Справа № 522/11513/17
Номер провадження 2-а/522/597/18
11 липня 2018 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменка А.В.,
за участю секретаря - Полегенького В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа: Одеський військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -
22.06.2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які виразились у прийнятті рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підстав Архівної довідки від 15.05.2017 року за вих. № 179/1/5006 з додатком та Довідки від 09.03.2017 року за вих. № 305/162; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити дії щодо перерахунку та підвищення пенсії ОСОБА_1 на підстав Архівної довідки від 15.05.2017 року за вих. № 179/1/5006 з додатком та Довідки від 09.03.2017 року за вих. № 305/162, починаючи з моменту її призначення 26 грудня 2013 року, виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення та з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, грошової допомоги для оздоровлення в загальному розмірі 21583,25 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в загальному розмірі 14448,50 грн. та премії згідно Дисциплінарного статуту в загальному розмірі 25503,78 грн.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести виплату ОСОБА_1 донарахованих сум пенсії після її перерахунку на підстав Архівної довідки від 15.05.2017 року за вих. № 179/1/5006 з додатком та Довідки від 09.03.2017 року за вих. № 305/162, в тому числі донарахованих сум за минулий час, починаючи з моменту її призначення 26 грудня 2013 року, виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення та з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, грошової допомоги для оздоровлення в загальному розмірі 21583,25 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в загальному розмірі 14448,50 грн. та премії згідно Дисциплінарного статуту в загальному розмірі 25503,78 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що при обчисленні розміру пенсії ГУПФ протиправно не врахувало фактично отримані у складі грошового забезпечення грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та премію згідно Дисциплінарного статуту.
На підставі авторозподілу справа надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Свяченої Ю.Б. та ухвалою суду від 24.06.2017 року провадження у справі було відкрито.
Ухвалою суду від 16.08.2017 року задоволено клопотання представника Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучено Одеський обласний військовий комісаріат.
Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому визнає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на вимоги ст.ст. 122 та 123 КАС України щодо шестимісячного строку позовної давності та, з урахуванням дати подачі позову 22.06.2017 року, вважає про необхідність залишення без розгляду позовних вимог за період з 26.12.2013 року по 22.12.2016 року.
Крім того, відповідач в своєму відзиві на позов, посилаючись на вимоги Закону України № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2018 року № 45, зазначає, що розрахунок вислуги років та визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців чи окремих його складових для обчислення пенсій не належить до компетенції органів Пенсійного фонду, а призначення та перерахунок пенсії органами Фонду здійснюються на підставі відомостей відповідних міністерств та відомств, які оформлені належним чином, наголошуючи, що проведення перерахунку пенсій на підставі архівних довідок про нараховане грошове забезпечення чи інших довідок, карток особистих рахунків чинним законодавством не передбачено.
Також, в обґрунтування свого відзиву відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України від 13.05.2015 року по справі № 4-рп/2015, в якому суд зробив висновок, що до встановлених виключно законами України нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, на підставі введення яких усі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку, належать лише надбавки, доплати, підвищення.
Також, у відзиві на позов представник відповідача просив справу розглянути за його відсутності.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 21.12.2017 року № 1424/17, про передачу нерозглянутих справ, автоматичним перерозподілом вказана справа передана для розгляду по суті судді Ільченко Н.А.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 19.04.2018 року № 2010/18, про передачу нерозглянутих справ, автоматичним перерозподілом вказана справа передана для розгляду по суті судді Науменко А.В.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.
Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не з'явився, направив до суду відповідь на відзив та заяву про розгляд справи без його участі та просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 11.07.2018 року вимоги позивача з 26.12.13 року по 23.12.2016 року залишені без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у відповідача та з 26 грудня 2013 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), отримує пенсію за вислугу років.
2 червня 2017 року до відповідача звернувся повноважний представник позивача із заявою, в якій просив вчинити дії щодо підвищення позивачу розміру пенсії шляхом здійснення її перерахунку з моменту її призначення 26 грудня 2013 року та провести виплату донарахованих сум пенсії після її перерахунку з включенням (врахуванням) до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премія згідно Дисциплінарного статуту за минулий час.
З поданих відповідачу із заявою додаткових документів, зокрема Архівної довідки від 15.05.2017 року за вих. № 179/1/5006 (а. с. 12), Карти особистого рахунку (а. с. 13) та Довідки від 09.03.2017 року за вих. № 305/162 (а. с. 14) вбачається, що за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням позивачем фактично отримані у складі грошового забезпечення грошова допомога для оздоровлення в загальному розмірі - 21583,25 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в загальному розмірі - 14448,50 грн. та премія згідно Дисциплінарного статуту в загальному розмірі - 25503,78 грн. Дані виплати не були включенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Судом з'ясовано, що за результатами розгляду вищевказаної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на ім'я повноважного представника позивача надіслано Лист № 649/К-11 від 16.06.2018 р., яким повернуто без розгляду, долучені до заяви повноважного представника позивача, Архівна довідка від 15.05.2017 року за вих. № 179/1/5006, Карта особистого рахунку та Довідка від 09.03.2017 року за вих. № 305/162, оскільки, згідно з пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, а проведення перерахунку на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, архівних довідок про нарахування грошового забезпечення та карток особистих рахунків чинним пенсійним законодавством не передбачено.
Не погодившись з означеною відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладеною в Листі № 649/К-11 від 16.06.2017 р., позивач ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивач проходив військову службу в Збройних Силах України, та в грудні 2013 року був звільнений в запас з правом на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивачу з 26 грудня 2013 року призначено пенсію за вислугу років з основним розміром 80% грошового забезпечення та виплачувалася в розмірі 7616,065 грн., що підтверджується, наявним у матеріалах справи, розрахунком пенсії від 28 лютого 2017 року.
Судом з'ясовано, що при обчисленні позивачу пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області враховано наступні складові грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад - 1790,00 грн.; оклад за військове звання - 135,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 40% - 770,00 грн.; середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням (надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці 20%, надбавка за виконання особливо важливих завдань 95%, премія 90%) - 4497,55 грн. Загалом сума грошового забезпечення для обчислення пенсії складає 7192,55 грн.
Натомість, під час призначення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області пенсії позивачу суб'єктом владних повноважень не було враховано наступні складові грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та премії згідно Дисциплінарного статуту.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Приписи ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначено Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007 р., та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260, відповідно до яких розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (п.п. 3 п. 5 Постанови № 1294, п.п. 30.4 п. 30 розділу ХХХ Інструкції № 260).
Вищенаведеними підзаконними нормативно-правовими актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (п.п. 3 п. 5 Постанови № 1294, п.п. 33.1, 33.3 п. 33 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260).
Пунктом «в» статті 27 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України грошову премію визначено як вид заохочення, який застосовується до осіб офіцерського складу.
Командирам (начальникам) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України надано право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення (п.п. 2 п. 5 Постанови № 1294, п.п. 31.1 п. 31 розділу XXXI Інструкції № 260).
Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та премія згідно Дисциплінарного статуту є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до доходу (заробітної плати) застрахованої особи для обчислення пенсії враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 р. № 1170. Даний Перелік не містить таких видів доходів, як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та премія.
Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Між тим, суд вважає за необхідне наголосити, що обов'язок щодо сплати страхових внесків або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за отримані позивачем грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, премії згідно Дисциплінарного статуту, покладено на роботодавця.
Отже, суми виплат, з яких були фактично нараховано та сплачено страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, щомісячна додаткова грошова винагорода, надбавка за бойове чергування, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, премії підсумками року, доплати за тимчасове виконання посади включається до складу заробітної плати та враховується при обчисленні розміру пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 р. (справа № 21-70а15), постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. (справа № 335/2071/15-а), від 20.02.2018року (справа №346/2949/17), від 28.02.2018 р. (справа № 522/9660/16-а), від 22.03.2018 р. (справа № 604/319/17), від 10.05.2018 р. (справа № 638/21271/15-а).
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України, та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онерїлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Дана позиція Суду була підтверджена Рішенням «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996року, у якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Суд залишає поза увагою заяву представника відповідача про не передбачення чинним законодавством України вимог для проведення перерахунку пенсій на підставі довідок про нараховане грошове забезпечення чи інших довідок, карток особистих рахунків.
Свій висновок суд обґрунтовує наступним.
Частина 2 статті 63 Закону № 2262-XII визначає, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону.
При цьому, законодавець не визначає, які саме додаткові документи має право подати пенсіонер, чим наголошує на їх можливій різноманітності.
Крім того, і абзацом другим пункту 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, передбачена можливість пенсіонерам подавати органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Також, пункт 7 Порядку передбачає наступні документи, які подаються для призначення пенсії: грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.
При цьому, знову ж таки, Порядком не визначено конкретних форм зазначених довідок, що, також, дає можливість стверджувати про їх можливу різноманітність.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 довідка від 15.05.2017 року за вих. № 179/1/5006 (а. с. 12), Карта особистого рахунку (а. с. 13) та Довідка від 09.03.2017 року за вих. № 305/162 (а. с. 14) є саме тими документами, які передбачені частиною 2 статті 63 Закону № 2262-XII та абзацом другим пункту 23 Порядку, та всебічно відображають розмір грошового забезпечення позивача за останні 24 місяці перед звільненням.
Посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 № 4рп/2015 є безпідставним, оскільки стосується перерахунку пенсій після її призначення у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Тоді як, предметом даного спору є законність рішення відповідача щодо відмови у включені до складу грошового забезпечення видів виплат, отриманих позивачем за останні 24 місяці перед звільненням з військової служби, тобто до призначення пенсії.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленій в постанові від 20.02.2018 року у справі № 346/2949/17.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені, обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, ч. 9 ст. 205, ст.ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області , третя особа: Одеський військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які виразились у прийнятті рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі Архівної довідки від 15.05.2017 року за вих. № 179/1/5006 з додатком та Довідки від 09.03.2017 року за вих. № 305/162.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити дії щодо перерахунку та підвищення пенсії ОСОБА_1 на підставі Архівної довідки від 15.05.2017 року за вих. № 179/1/5006 з додатком та Довідки від 09.03.2017 року за вих. № 305/162, починаючи з моменту її призначення 23 грудня 2016 року, виходячи основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення та з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, грошової допомоги для оздоровлення в загальному розмірі 21583,25 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в загальному розмірі 14448,50 грн. та премії згідно Дисциплінарного статуту в загальному розмірі 25503,78 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести виплату ОСОБА_1 донарахованих сум пенсії після її перерахунку на підставі Архівної довідки від 15.05.2017 року за вих. № 179/1/5006 з додатком та Довідки від 09.03.2017 року за вих. № 305/162, в тому числі донарахованих сум за минулий час, починаючи з моменту її призначення 23 грудня 2016 року, виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення та з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, грошової допомоги для оздоровлення в загальному розміру 21583,25 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в загальному розмірі 14448,50 грн. та премії згідно Дисциплінарного статуту в загальному розмірі 25503,78 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 17 липня 2018 року.
Суддя А.В.Науменко
11.07.18