Справа № 510/779/18
09.07.2018 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Бошков І.Д.;
-за участю секретаря Занфір О.В.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.
Позивач, його представник ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягали, просили розглянути справу без їх участі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.3ст.200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся із відповідними вимогами та просив визнати за ним в порядку спадкування право власності на спадкове майно, зазначивши, що за життя його матері - ОСОБА_4 належало:
-НОМЕР_6, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,80 кв.м., житловою площею 28,00 кв.м., підсобною площею 16,80 кв.м., на підставі свідоцтва № 841 про право власності на житло від 21.12.1993 року.
-НОМЕР_7, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з житлового будинку літ. А загальною площею 48,50 кв.м., житловою площею 33,00 кв.м., підсобною площею 15,5 кв.м., сараю літ. Б,Г,Д,З, літньої кухні літ. К, вбиральні літ. В, гаражу літ. Ж, бані літ. И, огорожі 1-3, спорудження 4, на підставі договору дарування № 2243 від 14.10.2003 р.
-земельна ділянка загальною площею 0, 0596 га. (із кадастровим номером: НОМЕР_5), розташована за адресою: АДРЕСА_1, виділена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 23.12.2010 р.
-вклади з залишками в ТВБВ № 10015/0371 філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк»: НОМЕР_3 в розмірі 6848,10 грн., № НОМЕР_2 в розмірі 5833,80 грн., № НОМЕР_1 в розмірі 2810,40 грн. та вклади в ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ КБ «Укргазбанк», які відкриті на ім'я померлої ОСОБА_4.
На випадок смерті ОСОБА_4 не розпорядилась належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. - померла. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є її син - ОСОБА_1, позивач у справі та її син - ОСОБА_2, відповідач у справі. Інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині після смерті спадкодавця немає. У відповідний 6-місячний строк, ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся, однак позивач прийняв спадщину з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.Протягом строку, встанволеного для прийняття спадщини з моменту її відкриття, позивач про відмову від спадщини не заявляв, а отже фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_4, в порядку ч.ч. 1,5 ст. 1268 ЦК України, вступом в управління та володіння спадковим майном. Відповідач після смерті спадкодавця будь-яких дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини не вчинив, не заперечував про те, щоб позивач оформив на себе спадкове майно після смерті спадкодавця. Враховуючі ці обставини, позивач пізніше звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на вищевказане нерухоме майно, однак йому в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів, щодо спадкового нерухомого майна, про що 16.01.2018р. нотаріусом було винесено вмотивовану постанову. Після смерті ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на вищевказане нерухоме майно, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_4 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інший спадкоємець першої черги за законом, відповідач ОСОБА_2, не заперечував, щоб позивач оформив право власності на спадкове майно після сметрі спадкодавця, на своє ім'я, про що надав суду відповідну заяву.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України). У відповідний 6-місячний строк, ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся, однак, протягом строку, встановленого для прийняття спадщини з моменту її відкриття, позивач про відмову від спадщини не заявляла, на момент смерті спадкодавця проживав разом із нею, а отже фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_4, в порядку ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, вступом в управління та володіння спадковим майном. Відповідач після смерті спадкодавця будь-яких дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини не вчинив, не заперечував про те, щоб позивач оформив на себе спадкове майно після смерті спадкодавця.
Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном, оскільки про відмову від прийняття спадщини у встановлений законом строк він не заявляв, пізніше звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак, в даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач не має можливості у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів, щодо спадкового нерухомого майна, про що 16.01.2018р. нотаріусом було винесено вмотивовану постанову.
Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч.ч. 3,5 ст. 1268 ЦК України, однак, він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки за життя ОСОБА_4 не було зареєстровано належним чином її право власності на нерухоме майно у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а після її смерті зробити це не можливо, оскільки згідно із положеннями ст. 25 ЦК України, правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. У випадку смерті власника нерухомого майна, первинну реєстрацію права власності на яке не було проведено та правовстановлюючий документ на яке відсутній, питання про перехід права власності на це нерухоме майно до спадкоємця повинно вирішуватися у судовому порядку. Таким чином нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, у зв'язку із чим в даний час позивач вимушена звернутися до суду із позовом.
У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на вищевказане нерухоме майно, що є предмет спору, з підстав прийняття спадщини за законом, однак, з незалежних від нього причин він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на спадщину, у звязку із чим був вимушений звернутися за захистом прав та інтересів до суду.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1228, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом право власності на:
НОМЕР_6, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,80 кв.м., житловою площею 28,00 кв.м., підсобною площею 16,80 кв.м.
НОМЕР_7, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з житлового будинку літ. А загальною площею 48,50 кв.м., житловою площею 33,00 кв.м., підсобною площею 15,5 кв.м., сараю літ. Б,Г,Д,З, літньої кухні літ. К, вбиральні літ. В, гаражу літ. Ж, бані літ. И, огорожі 1-3, спорудження 4.
-земельну ділянку загальною площею 0, 0596 га. (із кадастровим номером: НОМЕР_5), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виділену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 23.12.2010 р.
-вклади з залишками в ТВБВ № 10015/0371 філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк»: НОМЕР_3 в розмірі 6848,10 грн., № НОМЕР_2 в розмірі 5833,80 грн., № НОМЕР_1 в розмірі 2810,40 грн. та вклади в ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ КБ «Укргазбанк», які відкриті на ім'я померлої ОСОБА_4,
після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І.Д. Бошков