ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 липня 2018 року № 826/6716/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві зняття арешту,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_2 постановою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції м. Києва про відкриття виконавчого провадження № 6400177 від 12.02.2008 та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.03.2008 № 6711322.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після смерті її батька - ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все його майно. Звернувшись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравченко О.В. з відповідною заявою, позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.04.2018 № 72/02-31 з підстав, що на все майно померлого накладено арешт постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції від 12.02.2008 про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на все майно боржника. Разом з тим, відповідач листом від 06.03.2018 № 27776 повідомив приватного нотаріуса, що виконавче провадження, у межах якого був накладений арешт на майно ОСОБА_2, знищено за закінченням терміну зберігання.
Ухвалою суду від 03.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 14.05.2018 відповідач отримав ухвалу суду від 03.05.2018, проте у встановлений судом строк не подав письмового відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно свідоцтва про право власності від 22.09.2015 серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках належить на праві приватної власності 5/100 частини комунальної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кімн. 2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченка Олексій Володимирович постановою від 24.04.2018 № 72/02-31 відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 5/200 частки комунальної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кімната 2, після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, до зняття арешту на спадкове майно.
Одночасно, на запит приватного нотаріуса Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві листом від 06.03.2018 № 27776 повідомив останнього, що не має можливості надати інформацію щодо виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва від 22.01.2008 № 2-840-1, позаяк останнє знищено за закінченням терміну зберігання.
Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції м. Києва від 12.02.2008 ВП № 6400177 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-840-1, виданого 22.01.2008 Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 24608,75 грн.
Вказаною постановою також було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2
Статтею 50 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника.
Разом з тим, відповідач у листі від 06.03.2018 № 27776 зазначає, що виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на майно ОСОБА_2, знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Згідно з пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Відповідно до пункту 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.
Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.
У свою чергу, статтею 38 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" установлено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Частинами першою, другою статті 50 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" в редакції з 09.03.2011 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), припинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Враховуючи наведені норми та зважаючи на те, що виконавче провадження, у межах якого було прийнято спірну постанову, знищено, суд дійшов висновку, що відповідачем при завершенні виконавчого провадження не застосовано наслідки, встановлені статтею 38 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" та статтею 50 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла з 09.03.2011.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що чинність арешту у даному випадку є безпідставною.
Частиною четвертою статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У свою чергу, частиною п'ятою статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи, що відповідачем було знищено виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на майно померлого батька позивача, у зв'язку з його завершенням без застосування передбачених Законом наслідків завершення такого виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, відповідно до статті 59 Закону N 1404-VIII, є зняття судом арешту з нерухомого майна останнього, накладеного постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві при виконанні виконавчого провадження від 12.02.2008 ВП № 6400177, що є підставою для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (03056, АДРЕСА_3, кім. 2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити.
Зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_2 постановою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції м. Києва про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2008 № 6400177.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 76А, ідентифікаційний код 35008087) на користь ОСОБА_1 (03056, АДРЕСА_3, кім. 2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 704,80 грн сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко