Справа № 351/294/18
Номер провадження №2/351/337/18
18 липня 2018 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Собка В.М. ,
секретар Лакуста М.З,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права особи на частку в житловому будинку, який належить на праві спільної часткової власності, -
ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, а саме житловому будинку який знаходиться по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що на праві приватної спільної часткової власності позивачці ОСОБА_1 та її сину відповідачу по справі ОСОБА_3 належить житловий будинок по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. Частка позивачки складає 2/3, а частка відповідача складає 1/3.
В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазанчає, що її син ОСОБА_3 у жовтні 2016 року одружився із ОСОБА_4 та перейшов проживати до дружини у с. Вовчківці, і з того часу у належному їм будинку не проживає, у веденні господарства та обслуговування будинку не допомагає, участі у сплаті комунальних платежів не бере, і проживати у цьому будинку не збирається.
Крім того позивачка зазначила, що у досудовому порядку врегулювати їх спір не вдалося, оскільки викупити частку відповідача у майні за запропоновану ним ціну позивачка не може, а оскільки частка відповідача у даному майні є незначною і він не збирається володіти і користуватися даним майном і припинення його права на частку у даному майні не завдасть йому занчної шкоди, позивачка просить суд припинити право ОСОБА_3 на належну йому 1/3 частку у спільній частковій власності на житловий будинок по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. та визнати за ОСОБА_1 право власності на належну ОСОБА_3 1/3 частку у житловому будинку по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.
Представник позивачки ОСОБА_5 подала до суду заяву, якою позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задоволити, а справу просила розглядати без участі позивачки та її представника.
Представник відповідача адвокат ОСОБА_6 подав до суду заяву, де зазначив, що проти задоволення позову не заперечує, його довіритель від своєї частки у спільному майні відмовляється, справу просив розглядати без участі відповідача та його представника.
Суд дослідивши матеріали справи встановив:
- згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 26.01.2006р. виконавчим комітетом Підвисоцької сільської ради на підставі рішення №6 від 29.01.2003р. ОСОБА_1 та ОСОБА_1 належить право власності по 1/3 частки житлового будинку по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.;
- згідно договору дарування від 09.09.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Снятинського районного нотаріального округу ОСОБА_7., зареєстровано в реєстрі за № 1552 ОСОБА_1 належить право власності ще на 1/3 частки житлового будинку по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл., а отже ОСОБА_1 належить 2/3 частки зазначеного будинковолодіння;
- відповідно до свідоцтва про шлюб серії 1-НМ №171472 між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 03.06.2017р. Снятинським РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області зареєстровано шлюб, актовий запис №51;
- із акту №193/01-12 від 04.04.2017р. обстеження господарства по вул. С.Левка, 73 у с. Вовчківці Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. вбачається, що у даному господарстві постійно проживає ОСОБА_3;
- відповідно до Виписки з інвентаризаційних матеріалів Коломийського МБТІ №67-34/307460 від 05.01.2018р., та Висновку ОКП «Коломийське МБТІ» №67-34/307460 від 01.05.2018р. із розрахунком часток житлового будинку ОСОБА_1 належить 73/100 частки житлового будинку по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл., вартістю142064,00 грн., а ОСОБА_3 належить 27/100 частки житлового будинку по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл., вартістю 53885,00 грн., нерухоме майно не підлягає поділу.
Крім того суд, дослідивши інші матеріали справи, зокрема: Технічний паспорт на житловмй будинок по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.; Довідку ПАТ «Прикарпатобленерго» філії «Снятинський РЕМ» №29377 від 29.12.2017р.; Абонентську книжку про оплату за використання природного газу у житловому будинку по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.; Договір №15-04-27/36 від 06.02.2012р. встановив, що ОСОБА_1 постійно проживає у житловому будинку по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. одна, самостійно веде господарство, проводить ремонтні і інші роботи по обслуговуванню будинку та здійснює оплату комунальних послуг, а ОСОБА_3 постійно проживає у своєї дружини і матері у веденні господарства не допомагає, його частка у спільному майні є незначною, він не збирається володіти і користуватися даним майном, припинення його права на частку у даному майні не завдасть йому значної шкоди і частка не може бути виділена йому в натурі, а житловий будинок є неподільним, тому суд приходить до переконання, що позов є обгрунтованим, підставним і підлягає до задоволення.
У роз'ясненнях, які містяться у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (із подальшими змінами) звернено увагу судів на те, що розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону «Про власність», ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України; майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону «Про власність»); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності. Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкриті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
У відповідності до ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших осіб, якщо: 1. частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2. річ є неподільною; 3. спільне володіння і користування майном є неможливим; 4. таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам його сім'ї.
За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. У даному випадку відповідно до розрахунку вартості часток житлового будинку вартість 27/100 частки належної ОСОБА_3 становить 53885,00 грн.
Крім того із Розписки ОСОБА_3 від 06.04.2018р. вбачається, що він отримав від ОСОБА_1 53885,00 грн. грошової компенсації вартості належної йому 1/3 частини житлового будинку по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл., що підтвердило згоду ОСОБА_3 на припинення права власності на його частку у спірному будинковолодінні.
Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що слід припинити право ОСОБА_3 на належну йому 1/3 частку у спільній частковій власності на житловий будинок по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.
Відповідно до ст.141 ЦПК України та п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, оскільки згідно Посвідчення серії А №422490 ОСОБА_1 є особою, віднесеною до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, судовий збір стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а тому із ОСОБА_3 слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 365 ЦК України, ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Припинити право ОСОБА_2 на 1/3 (27/100) частку у спільному майні житлового будинку з належними господарськими будівлями і спорудами по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.
Визнати за ОСОБА_1 право власності 1/3 (27/100) частки житлового будинку з належними господарськими будівлями і спорудами по вул. Миру у с. Підвисоке Снятинського р-ну Івано-Франківської обл., яка на праві спільної часткової власності належала ОСОБА_2.
Стягнути із ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: підпис
Суддя Снятинського районного суду Собко В.М.