Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-сс/781/271/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 189 (86-1, 86-2, 144) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
17.07.2018 м. Кропивницький
Апеляційний суд Кіровоградської області колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12018120110000280, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 23.08.2002 Київським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 187 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
-07.10.2002 Диканським районним судом за ч. 1 ст. 189 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно засуджений до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
-05.07.2004 Київським районним судом м. Полтави за ст. 395 КК України до 1 місяця арешту;
-15.12.2006 Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі;
-20.08.2013 Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
Заступник начальника ВП - начальник СВ Бобринецького ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області із клопотанням, яке погоджено із начальником Бобринецького відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури ОСОБА_8 , про застосування до ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської област від 06 липня 2018 року задоволено вказане вище клопотання слідчого та стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 год 00 хв 02.09.2018.
Приймаючи вказане рішення, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Водночас, слідчий суддя також врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі доведеності його винуватості та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим, застосував до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як застосування більш м'яких запобіжних заходів, на його думку, не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі на вказане рішення слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 , просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 186 150 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на те, що до підозрюваного ОСОБА_6 цілком можливим було б застосувати внесення застави, не порушуючи норми КПК України. Обрання тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом, розходиться з практикою ЄСПЛ та практикою України. Досудовим слідством не доведено причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. З процесуальних документів не зрозуміло обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. Жодний ризик передбачений ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений. Підозрюваному ОСОБА_6 не має сенсу переховуватись від органів слідства так як, враховуючи його місце роботи та проживання, про нього є багато інформації у правоохоронних органів. Так, підозрюваний розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі.
Також апелянт зазначає, що беручи до уваги те, що ОСОБА_10 має постійне місце проживання, працює, одружений, має малолітню дитину, пред'явлена підозра не обґрунтована та не підтверджена належними та допустимими доказами, підозра винесена на припущеннях, а тому вважає утримання ОСОБА_6 під вартою безпідставним та буде незаконне, а затримання є не обґрунтоване, не відповідає вимогам ст. 208 КПК України, а жоден ризик передбачений ст. 177 КК України не доведений.
З урахуванням наведених обставин, на переконання апелянта, до підозрюваного можливо застосувати інший, не пов'язаний із триманням під вартою, запобіжний захід, зокрема у вигляді застави, який цілком забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_6 та в його інтересах захисника- адвоката ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги останнього, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вважає, що слідчий суддя обґрунтовано застосував до ОСОБА_6 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, перевіривши матеріали подання слідчого про обрання запобіжного заходу, які надійшли із районного суду та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу не може бути задоволено, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, при розгляді клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а також те, що матеріали подання містять дані, які вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, змушувати їх шляхом вмовляння, підкупу чи погроз змінювати свої покази чи взагалі відмовитися від них, вчинити інше кримінальне правопорушення. Про наявність вказаних ризиків свідчить той факт, що кримінальне правопорушення в якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, так як санкцією ч. 2 ст. 189 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, що в свою чергу вказує на можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду. Окрім цього, слід зазначити, що оскільки на даний час по даному кримінальному провадженню необхідно провести ряд слідчих дій направлених на встановлення та зібрання доказів, а тому у разі застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, останній зможе незаконно впливати на хід досудового розслідування, в тому числі впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, так як кримінальне правопорушення, яке інкримінується останньому вчинене за попередньою змовою групою осіб. Водночас, слідчим суддею правильно враховано факт попередніх судимостей ОСОБА_6 , у тому числі і за аналогічні, тобто корисливі кримінальні правопорушення проти власності, які характеризують підозрюваного, як такого, який схильний до вчинення протиправних дій, а тому є виправданим посилання суду на можливість ОСОБА_6 вчинити інші кримінальні правопорушення, у разі застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, колегія суддів вважає, що ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, матеріалами клопотання не доведений, а тому слідчий суддя безпідставно послався в рішенні на наявність цього ризику.
Враховуючи те, що недоведеність одного ризику, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри та трьох ризиків, не можуть вплинути на правильність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів вважає, що за таких обставин відсутні підстави для скасування ухвали слідчого судді.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого і застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки під час розгляду клопотання встановлені обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти доведеним ризикам, та забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Таким чином, застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за обставин даного кримінального провадження, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім цього, слідчий суддя, на переконання судової колегії, обґрунтовано не визначив розмір застави ОСОБА_6 , так як останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, який був вчинений із погрозою застосуванням насильства, а тому, з урахуванням вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, в даному випадку слідчий суддя має право не визначати розмір застави.
Надуманими є апеляційні ствердження адвоката щодо необґрунтованості пред'явленої підозри.
Так, термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ), означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
З огляду на викладене, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що наявні матеріали клопотання свідчать про існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 189 КК України.
Надуманими та непідтвердженими належними доказами є посилання апелянта на недоведеність наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки вони спростовуються вищенаведеними доводами.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 , а тому ухвалу слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, залишає без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 184, 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2018 року про застосування стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4