донецький апеляційний господарський суд
пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
Постанова
Іменем України
09.07.2018 справа №905/2391/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого (судді-доповідача): Суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_5, за довіреністю; ОСОБА_6, за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Покровськ, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від26.01.2018 (підписано 26.01.2018)
у справі№ 905/2391/17 (суддя Ю.С. Мельниченко)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія", м. Васильків, Київська область
до Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Покровськ, Донецька область
простягнення 20 736 268,83 грн.
До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія", м. Васильків, Київська область (Позивач) із позовом до Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Покровськ, Донецька область (Відповідач) про стягнення 20 736 268,83 грн., з яких: 9 679 745,59 грн. - сума боргу, 1 761 713,70 грн. - пеня, 999 267,98 грн. - 3% річних, 8 295 541,56 грн. - інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.01.2018 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість за договором субпідряду №2-222/2 від 09.11.2012 в розмірі 9 679 745,59 грн., 3% річних в розмірі 797 186,72 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 980 342,33 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 213 623,09 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також на те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував строк позовної давності до спірної суми заборгованості.
Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що висновок суду першої інстанції щодо встановлення факту визнання Відповідачем спірної заборгованості є хибним, оскільки Позивачем цей факт недоведений, належних доказів останнім не надано; строк позовної давності за актом приймання виконаних робіт за травень 2013 року сплинув 02.07.2016, а за актом за грудень 2013 року - 02.02.2017.
Серед іншого, Відповідач також зауважує на тому, що акти звіряння взаєморозрахунків, підписані нібито головним бухгалтером ОСОБА_7, не є доказом визнання заборгованості, а тому не можуть слугувати підставою до переривання строків позовної давності, про застосування яких Відповідачем було заявлено.
Відповідач наголошує, що судом першої інстанції не враховано, що акти звіряння взаєморозрахунків були підписані неуповноваженою на вчинення таких дій особою.
Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив, яким останній проти доводів апеляційної скарги заперечив за мотивами того, що акт приймання-передачі виконаних робіт був складений та підписаний у відповідності до законодавства, уповноваженими представниками сторін, із зазначенням дати та реквізитів договору. Крім того, Позивач вважає, що акти звіряння взаєморозрахунків, які підписані сторонами, свідчать про визнання Відповідачем боргу, та, як наслідок, про переривання строку позовної давності.
Також Позивач вважає, що акт звіряння взаєморозрахунків був підписаний станом на 08.06.2015, що є датою його підписання, а особа, яка його підписала з боку Відповідача, на цю дату перебувала на посаді головного бухгалтера та мала необхідний обсяг повноважень.
Від Позивача 12.06.2018 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме копій листів від 14.01.2014 ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та від 30.01.2014 ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія", якими між сторонами погоджено відстрочення заборгованості до 31.12.2014 за Договором субпідряду №2-222/2 від 09.11.2012 на суму 9 777 520,80 грн., яке судовою колегією в ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 не було задоволено, за мотивами того, що направлені Позивачем за допомогою електронної пошти копії листів не засвідчені належним чином.
В подальшому, 09.07.2018 від Позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи засвідчених належним чином копій листів від 14.01.2014 б/н та 30.01.2014, за змістом яких сторонами погоджено відстрочення заборгованості до 31.12.2014 за Договором субпідряду №2-222/2 від 09.11.2012 на суму 9 777 520,80 грн. Оригінали зазначених листів оглянуті судовою колегією в судовому засіданні, копії вказаних документів долучені до матеріалів справи в порядку ч. 3 ст. 269 ГПК України. Судовою колегією визнано обґрунтованими доводи Позивача щодо неможливості надання зазначених доказів до суду першої інстанції через неможливість вчасного вивезення їх з непідконтрольної державі території за місцем попереднього розташування підприємства на час виникнення спірних відносин в м. Донецьку.
Представник Позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.
Інших клопотань від учасників справи не надходило.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:
- укладення між сторонами договору субпідряду № 2-222/2 від 09.11.2012 (далі - Договір), за умовами якого Позивач зобов'язався протягом 2012 року виконати роботи поточного ремонту автомобільної дороги Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь, км 35+620 - км 37+620, відповідно до розрахунку договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору, а Відповідач - надати Позивачу будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт;
- факт виконання Позивачем на користь Відповідача обумовлених умовами Договору робіт на загальну суму 9 777 520,80 грн. та прийняття їх Відповідачем;
- факт підписання сторонами без доповнень та зауважень актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 9 777 520,80 грн.;
- підписання між сторонами 31.05.2013 та 30.12.2013 заяв про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги, на суму 10 000,00 грн. та 87 775,21 грн. відповідно.
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором субпідряду №2-222/2 від 09.11.2012 щодо оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого, на думку Позивача, наявні підстави для стягнення суми основного боргу, нарахованих на нього 3% річних, інфляційних втрат та пені. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 11, 15, 16, 838, 853 Цивільного кодексу України, ст. 20, 193 Господарського кодексу України.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на сплив строку позовної давності, зауважуючи на тому, що 31.05.2013 між сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 року на суму 999 999,60 грн., 30.12.2013 акт за грудень 2013 року на суму 8 777 521,20 грн., а отже, на думку Відповідача, строк пред'явлення вимоги про оплату по акту за травень 2013 року настав 01.07.2013, а по акту за грудень 2013 року - 01.02.2014, з огляду на що, 02.07.2016 сплинув строк позовної давності по акту приймання виконаних робіт за травень 2013 року, а 02.02.2017 - по акту приймання виконаних робіт за грудень 2013 року.
Щодо акту звіряння розрахунків, Відповідач вважав, що факт підписання акту звіряння взаєморозрахунків не є підставою переривання строку позовної давності, а так само й доказом наявності або відсутності заборгованості, оскільки акт звірки бухгалтерів не є первинним документом, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами; заступник головного бухгалтера ДП "Донецький облавтодор" не є посадовою особою Відповідача, уповноваженою на вчинення правочину з визнання боргу.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту переривання строку позовної давності підписанням сторонами актів звіряння взаєморозрахунків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі Договору та регулюються нормами ч.ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 232, 237, Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 256, 257, ч. 1 ст.260, ч. 1, 3 ст. 264, ст.ст. 546, 549, 610-612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, матеріалами справи підтверджується, що грошове зобов'язання в сумі 1 098 364, 99 грн. - є простроченим, за наступних підстав.
Відповідач наголошує, що строк позовної давності за актом приймання виконаних робіт за травень 2013 року сплинув 02.07.2016, а за актом за грудень 2013 року - 02.02.2017.
Серед іншого, Відповідач також зауважує на тому, що відповідно до наказу №74-ВК ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 10.06.2015 ОСОБА_7 звільнена з посади головного бухгалтера за переведенням на посаду заступника головного бухгалтера. Таким чином, оскільки на акті звіряння взаємних розрахунків з датою звірки до 08.06.2015, не стоїть дата його підписання, то неможливо встановити чи мала ОСОБА_7 необхідні повноваження для його підписання чи вже перебувала на посаді заступника головного бухгалтера і, відповідно до посадової інструкції, не була наділена таким правом, а отже цей акт не є доказом визнання заборгованості, а тому не може слугувати підставою до переривання строків позовної давності, про застосування яких Відповідачем було заявлено
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору Позивачем у травні, грудні 2013 року були виконані обумовлені Договором роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), які не містять будь-яких заперечень Відповідача стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), які підписані керівниками сторін та скріплені печатками підприємств, без будь-яких зауважень та претензій щодо об'єму, якості та визначеної вартості, завірені печатками підприємств, що свідчить про прийняття Відповідачем виконаних робіт на загальну суму 9 777 520,80 грн.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Судова колегія вважає, що підписанням актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, Відповідач погодився з переліком, обсягом виконаних робіт та їх вартістю.
Щодо доводів апеляційної скарги про сплив строку позовної давності, судова колегія вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідач, листом від 14.01.2014 б/н повідомив Позивача про те, що роботи, виконані, зокрема, за спірним Договором, у повній відповідності до його умов, жодних зауважень щодо обсягів, строків виконання, якості не має. Проте, у зв'язку із затримкою фінансування обсягів робіт, просив відстрочити сплату заборгованості, зокрема, за спірним Договором, в розмірі 9 679 745,59 грн. - до 31.12.2014.
Позивач листом від 30.01.2014 б/н погодив відстрочення сплати заборгованості, зокрема, за спірним Договором, в розмірі 9 679 745,59 грн. - до 31.12.2014.
Оригінали зазначених листів оглянуто судовою колегією в судовому засіданні.
З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності щодо стягнення з Відповідача заборгованості, яка становить предмет спору у даній справі, не порушений, але саме через зміну сторонами строку погашення зазначеної заборгованості до 31.12.2014.
Отже право Позивача на отримання оплати за виконані роботи за Договором, з урахуванням зміни сторонами строку оплати, є порушеним з 01.01.2015.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що Позивач звернувся з позовом до суду в межах строку, визначеного ст. 256 Цивільного кодексу України. Отже дослідження спірного акту звіряння розрахунків на наявність ознак визнання суми боргу Відповідачем не має правового сенсу.
Щодо предмету спору в межах даної справи, який стосується періоду прострочення оплати суми заборгованості, то у зв'язку з тривалим характером порушеного права, трирічний строк позовної давності має відраховуватись: з моменту кожного дня прострочення - за вимогами про стягнення 3% річних, а за вимогами про стягнення інфляційних втрат - з останнього числа кожного повного місяця, за який такі втрати настали.
Оскільки Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання щодо проведення розрахунків не виконав, Позивачем заявлено до стягнення інфляційні в сумі 8 295 541,56 грн. за період з 01.02.2014 по 10.07.2017 та 3% річних в розмірі 999 267,98 грн. за вказаний період.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Судовою колегією перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних зроблений судом першої інстанції та визнано його частково невірним через невірно визначений період прострочення, без врахування зміни сторонами строку оплати за Договором.
Як вбачається з наданих Позивачем листів сторонами було здійснено відтермінування сплати заборгованості до 31.12.2014, отже з урахуванням умов оплати, визначених сторонами, кінцевим днем оплати за виконані роботи є 31.12.2014, а право Позивача на отримання оплати за виконані роботи є порушеним з 01.01.2015, а не з 01.02.2014, як це визначено останнім та з чим помилково погодився суд першої інстанції.
За таких підстав судова колегія вважає, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України має проводитись починаючи з 01.01.2015, включення зазначених сум до відповідного розрахунку раніше не базується на матеріалах справи.
Зазначене порушення призвело до неправомірного завищення інфляційних втрат та 3% річних, обґрунтований розмір яких складає 7 146 276,42 грн. та 732 743,48 грн. відповідно, за період з 01.01.2015 по 10.07.2017.
Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області 04.09.2017 у справі № 905/1497/17 підлягає зміні в частині розміру стягнення з Відповідача на користь Позивача сум 3% річних з "797 186,72 грн." на "732 743,48 грн." та інфляційних втрат з "7 980 342,33 грн." на "7 146 276,42 грн.", а також в частині розподілу судових витрат, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають 3% річних в розмірі 732 743,48 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 146 276,42 грн., в стягненні решти 3% річних в розмірі 834 065,91 грн. та інфляційних втрат в розмірі 64 443,24 грн. слід відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2018 у справі № 905/2391/17 - слід залишити без змін.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 270, 273, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Покровськ, Донецька область задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2018 у справі № 905/2391/17 - змінити в частині стягнення суми інфляційних втрат з "7 980 342,33 грн." на "7 146 276,42 грн." та 3% річних з "797 186,72 грн." на "732 743,48 грн.", а також судових витрат.
Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Стягнути з Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 32001618, місцезнаходження - 85307, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Захисників України, будинок 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія" (код ЄДРПОУ 35174848, місцезнаходження - 08600, Київська область, місто Васильків, вул. Володимирська, буд. 57А, офіс 11) заборгованість за договором субпідряду №2-222/2 від 09.11.2012 в розмірі 9 679 745,59 грн., 3% річних в розмірі 732 743,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 146 276,42 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 203 223,82 грн.".
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2018 у справі № 905/2391/17 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія" (код ЄДРПОУ 35174848, місцезнаходження - 08600, Київська область, місто Васильків, вул. Володимирська, буд. 57А, офіс 11) на користь Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 32001618, місцезнаходження - 85307, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Захисників України, будинок 2) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 15 598,91 грн.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16.07.2018.
Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка
Судді І.В. Зубченко
ОСОБА_3