Запорізької області
14.06.07 Справа № 7/81/07
Суддя
За позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь», м. Запоріжжя
про стягнення 171,96 грн.
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Від позивача
Шамрай С.В., дов. № 20 від 01.01.2007 р.
Від відповідача
Селезень Г.Ю. дов. № 20-500 від 14.12.2006 р;
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 171,96 грн., які складаються з 62,52 грн. плати за користування вагонами та 109,44 грн. збору за зберігання вантажу.
22.02.2007 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 16.04.2007 р. Ухвалою суду від 16.04.2007 р. за клопотанням сторін строк вирішення спору було продовжено, розгляд справи відкладено на 16.05.2007 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.06.2007 р.
Позивач підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, обґрунтовує їх ст. ст. 258, 925 Цивільного кодексу України, ст. 49,119 Статуту залізниць України, Тарифним керівництвом № 1 та умовами договору, Правилами користування вагонами і контейнерами, Правилами зберігання вантажів, ст. 310 Господарського кодексу України. На думку позивача ВАТ “Запоріжсталь» безпідставно відмовляється від сплати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги.
Відповідач проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим. Пояснив, що позивач не обґрунтовано нарахував відповідачу плату в сумі 171,96 грн. за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, оскільки вагон № 677221557 прибув на станцію Запоріжжя-Ліве без посвідчення про вибухонебезпечність, про що свідчить акт загальної форми № 17170 від 03.08.2006 р. Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць, обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача є накладна. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. При цьому ч. 4 ст. 308 Господарського кодексу України, встановлена імперативна норма, що передбачає зобов'язання вантажовідправника передати перевізникові разом з вантажем документи, які підтверджують якість чи інші властивості вантажу. Главою 3 параграфа 96 “Технічних умов навантаження та кріплення вантажів» та п. 5.1 ДСТУ 4121-2002 передбачено, що при перевезенні металобрухту кожен транспортний засіб необхідно супроводжувати документом, який свідчить про приведення металобрухту у стан, безпечний для перевезення, переробки, переплавляння та про знешкодження металобрухту від вибухонебезпечних матеріалів. Позивач повинен був надати додане до залізничної накладної належним чином оформлене свідоцтво про безпеку вантажу, і тому до виконання цього обов'язку відповідач не має вважатися таким, що прострочило виконання свого обов'язку прийняти і вивезти вантаж.
За погодженням представників відповідача судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
03 серпня 2006 року о 09 год. 50 хв. зі станції Кремідовка Одеської залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве прибув вагон з металобрухтом № 67722157. Затримка в прийманні цього металобрухту сталась через відсутність необхідних документів, тобто посвідчення про вибухобезпечність вантажу, про що свідчить акт загальної форми № 17170 від 03.08.2006 р., який складено на станції Запоріжжя Ліве.
Відповідно до ст. 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.
Відповідач (вантажоодержувач) відмовився від отримання вантажу, посилаючись на відсутність посвідчення про вибухобезпечність вантажу.
Відповідно до ст. 46 Статуту залізниці України, затвердженого Постановою КМУ № 457 від 06.04.1998 р. (надалі-Статут), одержувач повинен прийняти та вивести зі станції вантаж, який поступив на його адресу. Строк вивозу та порядок схоронності вантажу установлюється Правилами.
Згідно ст. 46 Статуту залізниць України вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ї години дати вивантаження вантажу засобами залізниці або з 24 часів дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Статтею 47 Статуту передбачений випадок, коли вантажоодержувач може відмовитись від прийняття вантажу, а саме, лише у випадку, коли якість вантажу в результаті псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання.
Відповідно до п. 32 Правил видачі вантажів, затверджених наказом міністерства транспорту України, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України № 862/5083 від 24.11.2000 р., одержувач повинен прийняти та вивезти зі станції вантаж, який поступив на його адресу. Строк вивозу та порядок зберігання ті вантажу установлюється Правилами зберігання вантажу.
Для вивозу зі станції одержувач повинен надати накладну. Якщо вивіз вантажу проводиться після закінчення безкоштовного збереження, то одержувач повинен надати представнику стацію, який видає вантаж, квитанцію про збір за зберігання вантажу.
З вищевикладеного впливає, що вантажоодержувач повинен був прийняти вантаж та вивезти його зі станції, навіть, якщо до накладної не були додані які-небудь документи.
Вказаними Правилами встановлено, що одержувач може відмовитись від прийняття вантажу тільки лише, якщо якість вантажу, через псування або пошкодження змінилась настільки, що не можливо повне або часткове його використання (ч.2 п. 33 Правил).
Згідно ч. 2 ст. 310 Господарського кодексу України, одержувач повинен прийняти вантаж, прибувши на його адресу. Він мав право відмовитись від прийняття пошкодженого зіпсованого вантажу, якщо це буде встановлено, що унаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його по первісному призначенню.
Інших випадків відмови від прийняття вантажу законодавством не передбачено.
Перевезення небезпечних вантажів, регулюється Законом України “Про перевезення небезпечних вантажів» та Правилами дорожньої перевозки небезпечних вантажів.
Згідно ст. 5 ЗУ “Про металобрухт» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам. Параграфом 96 Технічних умов навантаження та кріплення вантажів передбачено, що при пред'явленні металобрухту до перевезення до кожної накладної, відповідно до вимог ГОСТ, повинно бути прикладено свідоцтво про приведення вказаного металобрухту у стан, безпечний для перевезення, переробки, переплавки та про безпечність металобрухту від вогневибухонебезпечних матеріалів. Такі ж вимоги визначені положеннями пункту 5.1 ДСТУ 4121-2002 “Метали чорні вторинні», а саме: кожен транспортний засіб з металобрухтом потрібно супроводжувати документом щодо радіаційної безпеки, вибухо та хімічної безпечності.
Відповідно ч. 4 ст. 308 Господарського кодексу України, у разі, якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем.
Крім того, відповідно до п. 2.4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Мінтрансу № 644 від 21.11.2000, передбачено, що у випадку необхідності прикладення до перевізного документа (накладної), документів, необхідних для виконання митних та інших адміністративних правил, ці документи повинні бути прикріплені до перевізного документа.
Відповідач перебуває у договірних відносинах з вантажовідправником.
В даному випадку, відповідач уклав договір з вантажовідправником на отримання металобрухту, при цьому передбачалось отримання звичайного, а не радіоактивного металобрухту.
Всі спори з приводу додатків або не додатків посвідчення про вибухобезпечність вантажу, це відношення вантажоодержувача з вантажовідправником, відповідач має право розв'язати даний спір з вантажовідправником, або зі станцією відправлення вантажу, яка перевіряє наявність посвідчення
В обов'язки залізниці входить тільки доставка вантажу по призначенню та зберігання вантажу в установлені строки. В обов'язок залізниці не входить перевірка наявності або відсутності посвідчень про вибухобезпечність вантажу.
Залізниця видає той вантаж вантажоодержувачу, який прибув, та ті документи, які фактично супроводжували вантаж. Навіть при відсутності вказаного посвідчення, вантажоодержувач не мав права відмовлятись від отримання вантажу.
Відповідно до ст. 120 Статуту залізниць України, у випадку затримки вагонів та контейнерів через недодання до залізничної накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил, або неналежне їх оформлення, вантажовідправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримання вагонів.
За таких обставин, відповідач не довів, що залізниця повинна займатися перевіркою наявності посвідчення про вибухобезпечність вантажу.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення 62,52 грн. плати за користування вагонами та 109,44 грн. збору за зберігання вантажу, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до вимог ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд , покладаються на відповідача.
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, р/р 260003032840001 в АКБ “Індустіалбанк» МФО 313775, код 00191230) на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, р/р 26036000002003 у Дніпровській філії АБ “Експерс-банк», МФО 306964, код 01073828, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 17 Техпд-3 Придніпровська залізниця) 62,52 грн. плати за користування вагонами, 109,44 грн. збору за зберігання вантажу, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.
Суддя Н.С. Кутіщева