Справа № 510/809/18
09.07.2018 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Бошкова І.Д.;
-за участю секретаря Занфір О.В.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.
Позивач, його представник ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягали, просили про розгляд справи без їх участі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.3ст.200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся із відповідними вимогами та просив визнати за ним в порядку спадкування право власності на спадкове майно, зазначивши, що за життя його батькові - ОСОБА_4 належало:
-земельна ділянка загальною площею 1, 96 га., розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 12.03.2004 р.
На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядився належним йому майном, 08.02.2016 року залишив заповіт № 88 на ім'я свого сина - ОСОБА_1, позивача по справі, ІНФОРМАЦІЯ_1. - помер. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Спадкоємство після його смерті здійснюється за заповітом. Інший спадкоємець першої черги за законом, жінка спадкодавця, ОСОБА_2, відповідачка по справі, спадщину не прийняла та не заперечувала щоб позивач оформив спадкове майно на своє ім'я . У відповідний 6-місячний строк, після смерті спадкодавця, позивач (як спадкоємець за заповітом) до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся, однак він прийняв спадщину з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.На час відкриття спадщини, позивач постійно проживав разом із спадкодавцем, протягом строку встановленого для прийняття спадщини позивач про відмову від спадщини не заявляв, а отже фактично прийняв спадщину, що залишилася після смерті спадкодавця в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вступом в управління та володіння спадковим майном. Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказану земельну ділянку, про що 31.08.2017р. нотаріусом було винесено вмотивовану постанову. Після смерті ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельну ділянку, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_4 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інший спадкоємець першої черги за законом (відповідач) спадщину не прийняв, не заперечував проти визнання за позивачем права власності на спадкове майно, після смерті спадкодавця.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1223 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, на момент смерті спадкодавця проживав разом із ним, не заявив про відмову від спадщини, пізніше подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, отже вважається таким, що її прийняв.
Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак, він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки за життя ОСОБА_4 було загублено оригінал державного акта на право приватної власності на землю, а на підставі його копії неможливо оформити спадщину, у зв'язку із тим, що закон пов'язує набуття права власності на нерухоме майно із відповідною державною реєстрацією цього права, а згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки фізичної особи припиняється у момент її смерті, про що нотаріусом винесено вмотивовану постанову від 31.08.2017р. у зв'язку із чим в даний час позивач вимушений звернутися до суду із позовом. У випадку смерті власника нерухомого майна, первинну реєстрацію права власності на яке не було проведено та правовстановлюючий документ на яке відсутній, питання про перехід права власності на це нерухоме майно до спадкоємця повинно вирішуватися у судовому порядку.
У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, одним із шляхів захисту прав громадян на землю є визнання прав.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на вищевказану земельну ділянку, що є предметом спору, з підстав прийняття спадщини за заповітом, однак, з незалежних від нього причин він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на спадкове майно, у зв'язку із чим був вимушений звернутися за захистом прав та інтересів до суду.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1228, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 126, 152 ЗК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на:
-земельну ділянку загальною площею 1, 96 га., розташовану на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 12.03.2004 р.,
після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І.Д. Бошков