з часу звільнення з органів прокуратури (02.03.2016 року) оскільки до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України не прийнято рішення щодо перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Позивач вважає таке рішення відповідача неправомірним, тому звернувся з даним позовом до суду.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та письмові пояснення, в яких просив позовні вимоги задовольнити та зазначив, що постанова Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі №428/4724/16-а не має відношення до його позовних вимог, оскільки питання, що розглядались Верховним Судом стосуватися перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», яка втратила чинність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що 29.09.2015 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру». 20.10.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, надавши при цьому довідку прокуратури Луганської області від 12.09.2016 року №18-560 вих.16. УПФУ в м. Сєвєродонецьку за наслідками розгляду даної заяви було прийнято рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії № 5173/2016 від 21.10.2016 року, тому що згідно ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції на час звернення із заявою про перерахунок пенсії від 20.10.2016 року), умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії та до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України не визначений порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається позивач у своєму позові, не визначають умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Рішення № 5173/2016 від 21.10.2016 року прийняте з дотриманням положень діючого законодавства, правові підстави для скасування рішення відсутні. У зв'язку з викладеним, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У відповідності до ч. 3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною 4 ст. 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що згідно копії виконавчого листа, виданого Сєвєродонецьким міським судом Луганської області 04.08.2016 року, у справі №428/10907/15-а зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з моменту звернення, тобто з 29.09.2015 року.
Наказом в.о. прокурора Луганської області Мички В. №230к від 19.02.2016 року призначено старшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області з 19 лютого 2016, звільнивши з посади прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури Луганської області.
У відповідності до копії наказу прокурора Луганської області Квятківського Ю. №277к від 02.03.2016 року звільнено старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області та з органів прокуратури Луганської області за власним бажанням 2 березня 2016 року (у зв'язку з виходом на пенсію).
03.10.2016 року позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням відомостей про заробітну плату за посадою, яку він обіймав до звільнення з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, відображених у довідці прокуратури Луганської області №18-560вих-16 від 12.09.2016 року.
З листа УПФУ в м. Сєвєродонецьку №167/Б-4 від 11.10.2016 року вбачається, що згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/1 1846, заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням. Даним порядком також встановлена форма заяви. Днем звернення за перерахунком пенсії, вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Якщо заява пересилається поштою, днем звернення за перерахунком пенсії вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Враховуючи вищезазначене, для перерахунку пенсії позивачу необхідно подати заяву встановленого зразку.
Згідно рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області про відмову у перерахунку пенсії №5173/2016 від 21.10.2016 року 20.11.2016 року до управління подана заява від ОСОБА_1 для перерахунку пенсії по заробітку згідно з Законом України "Про прокуратуру" за № 1067-VIІ від 14.10.2014 року. До заяви подано довідку про заробіток від 12.09.2016 року № 18-560 них-16. ОСОБА_2 отримує пенсію за вислугу років. Пенсія була призначена відповідно до Закону України "Про прокуратуру" на виконання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 року та ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30.11.2015 року. Постановою суду зобов'язано призначити пенсію ОСОБА_2 за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" і не зобов'язав в подальшому проводити перерахунок призначеної пенсії. На дату звернення ОСОБА_2 за перерахунком пенсії 20.10.2016 року по заробітку діє Закон України «Про прокуратуру» за № 1967-VІІ від 14.10.2014 року. В ст. 86 цього закону визначено порядок розрахунку заробітку і пенсії тільки для призначення пенсії. Згідно частини двадцятої статті 86 данного Закону - умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На даний час Кабінетом Міністрів не було прийнято рішення щодо перерахунку пенсії працівникам прокуратури. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIIІ з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутату України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України. Положення про помічника, консультанта народного депутата України. Тобто пенсії з 01 червня 2015 рок призначаються і не перераховуються. На підставі вищевказаного прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по заробітку згідно з Законом України «Про прокуратуру» за заявою від 20.10.2016 року, оскільки це не передбачено діючим законодавством.
Позивач вважає вищевказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд не погоджується з вищевказаним твердженням позивача з огляду на наступне.
Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури.
Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 не містить.
На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.
Положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».
У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.
Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).
Європейський суд з прав людини у рішенні «Великода проти України» від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, суд дійшов висновку про те, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення ОСОБА_1 за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 24.04.2018 року у справі №К/9901/8070/18.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 241-246, 255, 263, 293-295, 297, 325 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя (підпис) Т. С. Журавель
Рішення не набрало законної сили. З оригіналом згідно. Оригінал зберігається в матеріалах справи.
Копію оформлено __.__2018 року.
Помічник судді Д.В. Макаренко Суддя Т.С. Журавель