18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
10 липня 2018 року м. Черкаси справа № 925/372/18
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (м. Черкаси) про стягнення 23 407 771,64 грн.
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованості в розмірі 23 407 771,64 грн., з яких: 2 510 123,93 грн. як 3 % річних, 10 739 132,15 грн. пені, 10 158 515,56 грн. інфляційних втрат за прострочення розрахунків за спожитий газ на підставі договору від 11.04.2017 № 17-256-Н купівлі-продажу природного газу, укладеного між сторонами у справі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, а саме: 485 915,77 грн. пені та 124 045,06 грн. 3% річних, в решті вимог в позові просить відмовити через відсутність прострочення сплати коштів. В частині інфляційних вказав, що вони нараховані поза межами періоду існування заборгованості за газ у відповідача.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заслухавши доводи і пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:
З матеріалів справи вбачається наступне:
11.04.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Продавець, позивач по справі), в особі начальника Департаменту реалізації газу ОСОБА_3. який діє на підставі довіреності від 28.12.2016 № 14-195 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (далі - Покупець, відповідач по справі), в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, був укладений договір № 17-256-Н купівлі-продажу природного газу (далі - Договір, а.с. 12-16), за умовами якого Продавець зобов'язується передати покупцеві у 2017 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що передається за цим Договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець передає покупцеві з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 59 000,000 тис. куб. метрів (п'ятдесят дев'ять мільйонів кубічних метрів), у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): квітень - 25 000,000, травень - 9 000,000, червень - 6 000,000, липень - 6 000,000, серпень - 6 000,000, вересень - 7 000,000.
Відповідно до п. 5.1. Договору з 01 квітня 2017 року ціна на природний газ становить 4 942,00 грн. за 1 000 куб.м., крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 5 930,40 грн. з ПДВ (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять гривень 40 коп.).
Відповідно до п. 5.3. Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається з сум вартості місячних поставок природного газу.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період квітня - вересня 2017 року Позивач поставив, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 331 657 032,88 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 17-22) та не заперечено представниками сторін.
При цьому у квітні 2017 року відповідач отримав газ на суму 162 755 380,20 грн., а у травні 2017 - на суму 52 829 877,20 грн. (акти а.с. 17,18).
Спору з приводу кількості, якості та вартості газу за вказаний період між сторонами нема.
Станом на час розгляду справи основний борг за газ відповідачем сплачено повністю, що підтверджено представниками сторін та розрахунками позивача.
Відповідно до п. 6.1. Договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем-відповідачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (Офіційний вісник України, 2005, № 2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
У разі надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
З приводу цього пункту 6.1. Договору відповідач зауважує, що сторонам фактично було погоджено два джерела сплати коштів за газ:
- за рахунок власних коштів (отриманих як оплата від споживачів) до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу та
- за рахунок державних компенсацій різниці в тарифах за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (абз. 3 п. 6.1.).
З матеріалів справи вбачається, що сторони ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Черкасигаз Збут", за участі ГУ Державної казначейської служби України, Департаменту фінансів Черкаської облдержадміністрації, склали між собою Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (далі - Протокольні рішення, а.с. 225-239). В пункті 1 цих протокольних рішень вказано, що їх предметом є організація проведення взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.
Відповідно до вказаних протокольних рішень, за рахунок коштів державного бюджету України між сторонами у справі фактично проводилися розрахунки за поставлений за Договором природний газ у такому розмірі:
- № 2939 від 19.06.17. на суму 80 000 000,00 грн.;
- № 3085 від 19.07.17. на суму 65 000 000,00 грн.;
- № 3297 від 17.08.17 на суму 5 000 000,00 грн.;
- № 3510 від 19.09.17 на суму 10 000 000,00 грн.;
- № 3697 від 19.10.17 на суму 10 000 000,00 грн.
Відповідно до п. 3 Спільних протокольних рішень, Сторони зобов'язуються, зокрема, перераховувати кошти кожній визначеній наступній Стороні, а Сторона остання - перерахувати їх до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.
Тобто, ТОВ "Черкасигаз Збут", як сторона 3 у ланцюжку перерахувань бюджетних коштів, зобов'язаний був здійснити оплату за придбаний по Договору № 17-256-Н природний газ на суму, зазначену у кожному спільному протокольному рішенні, на наступний день з дня надходження до нього бюджетних коштів від Департаменту фінансів Черкаської облдержадміністрації.
При цьому попередні учасники ланцюжка перерахування коштів вказують у призначенні платежу, що кошти ідуть в оплату за конкретний місяць 2017 року, а відповідач у справі вказує у призначені платежу лише про оплату "за природний газ за 2017 рік" із посиланням на договір між сторонами.
У позивача немає доказів того, що відповідач затримував перерахування йому коштів за газ, які виділялися на підставі спільних протокольних рішень (а.с. 225-239 том 1).
Сторони визнають, що всі ці спільні протокольні рішення були реально профінансовані коштами з Державного бюджету України та виконані.
У відповідності до механізму взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеним Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим Постановою) Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (на час розгляду справи вона вже втратила чинність), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими проводами.
Між сторонами виник спір з приводу застосування умов п. 6.1. договору та спільних протокольних рішень, якими встановлено різні строки розрахунків за газ і чи впливають умови цих протокольних рішень на право позивача нарахувати відповідачу санкції за порушення строків розрахунків за газ.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на висновки Верховного Суду та Верховного Суду України у постановах 2014,2015 та 2018 років, зокрема, у справах № 924/1265/13; № 902/1652/13; № 910/9806/16; № 915/789/16, № 906/242/17; № 908/63/17.
Проти врахування цих правових позицій представник позивача заперечив з підстав, що вона стосувалася ще тих договорів на купівлю-продаж природного газу, які не мали умови в п. 6.1. умови про незмінність строків розрахунків за газ підписанням спільних протокольних рішень і такі умови договорів Верховним Судом не оцінювалися.
Суд встановив і це не заперечено представниками сторін, що в перелічених постановах Верховний Суд висловив правову позицію, що укладенням (підписанням) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу. При цьому ст. 625 ЦК України про нарахування 3% річних та інфляційних втрат може у такому випадку застосовуватися лише у разі здійснення розрахунку за газ поза межами порядку і строків, які встановлені для оплати за газ у спільних протокольних рішеннях.
Заслухавши та оцінивши доводи представників обох сторін з приводу порядку і строків розрахунків за газ, які вказані у п. 6.1. договору між сторонами від 11.04.2017 та з приводу умов спільних протокольних рішень, судом було встановлено наступне:
Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, які наявні у справі в копіях, підписані сторонами та ГУ Державної казначейської служби України, Департаментом фінансів Черкаської облдержадміністрації, предметом яких є організація проведення їх сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Всі спільні протокольні рішення за своїми умовами є однотипними.
В розділі 3 вказано, що всі сторони спільних протокольних рішень зобов'язуються перерахувати кошти наступній стороні у ланцюжку перерахувань не пізніше наступного дня після зарахування їх на рахунок.
При цьому спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням. Це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування (п. 5.2., 5.3.).
Позивач висловив думку, що спільне протокольне рішення за своїм правовим змістом на час його підписання є лише договором про наміри, бо воно фактично не може бути реалізовано аж до моменту отримання коштів на його фінансування.
Суд не погоджується із такою думкою позивача, виходячи з прямого змісту п. 5.2. спільного протокольного рішення про те, що воно набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням.
При цього представник відповідача погоджується з тим, що у випадку, якщо фінансування спільного протокольного рішення не відбувається взагалі, то тоді позивач має повне право нарахувати всі санкції за прострочення розрахунків за спожитий газ, бо у відповідача не залишається ніякого іншого джерела оплати - лише за рахунок власних коштів, не розраховуючи на субвенції з державного бюджету, що вже мало місце у взаємовідносинах сторін при виконанні інших договорів.
Вказаною постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 визначається порядок механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу .......... за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція).
При цьому у п. 7 прямо передбачено, що розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.
Пунктом 7-4 визначено, що розрахунки у ланцюжку перерахувань між Учасниками проводяться протягом одного банківського дня.
Як встановлено судом та не заперечується представниками сторін, всі спільні протокольні рішення мають однотипні умови, за якими ТОВ "Черкасигаз Збут" як Сторона3 перераховує позивачу, як Стороні останній, кошти по взаєморозрахунку не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.
Позивач не надав доказів суду, що відповідач порушив таку умову спільних протокольних рішень по строках розрахунків бюджетними коштами.
Доказів визнання недійсними цих спільних протокольних рішень позивач суду не надав та підписав їх добровільно на виконання постанови КМУ № 20 від 11.01.2005, щоб отримати бюджетні кошти на погашення боргу за газ.
Суд враховує, що Верховний Суд України вже чітко висловив свою правову позицію у вказаних вище справах по аналогічних спорах, про те, що підписанням спільних протокольних рішень сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, який передбачався договором. Тому на кошти, які позивач отримав від відповідача за рахунок таких бюджетних субвенцій можуть бути нараховані санкції за прострочення розрахунків лише у випадку порушення умов спільних протокольних рішень по розрахунках, а не строків розрахунків з умов договору на купівлю-продаж природного газу.
З приводу внесення сторонами у п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу від 11.04.2007 року умови про те, що підписання спільних протокольних рішень відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, судом встановлено таке:
Як вбачається із прямого змісту перших трьох абзаців п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу між сторонами від 11.04.2007, загальна умова оплати за газ -- це 100% поточна оплата протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Також зі змісту цього пункту вбачається, що газ в якості остаточного розрахунку може бути оплачено як власними коштами відповідача за рахунок оплаченого споживачами газу так і за рахунок коштів пільг, субсидій і компенсацій з державного бюджету.
При цьому сторони встановили, що остаточний розрахунок за газ власними коштами проводиться до 25 числа місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу газу (абз. 2 п. 6.1.), а за рахунок субсидій та компенсацій з бюджету газ повинен бути оплачений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу і цей строк оплати може бути продовжений на кількість днів непідписання позивачем спільного протокольного рішення.
За приписами ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Спільні протокольні рішення були підписані сторонами спору вже після укладення договору купівлі-продажу природного газу від 11.04.2007 з його умовою з п. 6.1. про те, що такі рішення не змінюють строків та умов розрахунків за цим договором.
Як встановлено судом, договір між сторонами містить окремі умови щодо строків проведення розрахунків за газ (власними коштами і бюджетними коштами за рахунок пільг і субвенцій).
Підписанням спільного протокольного рішення його іншими учасниками та сторонами спору було вирішено лише питання про порядок погашення боргу за газ по договору від 11.04.2007 за рахунок бюджетних коштів і встановлено спеціальний строк цього розрахунку - 1 день з моменту зарахування коштів на рахунок відповідача.
При цьому на момент підписання спільного протокольного рішення сторони справи усвідомлювати існування в п. 6.1. їх договору від 11.04.2007 умови про те, що це протокольне рішення не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, але підписали протокольні рішення з умовою про проведення розрахунків бюджетними коштами протягом 1 дня з часу із зарахування на рахунок.
На думку суду це говорить про те, що фраза "підписання спільних протокольних рішень не змінює строків та умов розрахунків за цим договором" із п. 6.1. стосується лише строків розрахунків власними коштами відповідача.
З приводу розрахунків бюджетними коштами, то на думку суду, підписанням спільних протокольних рішень сторони справи свідомо узгодили новий термін розрахунку тривалістю в один день, відступивши чи уточнивши умови абз. 3 п. 6.1. договору про те, що розрахунки бюджетними коштами проводяться протягом 90 днів за місяцем купівлі-продажу природного газу, тим самим усунули певну невизначеність цього абзацу по строках розрахунків.
Тобто, спільне протокольне рішення може бути розцінено як окремий договір, що уточнює умову договору купівлі-продажу природного газу від 11.04.2007, учасниками якої є сторони справи і яка прямо стосується порядку розрахунків за газ по вказаному договору між сторонами бюджетними коштами. Укладення такої угоди не суперечить чинному законодавству.
Встановлюючи у спільному протокольному рішенні чітку умову про 1денний строк розрахунку бюджетними коштами за газ, позивач очікував її виконання від відповідача, не поставив питання про її недійсність через невідповідність умовам п. 6.1. договору між сторонами від 11.04.2007, а тому спільне протокольне рішення є доказом зміни за згодою сторін порядку і строку проведення розрахунків за поставлений за Договором природний газ бюджетними коштами.
Отже, відповідач правомірно вказує на те, що оскільки бюджетні кошти за спільними протокольними рішеннями ним були в 1денний строк спрямовані на рахунок позивача (і позивач протилежного не доводить), то ці кошти як оплата за газ не є простроченими.
Для застосування санкцій, передбачених договором та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, які компенсує держава, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених сторонами Спільними протокольними рішеннями.
Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 7.2. Договору від 11.04.2007 передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
Суд погоджується із доводами відповідача, що позивач має право на нарахування пені, інфляційних, 3% річних за поставлений у квітні-травні 2017 року газ лише на суму 485 915,78 грн. пені та 124 045,06 грн. як 3% річних згідно контррозрахунку відповідача, викладеного у відзиві на позов. Це нарахування проведено виключно на власні кошти відповідача, якими оплачувався газ із простроченням. Тобто позивач не має права нарахування цих санкцій на бюджетні кошти, якими проведено остаточні розрахунки за газ на підставі спільних протокольних рішень, бо сплата цих коштів не прострочена за спільними протокольними рішеннями.
Оскільки нарахування санкцій за позовними вимогами було проведено позивачем вже після отримання всіх коштів з бюджету по спільних протокольних рішеннях, а не до цього моменту, то відповідач правомірно виключає кошти, які склали предмет спільних протокольних рішень із боргу, на який позивач нарахував санкції перед поданням позову.
Тому, на підставі виключення цих коштів за спільними протокольними рішеннями, суд погоджується із доводами відповідача про те, що інфляційні втрати позивачем були нараховані вже поза межами періодів існування боргу у відповідача за газ за квітень і травень 2017 року.
Позивач неправомірно проводить нарахування санкцій за позовними вимогами і на суми коштів, які він отримав як бюджетні субвенції на виконання спільних протокольних рішень для розрахунку за газ.
Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 485 915,78 грн. пені, 124 045,06 грн. як 3% річних на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 17-256-Н від 11.04.2017
В решті вимог у позові слід відмовити.
На підставі ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише 9 149, 41 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Керуючись ст. 238,240 ГПК України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (ідентифікаційний код 39672471, м. Черкаси, вул. Громова, 142) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) -- 485 915,78 грн. пені, 124 045,06 грн. як 3% річних на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 17-256-Н від 11.04.2017 та 9 149, 41 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
3. В решті вимог у позові відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 16 липня 2018
Суддя Н.М. Спаських