79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.06.07 Справа № 4/2314-9/401
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу ВАТ "Західенерго" (ДАЕК), м.Львів
на рішення господарського суду Львівської області від 8.12.2006 року
у справі № 4/2314-9/401
за позовом ВАТ "Прикарпаттяобленерго", м.Івано-Франківськ.
до ВАТ "Західенерго" (ДАЕК), м.Львів
Про стягнення 283 296,61 грн. заборгованості, в т. ч. на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 26031333711237 в Івано-Франківському відділенні ПІБ, МФО 336354, код 00131564, нарахувань за перевищення договірних величин по споживанню електричної енергії в сумі 204416,91 грн. на поточний рахунок № 26002002095980 в Івано-Франківській філії КБ "Фінанси та Кредит" (код 00131564) 22166,63 грн. - пені за прострочення платежів; 16851,78 грн. - трьох відсотків річних: 39861,29 грн. -інфляційних витрат та стягнення судових витрат.
Представники:
Від позивача: Гурова О.М.- заст.нач.юр.відд.
Тихонюк Т.Б.- ю\к
Від відповідача: Карвацький Р.М.- представник.
Роз'яснено права й обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.
Рішенням господарського суду Львівської області від 8.12.2006р. (суддя Данко Л.М.) позов ВАТ «Прикарпаттяобленерго»задоволено частково, стягнено з ВАТ «Західенерго»204416,91 грн. підвищеної плати за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, 16851,78 грн. - річних, 39861,29 грн. інфляційних. В стягненні пені - в позові відмовлено.
Суд мотивував рішення тим, що станом на 1.09.2001р. у відповідача існувала заборгованість за використану електроенергію в сумі 295426,36 грн., а тому електропостачальною організацією в порядку п.2.2 договору, п.7 Постанови КМ України №441 від 24.03.1993р. «Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі»(у редакції , що діяла до 9.04.2002р.), скориговано в односторонньому порядку граничну величину споживання електроенергії на жовтень місяць 2001р. до нульового рівня і листом-повідомленням від 14.09.2001р. повідомлено споживача. Дане повідомлення є невід»ємною частиною договору.Натомість згідно поданого споживачем звіту, ним спожито в жовтні 257917 кВт/год+2920 кВт/год, які складаються з втрат трансформаторів на об»єктах споживача, всього використано 260837 кВт.14.12.2001р. споживачу направлено рахунок №33 на оплату підвищеної плати, яка відповідно до ст.26 Закону України «Про електроенергетику»підлягає стягненню, як п»ятикратна вартість між фактично спожитою і договірною величиною.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, в позові відмовити.
Як на підставу, покликається, що місцевим господарським судом не досліджено всі обставини справи, а саме п.2.2 договору передбачає право електропостачальній організації доводити письмовим повідомленням, що є невід»ємною частиною договору, діючі договірні величини електроспоживання та потужності в години максимального навантаження енергосистеми, коригування величини електроспоживання, доведення нульового ліміту договором не передбачено, на момент направлення повідомлення, не було погодження Держенергонагляду, про що свідчить підпис керівника Держенергонагляду, датований 16.09.2001р., в квитанції від 14.09.2001р., на яку посилається позивач, Бурштинська ТЕС не значиться, а в графі «кому»вказано «Галич ГРЕС», отже квитанція №8213- неналежний доказ у справі.Судом не вірно застосовано норми матеріального права, а саме ст.26 Закону України «Про електроенергетику», оскільки Законом №2706-ІУ від 3.06.2005р. внесено зміні до статті, зменшено відповідальність з п»ятикратної до двохкратної різниці, крім того нарахування підвищеної плати в розмірі 204 461,91 грн. є штрафною неустойкою, до стягнення якої застосовується скорочений строк позовної давності в шість місяців згідно ст.72 ЦК УРСР, про що відповідачем в порядку ч.4 ст.267 ЦК України була подана заява про застосування строку позовної давності.
Крім того, вважає апелянт, судом невірно застосовано норми ст.214 ЦК УРСР, яка втратила чинність, а тому до спірних правовідносин до застосування не підлягає.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, доводи відхилив, покликаючись, що коригування граничної величини споживання електроенергії передбачено п.11 Порядку постачання електроенергії, затвердженого Постановою КМ України №441 від 24.03.1999р., в редакції до 9.04.2002р., а тому не є односторонньою зміною умов договору, скоригована величина була погоджена з представництвом Держенергонагляду, відправлення повідомлення саме Бурштинській ТЕС підтверджено рядком 4 Реєстру та поштовою квитанцією №8213, позивач своїм правом передбаченим п.2.2 договору не скористався, а тому відповідно до ст.26 Закону України «Про електроенергетику»повинен нести відповідальність у розмірі п»ятикратної вартості між фактично спожитою та договірною величиною, застосування скороченого строку позовної давності є безпідставне, оскільки п»ятикратна вартість не є штрафом, а є підищеною вартістю електричної енергії, яка спожита понад заплановані обсяги, що підтверджено листом НКРЕ від 31.05.2005р. №05-39-11/2387, стягнення трьох відсотків річних та інфляційних передбачені положеннями ст.214 ЦК УРСР та ч.2 ст.625 ЦК України і не є тотожними неустойці.
В судовому засіданні до 14.06.2007р. для прийняття постанови оголошено перерву.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
13.06.2001р. між ВАТ «Прикарпатяобленерго»та Бурштинською ТЕС укладено договір про постачання електроенергії, відповідно до п.1.1 якого енергопостачальна організація зобов»язується постачати електроенергію у відповідності з умовами договору, а споживач своєчасно проводити оплату за використану електроенергію та умовах даного договору та використовувати інші умови визначені договором.
За несвоєчасну оплату за використану електроенергію та наявністю заборгованості станом на 1.09.2001р., позивач скоригував споживання електроенергії споживачу на жовтень місяць 2001р. до нульового рівня про що, як стверджує направив повідомлення 14.09.2001р., яке є невід»ємною частиною договору.
Згідно поданого звіту за жовтень 2001р., споживач спожив 257917 кВт\год + 2920 кВт/год, що складають втрати трансформаторів на об»єктах споживання, всього 260837 кВт/год.
За понаддоговірне споживання, на підставі ст.26 Закону України «Про електроенергетику»споживачу нараховано п»ятикратну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною, що становить 260837х0,783696 грн.= 204416,91 грн.
14.11.2001р. позивачем виставлено рахунок №33 до оплати суми, однак відповідач оплату не здійснив.
Відповідно до ч.3 п.7 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою КМ України від 24.03.1999р. №441 (в редакції постанови від 25.11.1999р. №2149), місцеві енергопостачальні організації визначають граничні величини споживання електроенергії всім споживачам , крім населення, в межах розрахункового балансу: споживачам, які не проводять в повному обсязі поточні розрахунки за використану електричну енергію або недотримуються узгоджених графіків погашення заборгованості- на нульовому рівні.
Граничні величини споживання електричної енергії та потужності після погодження з представництвом Держенергонагляду доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором про користування і є невід»ємною частиною договору (п.11 Порядку).
Згідно п.6.1 ПКЕЕ , договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов»язків сторін.
Враховуючи вищенаведене, суд відзначає, що здійснення коригування постачальником електроенергії граничних величин споживання електроенергії має здійснюватись за умови внесення відповідних змін до договору про постачання електричної енергії.
Наведена позиція також викладена в листі НКРЕ від 25.03.2003р. №05-39-17/965 щодо правомірності нарахування п»ятикратної вартості спожитої електроенергії».
Крім того, норма п.11 Порядку, яка діяла в спірний період, передбачала обов»язок направити граничні величини споживання електроенергії та потужності після погодження з представництвом Держенергонагляду.
В матеріалах справи міститься розрахунок потужності на жовтень місяць 2001р. по ВАТ «Прикарпаттяобленерго», затверджений представництвом Держенергонагляду 16.09.2001р., тобто після, як стверджує позивач, направлення 14.09.2004р. повідомлення.
Крім того, повідомлення і квитанція на яке покликається позивач (а.с.14) свідчать, що по квитанції від 14.09 кореспонденцію направлено «Галич РЕС»«по списку 10», що не відповідає долученому реєстру, в якому по списку значиться чотири адресати, а тому не вважається належним доказом відправлення повідомлення.
Позивачем не подано доказів доведення до відповідача письмовим повідомленням скоригованої граничної величини споживання електроенергії на жовтень місяць 2001р. та погодження цієї величини відповідачем, як договірної, шляхом внесення відповідних змін до договору.
Місцевий господарський суд на дані обставини уваги не звернув, а тому прийшов до невірного висновку, про те, що повідомлення від 14.09.2001р. є невід»ємною частиною договору, а тому споживач несе відповідальність, встановлену ст.26 Закону України «Про електроенергетику»№575/97-ВР від 16.10.1997р. (із змінами і доповненнями).
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки:
- підвищена плата не є засобом забезпечення виконання зобов»язання (неустойкою), про що підтверджено в листі НКРЕ від 31.05.2005р. №05-3911/2387, а тому застосування скороченого строку позовної давності є необґрунтоване;
- двократна вартість підвищеної плати встановлена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику»№2706-ІУ від 23.06.2005р., який до правовідносин сторін, які виникли в 2001р. застосуванню не підлягає в силу ст.5 ЦК України.Частина 2 ст.5 ЦК України стосується відповідальності фізичних осіб (Рішення Конституційного Суду України у справі №1-7/99 про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Судові витрати в сумі 783,49 грн. за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
Зайво сплачена сума держмита (1314-783,49)= 530,51 грн. за розгляд апеляційної скарги підлягає поверненню ВАТ «Західенерго»з Державного бюджету України в порядку ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про держане мито».
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ВАТ "Західенерго" (ДАЕК), м.Львів
задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 8.12.2006 року
у справі № 4/2314-9/401 скасувати.
Прийняти нове рішення.
3. В позові відмовити.
Стягнути з ВАТ ВАТ "Прикарпаттяобленерго", м.Івано-Франківськ на користь ВАТ "Західенерго" (ДАЕК), м.Львів 783,49 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.
Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
4. Повернути ВАТ "Західенерго" (ДАЕК), м.Львів з Державного бюджету України 530,51 грн., зайво сплаченого платіжним дорученням №194 від 18.01.2007р. держмита. Довідку видати.
5. Постанова набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в порядку ст.109 ГПК України.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.