Справа № 417/5776/18
Провадження № 2-о/417/172/18
Іменем україни
"18" липня 2018 р. с. Марківка Луганської області
Марківський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Дідоренко А.Е.
за участі секретаря Колеснік В.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі Марківського районного суду Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника заявника- ОСОБА_4, заінтересована особа: Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Луганській області про встановлення факту смерті,
встановив:
05.06.2018 року заявник в особі представника ОСОБА_4 звернувся до Марківського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту смерті чоловіка заявниці - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року у м.Луганськ Луганської області.
В обґрунтування своїх вимог, представник заявника посилається на те, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуваючи вдома на тимчасово окупованій території в зоні проведення АТО у м.Луганськ Луганської області помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, причиною смерті стала - ракова інтоксикація, злоякісне новоутворення нижньої частки лівої легені, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Представник заявника ОСОБА_4 звернувся до Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану для проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_5, з метою отримати свідоцтва про його смерть відповідно до вимог діючого законодавства України. 17.05.2018 року було надано письмову відмову у проведенні державної реєстрації смерті, у зв'язку із тим, що надані ним документи для проведення реєстрації факту смерті, видані на тимчасово окупованій території України органами які є непідконтрольними українській владі.
В зв'язку з чим заявник ОСОБА_1 не може зареєструвати смерть чоловіка та отримати свідоцтво про його смерть яке б відповідало вимогам законодавства України та було чинним у всіх органах підпорядкованих українській владі, інакше ніж на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.
Представник заявника ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, до судового розгляду справи через канцелярію суду надав заяву в якій просив справу розглянути без його участі та участі заявника, на задоволенні заяви наполягає, надав на огляд суду оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_5
Представник заінтересованої особи Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з'явився, причина неявки не відома, заперечень не надав.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 від 20.09.1980 року (а.с.9).
Згідно лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року у м.Луганськ Луганської Народної Республіки (а.с.12).
Листом Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області №1061/17.22-66 від 17.05.2018 року, представнику заявника ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року у м.Луганськ, українського зразка, оскільки для підтвердження факту смерті пред'явлено документ, форма якого не відповідає формі визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за №1150/13024 (а.с.14).
Отже, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_5, факт смерті якого необхідно встановити, оскільки він помер на тимчасово окупованій території України визначеній постановою Верховної Ради України.
Вирішуючи справу по суті судом використовуються норми процесуального та матеріального права виходячи при цьому з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п.8 ч.1ст.315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно п.2 ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 №1064.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до п.1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для державної реєстрації смерті є зокрема:
- лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006р. №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть).
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
На підставі викладеного, суд вважає надані заявником документи, як доказ смерті особи належними та допустимими, не дивлячись на те, що установа, яка видала ці документи, знаходиться на території, яка тимчасово не контролюється органами державної влади України.
Згідно ч.2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту смерті ОСОБА_5 необхідне заявнику для проведення державної реєстрації смерті на території України, яка контролюється державними органами та отримання свідоцтва про смерть.
Приймаючи до уваги викладені заявником обставини, підтвердження їх належними доказами, відсутність заперечень з боку заінтересованої особи, з метою захисту прав особи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України підлягає негайному виконанню.
Судові витрати на підставі ч.7 ст.294 ЦПК України не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 12, 19, 49, 81, 263-265, 247, 293, 294, 315, 317, 319, 430ЦПК України суд,
Заяву ОСОБА_1 в особі представника заявника- ОСОБА_4, заінтересована особа: Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Луганській області про встановлення факту смерті- задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця села Алпатове Наурського району Чечено-Інгушської Республіки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, у віці 67 років, місце смерті - м.Луганськ Луганської області, причина смерті - «ракова інтоксикація, злоякісне новоутворення нижньої частки лівої легені».
Роз'яснити заявникові, що рішення суду про встановлення фактів, які підлягають реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Луганської області через Марківський районний суд Луганської області.
Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Суддя: А.Е. Дідоренко