Іменем України
04 липня 2018 року м. Кропивницький
справа № 398/3552/16-ц
провадження № 22-ц/781/941/18
Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л.
за участі секретаря - Діманової Н.І.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 березня 2018 рокуу складі судді Бугайченко Т.А. і
У жовтні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та просило стягнути з відповідача 31116,64 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 19.05.2008, яка складається з: 2944,45 грн. - заборгованість за кредитом; 23302,35 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3150 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п.8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина); 1469,84 грн. - штраф (процентна складова).
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору від 15.10.2008 відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, однак порушив умови договору та норми закону, які регулюють дані відносини, і має погасити заборгованість.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що не зважаючи на запити суду щодо надання банком доказів отримання відповідачем кредитної картки, яка була відкрита 03.07.2013 з терміном дії до 09/16 та доказів використання картки шляхом зняття коштів саме відповідачем, такі докази до суду не надані.
Фотознімок наданий банком на підтвердження вказаної обставини, не може бути визнаний судом належним та допустимим доказом даної обставини, оскільки із нього взагалі не зрозуміло яку картку в руках тримає відповідач та який строк її дії.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів ті обставини, які були встановлені під час розгляду справи та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом не вивчено надані документи (виписку про рух коштів, розрахунок заборгованості, фото відповідача, відомості про наявність та строк дії карток) та пояснення позивача по справі, не надано належної правової оцінки щодо часткового виконання відповідачем обов'язку по сплаті кредитної заборгованості, прийняття його умов до виконання.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.
Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглянути справу без його участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.10.2008 року між ЗАТ Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання банківських послуг у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
На підставі вказаного договору відповідачеві була видана кредитна картка зі строком дії до 05/12.
Під час дії кредитного договору кредитний ліміт збільшувався і станом на 10.05.2011 року становив 3000 грн.
У період строку дії кредитного договору відповідач активно користувався кредитною карткою.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, наданого представником банку, 01.01.2013 заборгованість за кредитом була відсутня (а.с. 31 зворотний бік).
Відповідно довідки наданої банком на запит суду 03.07.2013 року відповідачеві була видана нова кредитна картка зі строком дії до 09/16 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що не зважаючи на запити суду щодо надання банком доказів отримання ОСОБА_4 кредитної картки НОМЕР_1, яка була відкрита 03.07.2013 з терміном дії до 09/16 та доказів використання картки шляхом зняття коштів саме відповідачем, такі докази до суду надані не були.
При цьому, фотознімок наданий банком на підтвердження вказаної обставини (а.с. 120), не може бути визнаний судом належним та допустимим доказом даної обставини, оскільки із нього взагалі не зрозуміло яку картку в руках тримає відповідач та який строк її дії.
Проте з такими висновками суду погодитись неможна виходячи з наступного.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст. 549 ч.1 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст.ст. 625,1052 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі невиконання ним обов'язків, встановлених договором позики, позикодавець (позивач) має право вимагати від відповідача дострокового повернення позики та сплати належних йому процентів.
Матеріалами справи підтверджується, 15.10.2008 між ЗАТ Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання банківських послуг у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.6-13).
На підставі вказаного договору відповідачеві була видана кредитна картка зі строком дії до 05/12.
Під час дії кредитного договору кредитний ліміт збільшувався і станом на 10.05.2011 року становив 3000 грн.
Наданим позивачем витягом з програмного забезпечення підтверджується, що 03.07.2013 року ОСОБА_4 повторно була видана кредитна картка НОМЕР_1, зі строком дії 09/16 (а.с.76,158,159).
Випискою по особовому рахунку ОСОБА_4 (а.с.65-75,111-118) та розрахунком заборгованості (а.с.30-32) підтверджується рух коштів по кредитній картці, тобто їх зняття та їх погашення.
Станом на 30.09.2016 заборгованість становить 31116,64 грн., яка складається з: 2944,45 грн. - заборгованість за кредитом; 23302,35 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3150 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п.8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина); 1469,84 грн. - штраф (процентна складова).
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що банком не надано доказів отримання ОСОБА_4 кредитної картки НОМЕР_1, яка була відкрита 03.07.2013 з терміном дії до 09/16 та доказів використання картки шляхом зняття коштів саме відповідачем.
Даних про те, що картку видано іншій особі, яка і отримувала кошти та дізнавшись про це ОСОБА_4 повідомив банк та звернувся до правоохоронних органів, матеріали справи не містять.
За приписами ст.ст. 1049-1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позичкодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась на його банківський рахунок.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.
Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.
У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки(повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Зазначений висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.
Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право змінювати Тарифи.
При цьому, банк зобов'язаний не менш як за 7 днів до введення змін проінформувати про це Клієнта.
Матеріалами справи підтверджується, що банк в односторонньому порядку вніс зміни до тарифів, а саме: з 01.01.2013 - пільговий період - 55 днів, базова відсоткова ставка в місяць - 2,5 %; з 01.09.2014 базова відсоткова ставка в місяць - 2.9 %; з 01.04.2015 - базова відсоткова ставка в місяць - 3,6%.
Належних та допустимих доказів, що ОСОБА_4 про підвищення відсоткової ставки був повідомлений, банком не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 2944,45 грн., а також проценти за користування кредитом з розрахунку 36 % річних, що становить 3104,49 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення пені та штрафів, колегія суддів виходить з правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 3150 грн., а позовні вимоги про стягнення 250 грн. штрафу (фіксована частина) та 1469,84 грн. штрафу (процентна складова) задоволенню не підлягають.
Порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, відповідно п.4 ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги банк сплатив 3445 грн. судового збору та враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 29,6%, пропорційно до задоволених вимог на користь банку з відповідача підлягає стягненню 1019,72 грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 9198 грн. 94 коп. заборгованості за кредитним договором №б/н від 19.05.2008 року, з яких: 2944 грн. 45 коп. - заборгованості за кредитом; 3104 грн. 49 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 3150 грн. - пеня., а також 1019 грн. 72 коп. судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 13.07.2018.
Головуючий суддя С.І.Мурашко
Судді А.М.Головань
О.Л.Карпенко