ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 липня 2018 року № 826/7827/17
Окружний адміністративний суд у складі судді Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до Центральної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках при Мінсоцполітики України, Комісії Київської облдержадміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках
про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центральної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках при Мінсоцполітики України, Комісії Київської облдержадміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської облдержадміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, оформлене протоколом №30 від 01.06.2016, у частині відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження з 11.08.1988 по 01.03.1989; визнати протиправним та скасувати рішення Центральної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках при Мінсоцполітики України, оформлене протоколом від 29.03.2017 №37, щодо рекомендацій ОСОБА_1 звернутися до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України з проханням видати довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках; зобов'язати комісію Київської облдержадміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках повторно розглянути питання щодо визначення ОСОБА_1 даних про заробітну плату та видати довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 11.08.1988 по 01.03.1989.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017 порушено провадження у дані справі та призначено її до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з метою отримання справедливого розміру пенсії, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи звернувся до відповідачів із заявою про видачу довідки про заробітну плату працівників в зоні відчуження в період виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини 55237 з 11.08.1988 по 01.03.1989 роки, однак відповідачі у видачі довідки безпідставно відмовили, посилаючись на відсутність інформації про ліквідацію підприємства. Позивач вважає вказане рішення незаконним, оскільки військову частину НОМЕР_1 та її правонаступника ліквідовано, а тому у відповідача відсутні підстави для відмови у задоволені його заяви.
Відповідачі проти задоволення вказаного позову заперечили, зазначивши, що діяли на підставах та в межах Закону, підприємство, яке відряджало позивача для виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не ліквідоване, здійснює свою діяльність, а відтак заява про видачу довідки не є предметом розгляду відповідачів.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачі дійшли невірного висновку та неповно дослідили подані ним документи, оскільки підставою для нарахування пенсії стала саме довідка, видана військовою частиною 64640 №234 від 04.05.1993, яка ліквідована.
Суд, відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, дослідивши заперечення відповідача, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення № НОМЕР_2 .
Як вбачається із листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, позивач перебуває на обліку в Броварському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області з 23.05.1994 та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, розмір якої визначено відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір пенсії обчислюється за довідками про заробітну плату від 04.03.1993 №234, виданою військовою частиною НОМЕР_3 та довідкою від 06.02.2000 №38/8, виданою БУ-3 «Відділбуд» управління будівництва Республіки Туркменістан.
02.06.2016 позивач звернувся до Київської обласної державної адміністрації із заявою з додатками про прийняття рішення з визначення даних про заробітну плату за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, згідно постанови КМУ від 26.09.2012 №886.
09.12.2016 згідно витягу із протоколу від 13.06.2016 №30 засідання Комісії Київської міської облдержадміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках позивачу було відмовлено з підстав відсутності інформації про ліквідацію підприємства.
04.01.2017 позивач звернувся до Центральної комісії при Мінсоцполітики (з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках) із заявою про видачу довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (за період виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини 55237 з 11.08.1988 по 01.03.1989 (на об'єкті «Укриття» в складі комплексної експедиції ІАЕ ім. Курчатова).
29.03.2017 згідно витягу із протоколу №37 засідання Центральної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників в зоні відчуження в 1986-1990 роках позивачу було рекомендовано звернутися до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України з проханням видати йому довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження. Та додатково доручено секретарю центральної комісії підготувати відповідний запит до ГДА МОУ.
25.04.2017 позивач повторно звернувся із зверненням до Центральної комісії при Мінсоцполітики (з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках) щодо вирішення заявленого в попередній заяві питання про видачу довідки про заробітну плату по суті.
10.05.2017 Центральна комісія листом №195/0/7817/292 повідомила позивача, що підприємство, яке відряджало для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не ліквідовано без правонаступника, а відтак у комісії відсутні підстави для видачі відповідної довідки.
У зв'язку з тим, що заява позивача по суті не була розглянута, останній звернувся із адміністративним позовом до суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані із соціальним захистом людей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII. (далі - Закон № 796-XII ) .
Згідно абз. 4 ст. 15 Закону № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Також спірне питання врегульоване «Типовим положенням про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках» (далі - Положення), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 №886 «Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках».
За змістом Положення розгляд письмових заяв громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) та осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, про видачу довідки про заробітну плату, одержану працівниками за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, здійснюється комісією Мінсоцполітики (далі - центральна комісія) і комісіями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (далі - регіональна комісія) за поданням райдержадміністрацій.
Центральна і регіональна комісії є допоміжними органами і у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та цим Типовим положенням.
Отже, підставою для розгляду відповідної заяви є ліквідація підприємства, установи або організації без правонаступника.
З пояснень позивача вбачається, що правонаступником військової частини № НОМЕР_3 є військова частина № НОМЕР_4 , яка ліквідувалася.
Крім того, згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, військова частина №64640 (38 відділ інженерно-технічних частин) знаходиться у стані припинення, за судовим рішенням про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття процедури санації у справі у справі № Б15/127-07.
Діяльність комісії з визначення даних про заробітну плату регулюється типовим положенням про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09. 2012 № 886.
Так, п. 8 вказаного Положення визначено, що регіональна комісія розглядає письмові заяви громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) і осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - заявник), про видачу довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у разі, коли підприємство, установу або організацію ліквідовано без правонаступника.
До заяви додаються копії: перереєстрованого посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та вкладки до посвідчення (з пред'явленням оригіналів); архівної довідки про відсутність документів щодо оплати праці за ліквідованим підприємством, установою, організацією; особового рахунка, розрахунково-платіжної відомості, табуляграми з планом рахунків (розшифрованими кодами) або довідки підприємства про фактично виплачену у 1986-1990 роках заробітну плату в зоні відчуження, у тому числі за її складовими, із зазначенням суми та дати виплати (за наявності); довідки про періоди несення служби (виконання робіт), виданої військовою частиною (підприємством) або Галузевим державним архівом Міноборони, довідки Галузевого державного архіву CБУ, довідки інших архівних установ та архівів територіальних органів центральних органів виконавчої влади, Міністерства оборони Російської Федерації, витягу із журналу обліку виїздів у зону відчуження, в яких зазначаються дні виїзду на об'єкти (в населені пункти) зони відчуження; документа, що підтверджує факт виконання робіт у зонах небезпеки зони відчуження, на об'єктах, місцевостях (населених пунктах) у 1986-1990 роках, визначених рішеннями Урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (за наявності); колективного договору або положення про оплату праці, що були чинними на підприємстві, в установі чи організації у відповідний період, інших документів про умови та режим роботи підприємства та заявника (із зазначенням змін, підсумованого обліку робочого часу та облікового періоду - місяць, квартал тощо), наказів по підприємству, інших документів заявника; табеля обліку робочого часу заявника в зоні відчуження або шляхового листа (за наявності), що засвідчені печаткою (у разі наявності) підприємства, у складі якого виконувалися роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якому зазначено час, фактично відпрацьований у зоні відчуження заявником.
Згідно ч. 9 Положення за результатами опрацювання поданих заявником документів регіональна комісія у місячний строк з дати реєстрації заяви приймає рішення про достатність підстав для видачі довідки про заробітну плату. За бажанням заявника його може бути запрошено на засідання регіональної комісії. Рішення регіональної комісії оформляється протоколом, який підписується її головою та присутніми на засіданні членами
Разом з тим, ч. 11 Положення передбачено, що у разі відсутності підстав для видачі довідки про заробітну плату копія рішення регіональної комісії у тижневий строк надсилається заявникові із зазначенням причин відмови.
Отже, у разі якщо підприємство ліквідовано без правонаступника, довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках видається такому громадянину Регіональною комісією, створеною відповідною держадміністрацією.
У зв'язку із викладеним, розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 16.10.2012 № 449 утворено комісію Київської облдержадміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.
Таким чином, згідно з чинним законодавством видача довідок про заробітну плату за відсутності правонаступника підприємства входить до повноважень органів саме Регіональної комісії.
З огляду на викладене, позивач звернувся до комісії Київської облдержадміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 із заявою про видачу довідки з підстав ліквідації військової частини без правонаступника, однак витягом із протоколу від 13.06.2016 №30 комісією було відмовлено позивачу у видачі такої довідки, оскільки інформація про ліквідацію підприємства відсутня.
Як вбачається зі змісту пункту 8 Положення голова регіональної комісії в день надходження письмової заяви забезпечує надсилання до державного реєстратора запиту щодо надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підприємство, установу, організацію, з якого було відряджено (призвано на військові збори) заявника.
Так, голова Регіональної комісії в день надходження заяви позивача про видачу довідки повинен був забезпечити надсилання до державного реєстратора відповідного запиту та встановити чи перебуває підприємство, яке направляло позивача в зону відчуження в стадії припинення.
Крім того, у випадку відсутності підстав для видачі довідки, Регіональна комісія протягом тижня надсилає відповідь із зазначенням причин відмови.
Як вбачається із матеріалів справи та пояснень відповідача, Регіональна комісія, встановила, що підприємство, яке відряджало ОСОБА_1 для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно листа Міністерства Закордонних справ України здійснює свою діяльність і не ліквідоване без правонаступника, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено у видачі довідки. Доказів зворотного позивачем суду не надано.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 02.02.1988 прийнятий в порядку переводу в спеціалізоване управління оздоблювальних робіт «Відділстрой» управління «Туркменцентрострой», з 07.08.1988 перебував на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці НОМЕР_5 .
Крім того, згідно наданої позивачем довідки форми 3 №3392 вбачається, що під час перебування ОСОБА_1 в період з 11.08.1989 по 03.03.1989 на навчальних зборах за ним зберігався середній заробіток за місцем роботи.
Таким чином, ОСОБА_1 було призвано на військові збори у складі військової частини НОМЕР_1 на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС з основного місця роботи, а саме з управління «Туркменцентрострой», крім того, розмір оплати праці під час перебування на роботах по ліквідації здійснювався відповідно до розрахунку заробітної плати за основним місцем роботи.
З поданих позивачем документів не вбачається, що останній перебував у трудових відносинах із військовою частиною НОМЕР_3 , а надана нею довідка про заробітну плату була зроблена не на основі первинних документів (особових рахунків, платіжних відомостей), а на основі даних, отриманих від управління «Туркменцентрострой», оскільки самостійних повноважень щодо розрахунку заробітної плати військова частина не має.
До того ж, довідка про заробітну плату, видана військовою частиною НОМЕР_3 є лиш одним із документів, що засвідчує особливий статус особи і є необхідною для подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що довідка про заробітну плату має бути видана військовою частиною, а не управлінням «Туркменцентрострой» є безпідставними, а відтак відмова відповідача в цій частині є правомірною та обґрунтованою.
Таким чином, видача довідки про заробітну плату, згідно положень ст. 15 Закону № 796-XII, повинна здійснюватися підприємством з яким ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах, тобто управлінням «Туркменцентрострой».
Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивач не звертався до управління «Туркменцентрострой» із вимогою щодо видачі довідки про розмір заробітної плати, а відтак останнім не було вичерпано всі законні можливості в отриманні необхідних для перерахунку пенсії документів. Доказів щодо неможливості отримання вказаної інформації від «Туркменцентрострой» також надано не було.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів протиправність дій Комісії Київської облдержадміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, а тому відмова у видачі довідки є такою, що прийнята в межах компетенції органу державної влади та з урахуванням вимог чинного законодавства.
Що стосується позовних вимог до Центральної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках при Мінсоцполітики України, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Центральна комісія є допоміжним органом, який діє на підставі положення. Згідно п. 14 Положення центральна комісія розглядає справи громадян за поданням регіональних комісій, у разі незгоди громадян з її рішенням. Центральна комісія розглядає подані регіональною комісією документи і приймає рішення на черговому засіданні. Так, розглянувши звернення та документи позивача, Центральна комісія встановила, що підприємство, яке відряджало ОСОБА_1 на роботи по ліквідації наслідків ЧАЕС не ліквідоване без правонаступника, а відтак дана справа не є предметом розгляду Центральної комісії.
Як вбачається із матеріалів справи, Центральна комісія на своєму засіданні прийняла рішення, оформлене протоколом від 29.03.2017 №37, щодо рекомендацій ОСОБА_1 звернутися до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України щодо видачі довідки про заробітну плату та доручено секретарю центральної комісії ОСОБА_2 підготувати відповідний запит.
Пунктом 7 Положення передбачено, що Центральна комісія має право отримувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань.
Таким чином, суд не вбачає в діях Центральної комісії ознак протиправності, які завдали шкоди правам та інтересам позивача, оскільки Центральна та Регіональна комісія мають право видавати довідки про заробітну плату у випадку ліквідації підприємства, яке відряджало громадян на ЧАЕС без правонаступника.
Відтак, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимог до Центральної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках при Мінсоцполітики України.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 4 5, 9, 12, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур